Рішення № 121681115, 18.09.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2686/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 509/2686/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

16.05.2023 року позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року у цивільній справі № 509/2686/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна від 17 квітня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1097, про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 , житловий будинок та земельну ділянку, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), код ЄДРПОУ: 14360570, за кредитним договором № ODOVGK01420311від 13.07.2007 р. у розмірі 44183,29 доларів США (1233894,99 грн.), з яких заборгованість за кредитом 14967,02 доларів США, заборгованість за відсотками 8214,08 доларів США, комісія 3737,6 доларів США, пеня 17264,59 доларів США, та витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3500 грн., а всього заборгованості в розмірі 1237394,99 грн. таким, що не підлягає виконанню.

21.02.2024 року відповідач звернувся до суду з заявою в якій просив скасувати винесене заочне рішення та призначити справу до нового розгляду.

20.03.2024 року ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області задоволено заяву відповідача, заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року по цивільній справі № 509/2686/23 скасовано.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких нею був вчинений виконавчий напис від 17 квітня 2019 року за реєстровим №1097 від 17.04.2019 року про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

06.09.2024 року на адресу суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Бондар І.М., з якої слідує, що надати на виконання ухвали суду від 12.08.2024 року належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких нею був вчинений виконавчий напис від 17 квітня 2019 року за реєстровим №1097 від 17.04.2019 року не має можливості, оскільки за типовою номенклатурою справ приватного нотаріуса, строк зберігання справи 02-20 «копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони вчинені» складає 3 роки, правилами ведення нотаріального діловодства затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року. передбачено знищення документів після закінчення строку їх зберігання. Згідно акту від 03.01.2023 року 3 10 схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Дніпро) 31.03.2023 року №4, про вилучення для знищення документів не внесених до національного архівного фонду, копії виконавчих листів та документи, на підставі яких вони вчинені за 2019 рік було знищено.

В судове засідання позивач не з`явився, до канцелярії суду подав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заяв чи додаткових клопотань до суду не надсилали.

Треті особи явку свої представників в судовому засіданні не забезпечили, додаткових заяв чи клопотань не надсилали.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Суд, з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13 липня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 р. (надалі за текстом Кредитний Договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 29200,00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 0,84 % щомісячно від суми залишку заборгованості та 0,20 % щомісячно від суми виданого кредиту, з терміном повернення до 13 липня 2027 року включно.

13 липня 2007 року на забезпечення виконання умов вказаного Кредитного Договору між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі за текстом Банк), та ОСОБА_1 , був укладений договір іпотеки від 13.07.2007 року (надалі за тестом Договір Іпотеки), відповідно до якого він передав в іпотеку Банку житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2

17 лютого 2015 року, в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного Договору, Банк, посилаючись на положення ч.2 ст. 1050 ЦК України, звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 солідарно заборгованість за Кредитним Договором в повному обсязі в розмірі 26945,72 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом (залишок тіла кредиту в повному обсязі) 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання 1742,92 доларів США, заборгованість за комісією за користування кредитом - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282, 37 доларів США.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.03.2017 року (справа №509/675/15-ц) позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено у повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним Договором в розмірі 26945,72 доларів США, що станом на 15.12.2014 року за офіційним курсом НБУ становить - 424 664 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання 1742,92 доларів США, заборгованість за комісією за користування кредитом - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282, 37 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.09.2017 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.03.2017 року змінено в частині розміру стягнутої заборгованості та вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Банку заборгованість за Кредитним Договором № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 року в розмірі 27468,42 грн. та 25202,80 доларів США, що станом на 15.12.2014 року за офіційним курсом НБУ становить 397196,13 грн., з яких: заборгованість за кредитом 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за прострочення виконання зобов`язання 27468,42 грн., заборгованість за комісією - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282, 37 доларів США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення від 12.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним Договором ODOVGK01420311 від 13.07.2007 року набрало законної сили 12.09.2017 року. Після цього Банк за вказаними судовими рішеннями отримав виконавчий лист №509/675/15 від 11.10.2017 р., за яким державним виконавцем Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ у Одеській області 15.01.2019 року було відкрите виконавче провадження (ВП НОМЕР_2) з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним Договором. В рамках цього виконавчого провадження державний виконавець здійснював виконавчі дії, зокрема 24.07.2019 року державний виконавець звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. 26 липня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області розглянув це подання та постановив ухвалу від 26.07.2019 року, якою тимчасово обмежив ОСОБА_1 право виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, а саме: погашення заборгованості у розмірі 397196,13 грн. - згідно виконавчого листа №509/675/15 від 11.10.2017 року, який видано Овідіопольським районним судом Одеської області.

Таким чином Банк реалізував в судовому порядку своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, з моменту звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, а саме з 17.02.2015 року, рішення суду за позовом Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним Договором ODOVGK01420311 від 13.07.2007 року в розмірі в розмірі 27468,42 грн. та 25202,80 доларів США, а всього - 397196,121 грн., набрало законної сили 12.09.2017 року та перебувало на примусовому виконанні в ДВС з 15.01.2019 року

17 квітня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис за реєстровим №1097 від 17.04.2019 року (надалі за текстом Виконавчий Напис), яким запропонувала за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (надалі за текстом Будинок та Ділянка) стягнути з ОСОБА_1 , (мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Банку у безспірному порядку заборгованість за Кредитним Договором у сумі 44183,29 доларів США, що за курсом НБУ на 09.11.2018 р. становить 1233894,99 грн. (з яких заборгованість за кредитом 14967,02 доларів США, заборгованість за відсотками 8214,08 доларів США, комісія 3737,6 доларів США, пеня 17264,59 доларів США), а також суму, що сплачена за вчинення виконавчого напису у розмірі 3500 грн., а всього 1237394,99 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . У виконавчому написі також зазначено, що:

- строк, за який проводиться стягнення становить 11 років 3 місяця 27 днів і рахується з 13.07.2007 року по 09.11.2018 року;

- напис набирає чинності з дати його реєстрації, тобто з 17.04.2019 року, та має бути пред`явлений до виконання протягом 3 років з дня його вчинення.

За цим Виконавчим Написом державним виконавцем Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Козловською І.О. було відкрите виконавче провадження (ВП НОМЕР_3), про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2021 року, якою звернуте стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 для задоволення вимог Банку до ОСОБА_1 в розмірі 1237394,99 грн., а також стягнутий виконавчий збір в розмірі 123739,5 грн., про що винесено відповідну постанову від 16.11.2021 року. При цьому у постанові про відкриття виконавчого провадження вказана адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 року №296/5 (в редакціях на момент вчинення виконавчого напису).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні умови вчинення виконавчого напису містить й Порядок. Так, відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року(далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ №1172 від 29.06.1999(пункт 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. У пунктах 48,49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24. Червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження №14-706цс19) зазначено, що відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюються нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненним належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року.

Таким чином, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення (прострочене зобов`язання боржника) та бути безспірним у розумінні вищеназваних нормативних актів.

Аналіз положень вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що підставою для вчинення виконавчого напису за кредитним договором є надання нотаріусу документів, які не тільки передбачені Переліком за назвою, але й містять відомості, які є необхідними умовами вчинення виконавчого напису за статтею 88 Закону та пунктом 3.1 глави 16 розділ 2 Порядку.

Інакше нотаріус має право витребувати у стягувача інші документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису ( пункт 2.2 глави 16 розділ 2 Порядку).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Безспірний борг - це борг, що виключає можливість спору щодо розміру, строків тощо.

Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Отже, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. Захист прав боржника в процесі вчинення виконавчого напису відбувається шляхом надіслання повідомлення-письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання. Вчинення виконавчого напису в разі порушення зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлення-письмової вимоги боржнику.

Стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її чиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора) так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (постанова Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі №6-887/цс17).

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 (справа №466/6825/14ц).

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження N 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження N 14-278гс18).

Згідно приписів ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також суд звертає увагу на порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Суд враховує що згідно виконавчого напису №1097 вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 17.04.2019року, до суми заборгованості за кредитним договором, входить пеня в розмірі 17264,59 доларів США, а також відсотки 8514,08 доларів США та комісії 3737,6 доларів США. при цьому відповідно до п1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки., до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік.

17 лютого 2015 року, в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного Договору, Банк, посилаючись на положення ч.2 ст.1050 ЦК України, звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з нього в повному обсязі заборгованість за Кредитним Договором справа (справа №509/6758/15-ц). Рішеннями Апеляційного суду Одеської області від 12.09.2017 року та від 31.01.2018 року (справа №509/675/15-ц) вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Кредитним Договором № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 року в розмірі 27468,42 грн. та 25202,80 доларів США, що станом на 15.12.2014 року за офіційним курсом НБУ становить 397196,13 грн., з яких: заборгованість за кредитом 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за прострочення виконання зобов`язання 27468,42 грн., заборгованість за комісією - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282,37 доларів США. Як зазначено вище за цим судовим рішенням був виданий виконавчий лист та відкрите виконавче провадження, у якому станом на 17.04.2019 року (день вчинення Виконавчого Напису) здійснювалися виконавчі дії.

Таким чином Банк (кредитор) реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, звернувшись 17.02.2015 року з відповідним позовом до суду. В той же час нотаріусу Банк надав розрахунок по заборгованості по кредиту в період з 13.07.2007 року до 09.11.2018 року включно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Звернувшись 17.02.2015 року з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (позичальника) усієї заборгованості за Кредитним Договором, Банк змінив строк виконання зобов`язання на 17.02.2015 року, а тому нарахування процентів та пені після цієї дати є безпідставним, однак відповідно до наданого Банком нотаріусу розрахунку заборгованості проценти та пеня нараховувались після 17.02.2015 року до 09.11.2018 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі - заборгованість за відсотками 8214,08 доларів США, та пені у більшому розмірі - 17264,59 доларів США, тоді як рішенням Апеляційного Суду Одеської області від 12.09.2017 року встановлена заборгованість за відсотками в розмірі 3643,90 доларів США та пені в розмірі 27468,42 грн.

Зазначені обставини та висновки щодо неправомірності дій нотаріуса при визначені безспірності та розміру суми заборгованості повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду при розгляді аналогічної справи, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року (справа № 947/10174/21, провадження № 61-11444св22) у справі за позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, суд прийшов до висновку, що повідомлення-вимогу про порушення зобов`язання за кредитним договором №ODOVGK01420311від 13.07.2007 року боржник-позивач ОСОБА_1 не отримував, а приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) такої вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку та спростовує висновок нотаріуса про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 357/12818/17.

Як вбачається зі спірного виконавчого напису, строк, за який проводиться стягнення становить одинадцять років три місяця двадцять сім днів, а саме з 13.07.2007 по 09.11.2018, тобто строк, що перевищує 3 роки, відповідно, поза межами строку, визначеному статтею 88 ЗУ «Про нотаріат», відтак вказана заборгованість не є безспірною. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 (справа №766/11996/18).

Відповідно до наданого Банком розрахунку останній платіж за Кредитним Договором ОСОБА_1 був здійснений 25.06.2013 року. Наступне обов`язкове повернення чергової частини кредиту та відсотків мало відбутися у липні 2013 року.

Зі змісту ч.2 ст.1050 ЦК України, право вимоги за Кредитним Договором від 13.07.2007 р. виникло у Банка 01 серпня 2014 року, і саме 01 серпня 2014 року є днем виникнення у Банка права вимоги за Кредитним Договором. Трирічний термін з дня виникнення у Банка права вимоги за Кредитним Договором сплинув 01 серпня 2017 року. Станом на 17 квітня 2019 року (день вчинення Виконавчого Напису) минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги за Кредитним Договором.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. №1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ЗУ «Про нотаріат» та п.4, підпункту 9.1 п.9 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції Закону, яка діяла на 17.04.2019 року - дата вчинення Виконавчого Напису), виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Але нотаріус у виконавчому написі в порушення зазначених норм вказав, що Виконавчий Напис має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними і допустимими, нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. Жодного повідомлення позивачу від нотаріуса не надсилалось.

Вжиті судом заходи для витребування доказів за клопотанням позивача наслідків не мали у зв`язку зі знищенням відповідної документації, про що зазначено в листі від приватного нотаріуса Бондар І.М.

Виходячи з вищевикладеного, доводи позивача не були спростовані відповідачем, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить висновку, що у зв`язку з задоволенням позову, на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4073,60 грн. (судовий збір у розмірі 1073,60 грн.,

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Так, разом з позовною заявою про стягнення заборгованості, представником позивача, адвокатом Ломаковським В.І. надано суду Договір про надання правничої допомоги від 28.04.2023 року та акт приймання-передачі виконаної роботи від 28.04.2023 року до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до яких вартість наданих послуг становить 3000,00 грн.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020 р. по справі № 755/9215/15-ц роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, тому твердження позивача є помилковими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

За викладених обставин суд приходить до висновку що понесені витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна від 17 квітня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1097, про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), код ЄДРПОУ: 14360570, за кредитним договором № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 р. у розмірі 44183,29 доларів США (1233894,99 грн.), з яких заборгованість за кредитом 14967,02 доларів США, заборгованість за відсотками 8214,08 доларів США, комісія 3737,6 доларів США, пеня 17264,59 доларів США, та витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 3500 грн., а всього заборгованості в розмірі 1237394,99 грн., - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), код ЄДРПОУ: 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп

Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), код ЄДРПОУ: 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати за надання правничої допомогти у сумі 3000 (три тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є. М. Панасенко