Ухвала суду № 121680193, 17.09.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5977/24

Провадження № 2/461/2613/24

УХВАЛА

17.09.2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., отримавши матеріали справи №461/5977/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

12.09.2024 року в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д. надійшла справа №461/5977/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суддею Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д. заявлено самовідвід, у зв`язку з наступними обставинами.

При вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , на даний час, здійснює повноваження присяжного у Галицькому районному суді м. Львова.

Крім того, встановлено, що остання здійнювала поноваження присяжного у справі № 461/3428/23, у яких головуючим суддею була суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д..

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно ч. 2 ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках,присяжнішляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання провідвід суддівирішує суд,який розглядаєсправу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, щосуд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є особа, яка у випадках, визначених законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1,2,4-6 частини сьомої статті 56 вказаного Закону.

Відтак, статус присяжного фактично прирівнюється до статусу судді, а тому обмеження, які встановлені чиннимЦПК України,до суддів, в частині, поширюють свою дію і на присяжних.

Відповідно достатті 6Конвенції«Про захистправ людиниі основоположнихсвобод» кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що«у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 фактично входила до складу суду при розгляді цивільної справи, яка перебувала у провадженні судді Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л.Д. та виконувала обов`язки присяжного при здійсненні правосуддя, суд вважає, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

З метою уникнення потенційних сумнівів учасників справи у законності, обґрунтованості та безсторонності суду при розгляді вказаної цивільної справи та ухваленні судового рішення, з метою виключення будь - яких сумнівів у неупередженості судді та для зміцнення довіри до суду, суддя Мироненко Л.Д. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи №461/5977/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Цивільну справу №461/5977/24 (провадження №2/461/2613/24) передати для визначення складу суду в порядку ч. 1ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Мироненко Л.Д.