Рішення № 121653099, 12.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11570/24-ц

пр. № 2-5514/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників розгляду.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту з відповідача на загальну суму 31 528, 80 грн, що складає суму тіла кредиту 12 000, 00 грн і проценти за користування кредитом 19 528, 80 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що 15 червня 2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 555190335060. ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит у розмірі 12 000, 00 грн шляхом зарахування коштів на її платіжну картку. У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Як зазначає позивач, 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, за яким ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступила права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ «Факторинг партнерс».

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

13 березня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано судді Батрин О. В., для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

14 березня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання /а. с. 50/.

03 травня 2024 року на підставі розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н. В. №184 проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями і передано 08 травня 2024 року судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача вказав клопотання про розгляд справи без участі представника сторони, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про його час, дату і місце призначення, враховуючи клопотання про розгляд справи за відсутності представника у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, окрім вищевказаних, як заяви з процесуальних питань, як і заяви по суті, не надходили до суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

15 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та аозичальником, яким є ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 555190335060, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах.

Укладенням цього договору сторони домовилися про відкриття позичальнику кредитної лінії у межах якої кредитодавець надає позичальнику кредит з лімітом у розмірі не більше 12 000, 00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором

18 грудня 2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема, за договором позики № 555190335060 від 15 червня 2023 pоку, що укладений між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 21 лютого 2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31 528, 80 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000, 00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 19 528, 80 грн.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Як визначено у ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у частині першій ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, відповідачем ОСОБА_1 порушене зобов`язання з повернення кредитних коштів, то станом на 21 лютого 2024року за нею обліковується заборгованість на загальну суму 31 528, 80 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000, 00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 19 528, 80 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано.

Оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним підлягають примусовому стягненню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3 028, 00 грн та витрати на правову допомогу - 9 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 203, 205, 207, 526, 527, 530, 534, 536, 611, 626, 628, 627, 638, 639, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 42640371, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 427, м. Київ, 01133) суму заборгованості у розмірі 31 528, 80 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 9 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова