Ухвала суду № 121636668, 10.09.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

10 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/8246/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.,

представника відповідача - Чемерис В.М.

розглянувши у підготовчому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/413/20 в частині поновлення на посаді за період з 01 червня 2022 по 04 квітня 2024 року включно, в розмірі 714897,58 грн з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/8246/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

30 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, разом з клопотанням про залишення позову ОСОБА_1 у справі №440/8246/24 без розгляду.

Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду. Представник відповідача зазначає, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі №440/413/20 ОСОБА_1 поновлено з 25.12.2019 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) наказом Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення». Про видання вищевказаного наказу ОСОБА_1 повідомлено листом Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112619/14.3/31-23 з наданням копії наказу про поновлення та повідомлено щодо порядку внесення відомостей до електронної трудової книжки. Факт доведення до відома ОСОБА_1 листа Мін`юсту від 25.08.2023 №112619/14.3/31-23 та наказу Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення» на електронну адресу позивачки, що зафіксовано протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 25.08.2023 та скріншотом до нього. Згідно з частиною четвертою статті 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи передані з використанням інших засобів зв`язку, вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Отже позивачка ознайомлена з наказом про її поновлення 30.08.2023, строк звернення до суду сплинув 30.11.2023, відповідач вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

07 серпня 2024 року від позивача надійшло заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 зазначає, що про наказ Міністерства юстиції України від 24.08.2023 за №1352/к «Про поновлення» фактично дізналася 05.04.2024, до цього часу жодного разу не було запропоновано поновитися на роботі, жодних документів не отримувала.

У підготовчому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Позивач у підготовче засідання не з`явилася, у запереченні на відзив, заявила клопотання про розгляд справи у її відсутність/ а.с. 115 116/.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.

Відповідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Строки звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 122 КАС України.

Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 440/413/20.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Вказану правову позицію підтримано, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, з 19.07.2022 законодавцем передбачено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату заробітної плати, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином з 01.07.2023 відновлено відлік строків, передбачених статтею 233 КЗпП України.

Суд зазначає, що, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Враховуючи викладене, суд констатує, що спір, з яким ОСОБА_1 звернулася до суду, є спором про оплату праці, а тому строк звернення до суду визначається відповідно до положень статті 233 КЗпП України та складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд бере до уваги, що із змісту статті 236 КЗпП України слідує, що виплата працівнику середнього заробітку або різниці в заробітку передбачена у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період (постанови від 08.09.2020 у справі № 810/2837/18, від 21.02.2023 у справі № 380/10648/21, від 01.02.2024 у справі № 580/4249/20).

Отже, у разі невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі затримка виконання рішення суду рахується з наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року по справі №440/413/20 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Міністерства юстиції України , Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №440/413/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року по справі №440/413/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 31 серпня 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №440/413/20 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №440/413/20 скасовано, справу №440/413/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року №4154/к «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) з 25 грудня 2019 року. Стягнуто з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року в сумі 903262,71 грн (дев`ятсот три тисячі двісті шістдесят дві гривні сімдесят одна копійка) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) з 25 грудня 2019 року та у частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 31888,59 грн (тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишено без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 наказом Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення» скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року №4154/к «Про звільнення», поновлено ОСОБА_1 з 25 грудня 2019 року на посаді рівнозначній категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) / а.с.86/.

Листом Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112619/14.3/31-23 повідомлено ОСОБА_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справ №440/413/20, про поновлення ОСОБА_1 з 25.12.2019 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні міністерства юстиції (м.Суми) наказом Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення».

Лист Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112619/14.3/31-23 та наказ Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення» направлено на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 / а.с.87 -88/.

Відповідно до протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 25.08.2023 / а.с.90/ ОСОБА_1 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 25.08.2023 направлено Лист Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112619/14.3/31-23 та наказ Міністерства юстиції України від 24.08.2023 №1352/к «Про поновлення».

З огляду на наведене, відповідачем доведено факт ознайомлення позивача з наказом про поновлення її на роботі у серпні 2023 року.

Таким чином строк звернення до суду сплинув у листопаді 2023 року, натомість позовну заяву подано лише 03.07.2024 року, отже з пропуском строку звернення до суду.

Проте, позивач, пропустивши строк звернення до суду, не наводить причин пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду без поважних причин, шляхом залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись частинами 3, 8 статті 243, статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення заробітку - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Повний текст ухвали складено 16 вересня 2024 року.

Суддя С.С. Бойко