Рішення № 121627918, 16.09.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1549/24

Номер провадження 2/573/349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопіллі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17960 грн,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2024 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивуєтим,що 22 березня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і відповідачкою укладено кредитний договір № 22.03.2024-100000851, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 8000грн на заявлений строк 70днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 17960 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу та судові витрати.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2024 року відкрито провадження в справі та її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 18).

У судове засідання представник позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Чайка І.В. не з`явилася, разом з поданням позовної заяви подала клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 1-2).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнає (а. с. 22).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідачка не була присутня у судовому засіданні, тому суд був позбавлений можливості роз`яснити їй наслідки визнання позову.

Враховуючи, що визнання позову відповідачкою в частині стягнення з неї неустойки в сумі 1200 грн суперечить вимогам закону, бо позивач в цій частині не довів суду законність своїх вимог, тому суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачкою позову в цій частині.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 22 березня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і ОСОБА_1 у режимі онлайн через сайт https://sgroshi.com.ua /ua/informaciya-o-kompanii укладено кредитний договір №22.03.2024-100000851, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 8000 грн на строк 70 днів з дати надання та датою повернення до 30 травня 2024 року, сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою (1,35%) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (а. с. 5-8).

22 березня 2024 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 8000 грн за кредитним договором № 22.03.2024-100000851 (а. с. 10).

ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 30 травня 2024 року у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 20382,40 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість по кредиту, 7560 грн - заборгованість по відсотках, 1200 грн комісія, 3622,40 неустойка (а. с. 11).

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору у сумі 17960 грн, яка згідно зі змістом позову включає в себе 8000 грн заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по процентам у сумі 7560 грн, комісії у сумі 1200 грн та неустойка у сумі 1200 грн (а. с. 1 зв. бік, 2 зв. бік).

Отже, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором № 22.03.2024-100000851від 22березня 2024року в сумі 15560 грн.

Разом з цим, відповідно доЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також,Верховний Суд у своїй постанові від31.01.2024 року№ 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 1200 грн за невиконання грошового зобов`язання за період з 22 березня по 25 червня 2024 року є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії суд зазначає таке.

У розділі 4 Паспорту споживчого кредиту, що узгоджується та не суперечить укладеному між сторонами договору, сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 1200 грн одноразово, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49(далі - Правила про споживчий кредит) банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,- щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (зокрема за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 також підлягає комісія за надання кредиту у сумі 1200 грн.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 16760 грн (тіло кредита 8000 грн + проценти 7560 грн + комісія 1200 грн = 16760 грн). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки неустойки в сумі 1200 грн позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути 2825,68 грн судового збору пропорційно хадовленим розміру задоволених позовних вимог.

На підставівикладеного,керуючись статтями258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032,м.Київ,вул.Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )про стягненнязаборгованості закредитним договорому сумі17960грнзадовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»заборгованість за кредитним договором №22.03.2024-100000851від 22березня 2024року в сумі 16760 (шістнадцятьтисяч сімсотшістдесят)гривень та2825грн 68коп судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 1200 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя