Ухвала суду № 121618194, 14.09.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33849/24

Провадження № 1-кс/761/22386/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

підозрюваної - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Шабанколь Семіозерного району Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді лікаря експерта з терапії Фастівської міжрайонної МСЕК комунального закладу Київської обласної ради «Обласне бюро медико-соціальної експертизи», не заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №42024102100000086 від 01.05.2024 року,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 01.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42024102100000086.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає про те, що у провадженні Шевченківського УП ГУ НП У м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102100000086 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

12.09.2024 о 16 год. 50 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 інкримінованого їй вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 30.04.2024; показами, наданими ОСОБА_7 під час допиту в якості свідка від 01.05.2024 та під час додаткового допиту в якості свідка від 12.09.2024, в ході якого останній повідомив про обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експеременту від 13.09.2024, № 14/1/2-3343; протоколом огляду та вручення грошових коштів та імітаційних засобів від 12.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 вручені грошові кошти, у сумі 1 000 доларів США та заздалегідь ідентифікованих (помічених), несправжніх (імітаційних) засобів, а саме: імітаційних грошових коштів, у сумі 9 000 доларів США, в ході якого ОСОБА_7 вручені грошові кошти, а саме купюри номіналом по 100 (сто) доларів США у кількості 10 штук на загальну суму 1 000 (одна тисяча) доларів США, мають наступні серії та номери: НК11861165С, КВ23280956І, KG15513228B, KG15513226B, KB29582988J, DA14034024A, KD93721380A, KB57071144H, KF34766179D, HH30061754A та імітаційні грошові кошти являють собою спеціально виготовлені нарізки паперу загальною кількістю 90 штук з нанесеним типографським способом зображення, що копіює зображення купюри номіналом 100 (сто) доларів США на загальну суму 9 000 (дев`ять тисяч) доларів США, серійний номер несправжнього (імітаційного) засобу: HJ59405505A серії J10, для проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме: грошових коштів, у сумі 1 000 доларів США та заздалегідь ідентифікованих (помічених), несправжніх (імітаційних) засобів, а саме: імітаційних грошових коштів, у сумі 9 000 доларів США, які призначені для вручення ОСОБА_5 ; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо, відеоконтроль особи, № 14/1/2-3338 від 14.08.2024, (відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відеоконтроль особи, № 14/1/2-3339 від 23.08.2024, (відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відеоконтроль особи, № 14/1/2-3340 від 23.08.2024, (відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відеоконтроль особи, № 14/1/2-3341 від 09.09.2024, (відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); протоколом затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України, в ході проведення якого, окрім іншого вилучено грошові кошти, а саме купюри номіналом по 100 (сто) доларів США у кількості 10 штук на загальну суму 1 000 (одна тисяча) доларів США, мають наступні серії та номери: НК11861165С, КВ23280956І, KG15513228B, KG15513226B, KB29582988J, DA14034024A, KD93721380A, KB57071144H, KF34766179D, HH30061754A та імітаційні грошові кошти загальною кількістю 90 штук з нанесеним типографським способом зображення, що копіює зображення купюри номіналом 100 (сто) доларів США на загальну суму 9 000 (дев`ять тисяч) доларів США, серійний номер несправжнього (імітаційного) засобу: HJ59405505A серії J10 на кожній купюрі, які були попередньо видані ОСОБА_7 для проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, у формі спеціального слідчого експерименту та призначені для вручення ОСОБА_5 ; протоколом проведення обшуку в транспортному засобі марки «Volkswagen», моделі «Jetta», червоного кольору, під час якого окрім іншого виявлено та вилучено рентген знімок від 17.06.2024 на ім`я ОСОБА_7 49 років чоловічої статі; речовими доказами, а саме: індивідуальна програма реабілітації інваліда №1165 від 12.09.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_7 є інвалідом внаслідок ураження опорно-рухового апарату та яка підписана виконувачем обов`язків голови Фастівської міжрайонної МСЕК ОСОБА_5 та скріплена відповідною печаткою, - довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду), серії 12ААГ , №855041 від 12.09.2024 на ім`я ОСОБА_7 , яка підписана виконувачем обов`язків голови Фастівської міжрайонної МСЕК ОСОБА_5 та скріплена відповідною печаткою, - скріншотом переписки ОСОБА_7 з ОСОБА_5 від 12.09.2024, відповідно до якої ОСОБА_5 , з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , надсилає смс-повідомлення наступного змісту: «Нога больше ліва.кульгаем на левую»; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що враховуючи характер вчиненого підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, з метою забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи наявність ризиків що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також той факт, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_8 найбільш суворого запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведеність висунутої ОСОБА_5 підозри, зазначила, що підозрювані інкриміновані їй дії не вчиняла, наміру переховуватися від органу досудового розслідування не має, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує самостійно, а тому вважала, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у межах визначених КПК України.

Підозрювана ОСОБА_5 підтримала доводи свого захисника, та також просила застосувати відносно неї запобіжний захід не пов`язаний з триманням в умовах не свободи.

Заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102100000086 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

12.09.2024 о 16 год. 50 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно вимог до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред`явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 могла вчинити інкриміноване їй правопорушення.

З огляду на зазначене та враховуючи матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях підозрюваної ОСОБА_5 ознак інкримінованого їй кримінального правопорушення на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність застосування тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваної визнано можливість переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Так, інкриміноване ОСОБА_5 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесене до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачає виключно позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом її винною сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останньої від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Також, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».

Наявність у підозрюваної на утриманні неповнолітньої доньки, постійного місця проживання, позитивної характеристики хоча і мінімізує ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, однак повністю його не виключає.

Крім того, надаючи оцінку можливості підозрюваною здійснення впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Також ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, стороною обвинувачення здійснюються слідчі та процесуальні дії для встановлення всіх обставин у справі.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними наявність заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що наведений стороною ризик того, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, не знайшов свого підтвердження, оскільки підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, працевлаштована.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Слідчим суддею також враховано, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, вагомість доказів щодо його можливої причетності до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, значний суспільний резонанс, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тих обставин, що суду не надано даних на підтвердження таких достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість здійснення ним впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, враховуючи викладене у слідчого судді відсутні підстави вважати, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано також вік підозрюваної, її стан здоров`я, дані про сімейні та соціальні зв`язки і спосіб життя, а також слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В той же час, будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров`я підозрюваної ОСОБА_5 або існування інших обставин, які б виключали можливість тримання під вартою останньої, слідчому судді не надано.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) № 31315/96 від 25.04.2000 суд зазначив, що при визначенні розміру застави, крім майнового стану особи, слід враховувати майновий стан осіб, у групі з якими було вчинено злочин, а також можливість внесення застави іншими суб`єктами за договірними відносинами, зокрема, страхування, платоспроможність яких не пропорційна майновому стану особи.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, слідчий суддя враховує не лише обсяг повідомленої підозри, а також і правові позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти»).

Відтак, з однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, визначаючи розмір застави у даному випадку, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, обсяги отриманих інкримінованих грошових коштів, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, зокрема, і її майновий стан, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, та вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) грн. 00 коп.,що буде достатнім стримуючим фактором, щоб запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Поряд з цим, слідчим суддею враховано і доводи підозрюваної ОСОБА_5 про необхідність отримання медичної допомоги підозрюваною, з огляду на що слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Згідно вимог ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

Враховуючи викладене, суд, вважає за необхідне зобов`язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання необхідного лікування, з урахуванням наявності хронічних захворювань підозрюваної, відповідно до раніше призначеного їй лікування

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 листопада 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14.09.2024 у справі №761/33849/24.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі населеного пункту, де вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді обов`язків - 60 днів з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом, але в межах строку досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Зобов`язати Керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання необхідного лікування, з урахуванням наявності хронічних захворювань підозрюваної, відповідно до раніше призначеного їй лікування.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваною, її захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1