Рішення № 12160247, 18.10.2010, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-1411/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

"18" жовтня 2010 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі : головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі ВАТ «Маріупольгаз»), заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 щодо захисту та відновлення порушених прав споживача, шляхом припинення дій, які порушують право отримання послуг в межах чинного законодавства України, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, при цьому просив суд:

1. Задовольнити позов у повному обсязі;

2. Визнати дії заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 такими, що порушують право позивача на отримання інформації для укладення договору про надання послуг з газопостачання, вчинені в порушення вимог Законів України «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів» та зобовязати її припинити дії, які порушують таке право;

3. Визнати за позивачем право на отримання інформації для укладення договору про надання послуг з газопостачання, та зобовязати заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 надати таку інформацію, а саме: копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства відповідача, з яким має бути укладений договір, копію ліцензії, що свідчить про право відповідача надавати такі послуги, копію довідки ЄДРПОУ, яка містить дані про керівника підприємства відповідача і який має право на укладення договору;

4. Визнати дії відповідача ВАТ «Маріупольгаз» щодо зміни ціни на газ в розрахунках з позивачем такими, що не відповідають положенням Постанови КМУ №1239 від 25.10.2008 року «Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права позивача на оплату за спожитий ним газ за 2008 рік по ціні 0,48.36 за 1 куб.м.;

5. Відновити право позивача на використання при розрахунках за газ існуючого, зареєстрованого, опломбованого відповідачем лічильника газу та проведення оплати за використаний газ згідно його даних;

6. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн.;

7. Стягнути з відповідача ВАТ «Маріупольгаз» на користь позивача заподіяну немайнову моральну шкоду у розмірі 15000 грн.;

8. Стягнути з відповідачів на користь позивача оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Під час розгляду справи позивач в судовому засіданні 6.07.2010 року надав суду позовну заяву з уточненнями та доповненнями позовних вимог (т.2, а.с.69-72), при цьому уточнив позовні вимоги, просив суд вважати викладеними:

- пункт 4 позовних вимог в наступній редакції: «Визнати дії відповідача ВАТ «Маріупольгаз» щодо зміни умов-тарифу розрахунку з позивачем за спожитий газ за 2008 рік з ціни 0,4846 грн. за 1 тис. куб. газу на ціну 0,730 грн. за тис. куб. газу такими, що не відповідають положенням Постанови КМУ №1239 від 25.10.2008 року «Про затвердження роздрібних цін на природний газ що використовується для потреб населення» та зобовязати ВАТ «Маріупольгаз» перерахувати сплату за використаний позивачем газ за 2008 рік у розмірі 2438 куб. по ціні 0,4836 грн. за 1 тис. куб. газу»;

- пункт 5 позовних вимог в наступній редакції: «Зміну ВАТ «Маріупольгаз» умов та застосування розрахунку за спожитий позивачем газ, виходячи з опалювальної площі житлового будинку, визнати безпідставною та такою, що є протиправною, вчиненою з порушенням положень ст.15 Постанови КМУ «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» №2246 від 9.12.1999 року, оскільки прострочення планової повірки лічильника мало місце не з вини позивача, та зобовязати ВАТ «Маріупольгаз» провести розрахунок за спожитий позивачем газ з 1.01.2009 року по цей час згідно даних встановленого у належному позивачу житловому будинку лічильника газу»;

- пункт 7 позовних вимог в наступній редакції: «Стягнути з відповідача ВАТ «Маріупольгаз» на користь позивача заподіяну йому немайнову моральну шкоду у розмірі 40000 грн.»,

та доповнив позовні вимоги, просив суд: «Стягнути з відповідача ВАТ «Маріупольгаз» на користь позивача заподіяні йому матеріальні збитки у розмірі 1675,18 грн.».

В судовому засіданні 15.07.2010 року позивач надав суду позовну заяву з уточненням позовних вимог (т.2, а.с.116), просив суд вважати викладеним пункт 4 позовних вимог в наступній редакції: «Визнати дії відповідача ВАТ «Маріупольгаз», щодо зміни та застосування в розрахунках з позивачем нового тарифу за спожитий ним газ протягом 2008 року, виходячи з обсягу спожитого ним газу за 2008 рік у розмірі 2772 м. куб. безпідставними, протиправними та такими, що не відповідають дійсності і не узгоджуються з положеннями постанови КМУ «Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» й зобовязати ВАТ «Маріупольгаз» перерахувати позивачу оплату за спожитий ним обєм газу протягом 2008 року у розмірі 2438 м.куб. за тарифами, що встановлювались Постановами КМУ за 2008 рік.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, та отримує від відповідача ВАТ «Маріупольгаз» на протязі десяти років послуги з газопостачання, за що систематично сплачує йому кошти за споживання газу на підставі даних лічильника. Наприкінці 2008 року, запідозривши поставку неякісного газу, декілька раз він звертався до ВАТ «Маріупольгаз» з усною заявою про укладення з ним типового договору про надання послуг з газопостачання, для чого просив відповідача надати йому інформацію про продукцію, її якість, а також про продавця товару послуг, а саме копії: свідоцтва про державну реєстрацію підприємства відповідача з яким він має намір укласти договір, довідки ЄДРПОУ, яка містить дані про керівника підприємства відповідача, ліцензії, що свідчить про право відповідача надавати такі послуги, та сертифікат якості товару (газу), котрий він має намір купувати. В наданні інформації йому категорично відмовили, в наслідок чого він 24.12.2008 року звернувся з письмовою заявою до ВАТ «Маріупольгаз» про надання зазначеної інформації. З порушенням встановлених законом строків, лише 28.01.2009 року відповідач направив йому відповідь за підписом заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2, в якій остання виклала інформацію, яка не відповідає дійсності та безпідставно звинуватила позивача у відмові в укладенні Договору, в інших порушеннях вимог чинного законодавства України і вже від нього вимагала надати інформацію, необхідну для укладення договору про надання послуг з газопостачання. 10.03.2009 року він знову звернувся до голови правління ВАТ «Маріупольгаз» із вказаними питаннями, зазначивши на раніше отриману неповну, необєктивну відповідь, просив вжити заходи реагування та відновити законні його права, як споживача, але знову отримав формальну відписку з попередженням, якщо до 1.04.2009 року лічильник газу позивача не пройде повірку, то розрахунок за використаний ним газ буде проводитись за більш великою ціною. Таким чином, відповідач, протиправно змінивши в односторонньому порядку правовідносини, що існували до цього, безпідставно поставив його в гірші умови розрахунку та надання послуг без його згоди. Він вважає, що на 01.01.2008 року мав показання газового лічильника - 27877 м. куб., 26.12.2008 року він сплатив відповідачу за спожитий газ і в квитанції зазначив, що на кінець 2008 року дані лічильника дорівнюють 30315 м. куб. газу. За таких обставин він у 2008 році використав 2438 м. куб. газу і тому повинен був залишитися в категорії споживання природного газу до 2500 м. куб., тобто має право на оплату використаного газу за ціною 48,36 коп. за 1 куб. м. газу. Відповідач, всупереч вимогам п.10 Постанови КМУ України за №2246 від 9.12.2008 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», провів розрахунок обсягу спожитого ним газу за 2008 рік не на 1.01.2009 року, а станом на 27.01.2009 року і таким чином, за рахунок збільшення періоду отримання послуги, безпідставно збільшив і обєм використаного газу в січні 2009 року, зарахувавши його в обєм використаного газу за 2008 рік, навмисно ухиляючись від знятих 25.12.2008 року показань лічильника газу. Спожитий ним газ з 1.01.2009 року по 27.01.2009 року відповідач безпідставно залучає в обсяг спожитого газу за 2008 рік. В лютому 2009 року він отримав від відповідача рахунок, в якому відповідач в односторонньому порядку змінив ціну на газ у 2008 році, провівши відповідний перерахунок, перевівши його в категорію споживання природного газу до 6000 м.куб. і встановивши ціну за спожитий газ - 0,732 грн. за 1 куб. м. В подальшому відповідач ще раз безпідставно змінив умови розрахунку за газ, проводячи розрахунок за спожитий газ не за показаннями лічильника газу, а по нормам споживання з урахуванням площі будівлі та кількості прописаних у будівлі, у звязку з тим, що він відмовився від проведення повірки належного йому лічильника газу. Вимагаючи повірку газового лічильника, відповідач безпідставно посилається на Закон «Про метрологію та метрологічну діяльність», але на його думку повірка газового лічильника повинна здійснюватись службовими особами територіального органу Держстандарту, а ВАТ «Маріупольгаз» таким органом не є, тому не може вимагати проведення повірки. Цього ж вимагає стаття 26 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», якою передбачено, що контрольним випробуванням не підлягають засоби вимірювальної техніки, призначені для використання фізичними особами у побутовій сфері для їх власних потреб, на які не поширюється метрологічний нагляд. Вважає, що його лічильник пройшов первинну повірку, прийнятий відповідачем до використання і подальше проведення перевірок є безпідставним та не відповідає вимогам чинного законодавства України і направлене на порушення прав споживача. 25.03.2010 року, під час розгляду справи він допустив представників ВАТ «Маріупольгаз» для огляду газового лічильника з метою перевірки пломб. Останні примусили його уважно оглянути номери пломб, внаслідок чого пломбування лічильника було знешкоджене, про що був складений акт. За його заявою тривалий час опломбування лічильника не здійснювалось. Тривалі протиправні дії відповідача призвели до його фізичних і душевних страждань, внаслідок чого 11.04.2010 року він звернувся за медичною допомогою, змушений був лікуватися на протязі 24 днів, довелось придбати ліки на загальну суму 1675,18 грн.

В судовому засіданні позивач та його представники наполягали на задоволенні позову на підставах, зазначених в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, до суду від неї надійшли численні письмові пояснення, заперечення, та заява про розгляд справи без її участі, в присутності представників.

В письмових поясненнях, запереченнях ОСОБА_2 позов не визнала, так само, як і її представники в судовому засіданні. Ними позов не визнається з наступних підстав:

- позивачем не надано доказів, які б доводили, що саме дії відповідача ОСОБА_2 призвели до порушення прав позивача, що саме вказаний відповідач зобовязаний виконати покладений на нього законом або договором обовязок надати інформацію;

- підписуючи лист - відповідь за №03-233 від 28.01.2009 року на фірмовому бланку ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2, діючи від імені товариства, згідно змісту листа ніяким чином позивачу не відмовила в наданні будь-якої інформації на яку він має право згідно діючого законодавства, навпаки, надала розяснення з усіх порушених питань, зазначених позивачем у заяві, та запропонувала укласти договір про надання послуг з газопостачання, запросивши його на абонентну ділянку безпосередньо для укладення договору;

- інформація, яку просить надати позивач, міститься в документах, яка є власністю ВАТ «Маріупольгаз», за посадовою інструкцією, ОСОБА_2 не має повноважень на зберігання та розпорядження установчими та іншими документами товариства, які просить позивач, за ст.92 ЦК України вона не має права перевищувати свої повноваження;

- згідно статуту товариства, оперативне керівництво ВАТ «Маріупольгаз» здійснює голова правління, вищезазначені документи знаходяться у різних структурних підрозділах товариства;

- звертаючись до ОСОБА_2 із позовом, позивач, внаслідок зазначеного, не може отримати необхідний для себе правовий результат, враховуючи, що матеріально-правові відносини повинні існувати між позивачем та ВАТ «Маріупольгаз»; (т.1, а.с.59-60, 84-85)

- позивачем не надано суду доказів, що саме діями ОСОБА_2 порушені права позивача, за ст.1172 ЦК України, як працівник, вона не несе відповідальності перед позивачем за шкоду, якщо б вона і була, так як стосунки з позивачем мали місце під час виконання нею трудових обовязків; (т.2, а.с.121-122)

- саме сертифікат якості товару газу, позивачу не можу бути наданий внаслідок фактичного його не існування з наступних підстав: відповідно до Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 1.02.2005 року «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні» зі змінами та доповненнями, газ природний не включений до відповідного переліку, тобто не підлягає обовязковій сертифікації; згідно з Постановою КМУ №2246 від 9.12.1999 року споживач має право на отримання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором. У договорі вказано, що параметри якості повинні відповідати ГОСТ 5542-87. Відповідно до розділу 6, укладеної з ДК «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України» технічної угоди про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільних станціях, визнання фізико-хімічних властивостей газу згідно з ГОСТ 5542-87 проводиться ДК «Укртрансгаз». (т.2, а.с.46-47)

Представники відповідача ВАТ «Маріупольгаз» в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення, посилаючись на наступне. Особистий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на споживача природного газу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 На адресу ВАТ «Маріупольгаз» 24.12.2008 року поступив лист від ОСОБА_1, в якому він просив надати йому правовстановлюючі документи ВАТ «Маріупольгаз» та спонукати робітників ВАТ «Маріупольгаз» укласти з ним Договір на споживання природного газу. У звязку з тим, що у ВАТ «Маріупольгаз» була відсутня інформація про зміну власника будівлі за вказаною адресою, підприємство направило позивачу лист за №03-233 від 28.01.2009 року за підписом заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз», в якому позивачу було запропоновано представити в абонентську службу підприємства документи, підтверджуючі його право власності на вказане домоволодіння для укладення договору про надання послуг з газопостачання. Однак, позивач, всупереч діючому законодавству, документи не представив, у звязку з чим підприємство не мало можливості відкрити на позивача новий особистий рахунок та укласти з ним Договір про надання послуг з газопостачання. Станом на 1.01.2009 року відповідач на виконання діючої Постанови КМУ №2246 від 9.12.1999 року зобовязаний був провести позивачу перерахунок оплати вартості спожитого газу за 2008 рік при наявності підстав. За період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивач ОСОБА_1 спожив природний газ в обємі 2772 м. куб., тобто більш ніж 2500 м. куб., тому ВАТ «Маріупольгаз» зробив перерахунок спожитого природного газу у 2008 році по ціні, відповідній річному обсягу споживання до 6000 м.куб. та встановило цю ціну 0,732 грн. за 1 м.куб. на 2009 рік. Згідно ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають повірці через міжповірочні інтервали. На підставі діючого законодавства позивача було повідомлено про необхідність зняття лічильника на періодичну повірку, але, не дивлячись на неодноразові повідомлення, позивач не звернувся до відповідача, не узгодив дату зняття лічильника на повірку, у звязку із чим з 1.04.2009 року нарахування за спожитий газ позивачу здійснюється по нормам споживання згідно Постанови КМУ №619 від 8.06.1996 року. На підставі зазначеного вважають позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, в наслідку чого не існує підстав для відшкодування позивачу матеріальної, моральної шкоди.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши надані до справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2001 року є власником АДРЕСА_1 та з вказаного часу є споживачем природного газу, який постачає ВАТ «Маріупольгаз», тобто між позивачем та ВАТ «Маріупольгаз» з цього приводу існують правові відносини без укладення письмового договору. Зазначена обставина визнається сторонами і не підлягає доказуванню.

24.12.2008 року позивач звернувся з письмовою заявою до ВАТ «Маріупольгаз» про надання інформації, необхідної йому для укладення з відповідачем договору про надання послуг з газопостачання, а саме копії: свідоцтва про державну реєстрацію підприємства поставщика газу, з яким він має намір укласти договір, довідки ЄДРПОУ, яка містить дані про керівника підприємства відповідача, ліцензії, що свідчить про право відповідача надавати такі послуги, та сертифікату якості товару (газу), котрий він має намір купувати.

Суд вважає, що позивач має право на отримання зазначеної інформації, крім сертифікату якості товару (газу), котрий він має намір купувати, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач ОСОБА_1, як споживач природного газу, має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію газ, який він споживає, його кількість, якість, асортимент, а також про його виробника (виконавця, продавця).

Зазначеного вимагає Постанова КМУ №2246 від 9.12.1999 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», за статтею 28 якої споживач - позивач ОСОБА_1 має право на отримання інформації щодо тарифів на постачання і транспортування газу, ціни газу, порядку плати за спожитий газ, переліку послуг з газопостачання і виконавців послуг, нормативних та фактичних параметрів якісних показників газу та його тиску у газовій мережі тощо, а за статтею 32 газопостачальне підприємство відповідач ВАТ «Маріупольгаз» зобовязане надати таку інформацію.

Надання позивачу вказаної інформації передбачено також у статтях 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

28.01.2009 року заступник голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 в листі відповіді, за №03-233 на фірмовому бланку ВАТ «Маріупольгаз», діючи від імені товариства, не надала позивачу інформацію, яку він просив, жодним чином не обмовившись з цього приводу, що судом розцінюється, як відмова надати таку інформацію.

Доводи відповідача - заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 про правомірність її дій в ненаданні позивачу інформації є неспроможними, оскільки спростовуються зазначеними нормами матеріального права, а також тим, що відповідачі знали про споживача ОСОБА_1, оскільки 14.01.2009 року самі отримали таку інформацію (т.1, а.с.10), та позивач, як абонент, в повідомлені за грудень 2008 року сповістив їм про це (т.1, а.с.19). С приводу зазначеного, судом також враховується та обставина, що за посадовою інструкцією ОСОБА_2 зобовязана здійснювати керівництво та контроль за своєчасністю розрахунків за природній газ та організовувати роботу відділів, служб, підрозділів під час підготовки, проведення компанії по укладенню договорів. Нею суду не надано доказів про заборону їй головою правління ВАТ «Маріупольгаз» надавати споживачам зазначену інформацію, таким чином, вона має право і зобовязана надавати споживачам таку інформацію.

Зазначені обставини вказують на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а саме про визнання дії заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 щодо ненадання інформації позивачу про державну реєстрацію організації поставщика газу, довідку ЄДРПОУ про керівника організації, з котрим укладається договір, про ліцензію організації на поставку газу, такими, що порушують права ОСОБА_1 для укладення договору про надання послуг з газопостачання, та про визнання за ОСОБА_1 права на отримання такої інформації.

Позовна вимога позивача щодо надання інформації про сертифікат якості товару (газу) не підлягає задоволенню внаслідок фактичного його не існування, з наступних підстав: відповідно до Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 1.02.2005 року «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні» зі змінами та доповненнями, газ природний не включений до відповідного переліку, тобто не підлягає обовязковій сертифікації; згідно з Постановою КМУ №2246 від 9.12.1999 року споживач має право на отримання газу з відповідними якісними показниками в порядку передбаченому договором. У договорі вказано, що параметри якості повинні відповідати ГОСТ 5542-87. Відповідно до розділу 6, укладеної з ДК «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України» технічної угоди про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільних станціях, визнання фізико-хімічних властивостей газу згідно з ГОСТ 5542-87 проводиться ДК «Укртрансгаз».

Не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо зобовязання заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 вказану інформацію, оскільки під час розгляду справи позивач її отримав.

Щодо залишку позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою КМУ від 9.12.1999 року № 2246, розрахунок населенню за надані послуги з газопостачання здійснюється, починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році.

Газопостачальні підприємства проводять щороку, станом на 1 січня, перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача, залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. Якщо за підсумками попереднього року фактичне використання природного газу споживачем не відповідає обсягам, на підставі яких визначалась ціна на природний газ, зокрема: у разі перевищення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році, споживач зобовязаний протягом трьох місяців з дати здійснення перерахунку сплатити газопостачальному підприємству різницю його вартості..

Таким чином, станом на 1.01.2009 року відповідач на виконання зазначених Правил зобовязаний був провести перерахунок оплати вартості природного газу позивачу.

Згідно з п. 17 Правил розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Позивач неналежним чином виконував свої обовязки, передбачені п.17 Правил, а саме несвоєчасно сплачував за спожитий природний газ, не вказував у платіжних дорученнях показання лічильнику газу. Показання газового лічильника на 1.01.2009 року були визначені, як середньодобові між показаннями 20500 м.куб. газового лічильнику, згідно контрольного зняття показань 29.09.2008 року, підписаних ОСОБА_1 та представником відповідача, та показаннями 30690 м.куб., переданими ОСОБА_1 27.01.2009 року по телефону.

Таким чином, кількість газу, спожитого в 2008 році, склала 2772 куб.м. (різниця між показниками лічильника газу на 1.01.2008 року 27877 м.куб. та на 1.01.2009 року - 30649 м.куб.).

Представником відповідача наданий суду розрахунок обєму спожитого позивачем газу на 1.01.2009 року, (т.2, а.с.73-74), який суд вважає за належний доказ, оскільки не спростований позивачем.

Позивачем надане суду платіжне доручення від 25.12.2008 рік з показанням лічильника газу 30315 м.куб., зазначене в доручені особисто самим позивачем (т.1, а.с.19). Стосовно вказаного показання, суд вважає його недійсним, оскільки платіжне доручення з попереднім показанням 30036 м.куб. позивач не оплачував і суду його не надав. Крім зазначеного, показання газового лічильника - 30315 м.куб. спростовується доказами наданими відповідачем ВАТ «Маріупольгаз»- реєстрами показань газових лічильників за 29.08.2008 року, 26.01.2009 року, показаннями контролера абонентного відділу ОСОБА_5, яка суду зазначила, що працює у відповідача контролером з 6.06.2007 року в абонентному відділу, який обслуговує і будинок в якому позивач проживає. Останній протягом 2008 року не допускав її до лічильника у своєму домоволодінні для контрольного зйому показань газового лічильника, тільки 29.08.2008 року особисто повідомив їй показання газового лічильника, а 26.01.2009 року повідомив про них по телефону, вказані позивачем обєми спожитого газу вона внесла до відповідних реєстрів.

Свідок ОСОБА_5 спростовує показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3 про те, що вона начебто робила контрольний зйом показань газового лічильника у позивача в квітні та на кінці грудня 2008 року.

Суд, враховуючи зазначені обставини вважає, що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3 стосовно проведення контрольних зйомів показань газового лічильника у позивача, про допит яких позивач заявив клопотання наприкінці судового розгляду справи, не відповідають дійсності, і не є належними доказами по справі.

Таким чином дії відповідача щодо проведення перерахунку спожитого ОСОБА_1 природного газу у 2008 році є правомірними і такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, тому позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Статтею 27 п.2 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 113/98-ВР від 11.02.1998 року, встановлено «Підприємства, організації та фізичні особи зобовязані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) надати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Повірка це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Згідно зі ст.20 Закону державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час (в тому числі): обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо) за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та фізичними особами субєктами підприємницької діяльності).

Згідно зі ст.28 Закону: «Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали.

Таким чином, повірка лічильника газу виникає не з договору чи актів органів державної влади, а безпосередньо з закону.

18.12.2008 року ВАТ «Маріупольгаз» повідомив під розпис позивача про необхідність зняття належного йому лічильника на повірку у встановлені для цього дні, при цьому йому було запропоновано повідомити відповідача про дату та час, коли його лічильник можливо буде зняти на повірку. Отримання повідомлення позивач не спростовував.

25.03.2009 року ВАТ «Маріупольгаз» листом № 03-861 знов попередило позивача про необхідність зняття лічильника газу для проведення повірки, а також про те, якщо лічильник не пройде періодичну повірку, нарахування за спожитий природний газ з 01.04.2009 г. буде проводитися за нормами споживання, згідно п. 15 постанови КМУ від 09.12.1999 року № 2246 «Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання» та постанови КМУ від 08.06.1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Позивачем не надано доказів того, що він вживав будь-яких заходів для виконання обовязку по повірці газового лічильника. Крім того, як вбачається з позовної заяви позивача, він помилково вважав, що якщо його лічильник пройшов первинну повірку і прийнятий відповідачем до використання, то подальше проведення повірок є безпідставним, та не відповідаюче діючому законодавству.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, що порушила зобовязання, несе відповідальність при наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, з огляду наведеного суд вважає, що у звязку з відмовою позивача у проведенні повірки лічильника газу, ВАТ «Маріупольгаз» правомірно з 01.04.2009 року проводить розрахунки з позивачем за спожитий газ, згідно встановлених норм споживання.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32,56,62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод, та законних інтересів.

Згідно зі ст.ст.1166,1167 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушені права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно розяснень Пленумів Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних спорів за позовами про відшкодування шкоди», та від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, чи є причинний зв'язок та вина особи, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно зі ст.1172 ЦК України за шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків , відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відношеннях, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди з заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що не відповідає діючому законодавству.

Згідно Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1995 р.1023, на який посилається позивач, моральна шкода відшкодовується споживачу у випадках, якщо шкода заподіяна продукцією небезпечною для життя та здоровя людини. Відшкодування моральної шкоди за неправомірні дії нормами цього закону не передбачені.

Позивачем також не представлено достатніх доказів, які б обґрунтовували вину ВАТ «Маріупольгаз» щодо відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, тому позовна заява в зазначеній частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з ВАТ «Маріупольгаз» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 3,10,11,15,60,82,88,212,213,215,218 ЦПК України, керуючись Законами України «Про захист прав споживачів», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання населенню послуг з газопостачання», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9.12.1999 року, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 щодо захисту та відновлення порушених прав споживача, шляхом припинення дій, які порушують право отримання послуг в межах чинного законодавства України, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії заступника голови правління ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 щодо ненадання інформації ОСОБА_1 про державну реєстрацію організації поставщика газу, довідку ЄДРПОУ про керівника організації з котрим укладається договір, про ліцензію організації на поставку газу, такими, що порушують права ОСОБА_1 для укладення договору про надання послуг з газопостачання.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання інформації про державну реєстрацію організації поставщика газу, довідку ЄДРПОУ про керівника організації з котрим укладається договір, про ліцензію організації на поставку газу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (р/р 26038900175467, філії Першого Міжнародного банку м.Маріуполя, МФО 335742, код 03361135) на користь ОСОБА_1 оплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 8,50 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Копію рішення із викладом вступної та резолютивної частин негайно видати особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: