Ухвала суду № 121600951, 24.08.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26286/24

Провадження № 1-кс/947/11297/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2024 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціжю у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001340 від 06.08.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, старшого слідчого слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 62024150020001340 від 06.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області (ГУНП) № 39 о/с від 14.01.2021 року капітана поліції ОСОБА_4 призначено на посаду старшого слідчого cлідчого відділу Болградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України, слідчий ОСОБА_4 є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст.ст. 2, 18 Закону України «Про Національну поліцію» основними завданнями та обов`язками поліції, окрім іншого, є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності, неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків.

У своїй діяльності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинення правопорушень, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходи щодо їх усунення, вживає заходи з метою виявлення кримінальних правопорушень, здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

У відповідності до вимог п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», на працівників Національної поліції поширюється дія вказаного закону.

Згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави, зокрема поліцейські, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності. Вказаним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Зазначені особи зобов`язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені у ст. 24 цього Закону.

В силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_4 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 і 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, поліцейським заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, вони зобов`язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені у ст. 24 цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Болградський РВП ГУНП в Одеській області є складовим підрозділом Міністерства Внутрішніх Справ, правоохоронним органом, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, а його працівники, які виконують вказані функції, працівниками правоохоронного органу.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»

ОСОБА_4 прийняв присягу працівника Національної поліції України вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Під час службової діяльності старший слідчий слідчого відділу Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у своїй службовій діяльності керується та повинен знати Конституцію України і закони України, Укази Президента України та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції України, основні засади державної політики у сфері діяльності поліції, правила ділового етикету та професійної етики.

Проте, слідчий у клопотанні зазначає про те, що, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин при наступних обставинах.

Досудовим розслідуванням установлено, що 15.02.2024 року близько 20:25 годин, в АДРЕСА_2 , сталося зіткнення між автомобілем «ВАЗ 21100» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 та мотоциклом «Днепр МТ-11», під керуванням ОСОБА_8 , в результаті чого останньому заподіяні тілесні ушкодження.

За даним фактом слідчим слідчого відділу Болгардського РВП ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12024162270000110 від 16.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Подальше досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні керівником органу досудового розслідування доручено старшому слідчому СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 .

Так, 30.07.2024 року близько 09:12 год., більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, старший слідчий СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 з власного мобільного телефону з використанням месенджеру «Telegram», зателефонував ОСОБА_7 та викликав його у цей ж день для проведення слідчих дій до свого службового кабінету у приміщенні Болградського РВП ГУНП в Одеській області, розташованого у місті Болград за адресою: Одеська обл., м. Болград, пр-т. Соборний, 97, на що останній погодився.

Цього ж дня, близько 11.00 год., ОСОБА_7 прибув до адміністративної будівлі Болградського районного відділу поліції за вищевказаною адресою, де зустрівся зі слідчим ОСОБА_4 на вулиці біля будівлі відділу поліції.

Не заходячи до адміністративної будівлі відділу поліції, слідчий ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що за результатами проведеного досудового розслідування, саме ОСОБА_7 буде винен у нанесенні ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень в результаті ДТП і за це йому загрожує покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі строком до 8-ми років.

Після чого, слідчий ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_7 у передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США, за зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024162270000110 від 16.02.2024 року, що дасть змогу ОСОБА_7 уникнути покарання у вигляді позбавлення волі.

Ураховуючи стресовий стан та реальну можливість бути позбавленим волі за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_7 вимушено погодився.

Але, у той же час, ОСОБА_7 повідомив слідчому ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди занадто велика, на що, останній зазначив, що в такому випадку ОСОБА_7 буде притягнуто до кримінальної відповідальності з реальною можливістю бути позбавленим волі.

У подальшому, 21.08.2024 року близько 12:00 год., ОСОБА_7 за попередньою домовленістю зі свого телефону за допомогою месенджера «Telegram» зателефонував ОСОБА_4 , та запропонував зустрітись, на що старший слідчий ОСОБА_4 , погодився та сказав прибути до адміністративної будівлі Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

Цього ж дня, під час зустрічі на визначеному місці біля адміністративної будівлі Болградського РВП ГУНП в Одеській області старший слідчий ОСОБА_4 , прослідував до автомобіля марки ВАЗ21104 д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_7 , де реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету на особисте збагачення, на свою незаконну та протиправну вимогу отримав від останнього першу частину неправомірної вигоди у сумі 600 (шістсот) доларів США за зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024162270000110 від 16.02.2024 року та повернення вилученого в ході досудового розслідування автомобіля марки «ВАЗ 21100» державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому, ОСОБА_4 будучи невдоволеним отриманням не всієї суми грошових коштів, наказав ОСОБА_7 в найкоротший час надати йому другу частину обумовленої неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США.

Далі, за попередньою домовленістю, 23.08.2024 року близько о 12:05 год., ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , зустрівся зі слідчим ОСОБА_4 в автомобілі НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_2 .

Після чого, слідчий ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету на особисте збагачення, на свою незаконну та протиправну вимогу отримав від ОСОБА_7 другу частину неправомірної вигоди у сумі 400 (чотириста) доларів США за зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024162270000110 від 16.02.2024 року та повернення вилученого в ході досудового розслідування автомобіля марки «ВАЗ 21100» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Після одержання вказаної неправомірної вигоди старшого слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 викрито та затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.

Загальна сума отриманої ОСОБА_4 від ОСОБА_7 неправомірної вигоди складає 1000 доларів США, що станом на 23.08.2024 року відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним банком України становить 41 288 гривень 10 копійок.

За викладених осбавин, 24.08.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 166 (ста шістдесяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор. оголосив клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що розмір застави є непомірним для його підзахисного. Враховуючи міцні соціальні зв`язки підозрюваного просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Долучив документи характеризуючі підозрюваного.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погодився, звернув увагу на те, що у нього на утриманні перебувають батьки, які хворіють та потребують матеріальної допомоги та малолітня донька. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглянути питання щодо можливості визначення застави у ромірі, передбаченому для тяжкості інкримінованого йому злочину.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 24.08.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Щодо наявностіобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчим суддею встановлено таке.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддянаголошує,що наданій стадіїкримінального провадження,судом невстановлюється винуватістьчи невинуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується: рапортом про виявлення ознак кримінального правопорушення від 05.08.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.08.2024 року; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 07.08.2024 року, 17.08.2024 року, 19.08.2024 року, 21.08.2024 року та 23.08.2024 року; протоколами огляду та вручення грошових коштів від 21.08.2024 року та 23.08.2024 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2024 року; протоколами огляду мобільного телефона ОСОБА_7 ; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.08.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.08.2024 року; матеріалами відповіді на запити у кримінальному провадженні від 23.08.2024 року.

Слідчим суддеювстановлено,що матеріаликримінального провадження,що долученідо клопотаннявказують нате,що наданій стадіїдосудового розслідуванняіснує обґрунтованапідозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставізазначеного,слідчий суддясуд вважає,що наданістороною обвинувченняматеріали,які долученідо клопотання,на данійстадії досудовогорозслідування доводятьобґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 ККУкраїни та відхиляє заперечення підозрюваного в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 ККУкраїни,тяжкість покарання,що загрожуєпідозрюваному уразі визнанняйого винниму йоговчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується, що суттєво збільшує ризик втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв`язки з огляду на те, що він одружений, має малолітню дитину та місце роботи, проте враховує те, що на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та з вказаною підозрою категорично не погоджується, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.

Одночасно, слідчий суддя приймає до уваги те, що наразі органом досудового розслідування не встановлено місце перебування матеріалів кримінального провадження №12024162270000110 від 16.02.2024 року, які стосуються предмету доказування у даному кримінальному провадженні, а підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.

Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетнідані свідківна показанняяких сторонаобвинувачення посилаєтьсяв обґрунтуванняпред`явленої йомупідозри таякі вподальшому будутьдопитуватися безпосередньосудом,у випадкунаправлення обвинувальногоакту досуду,слідчий суддяприходить допереконання проіснування ризику,передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України,а саме:ризику можливогонезаконного впливупідозрюванимна свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України.

Щодо посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не доведено стороною обвинувачення.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, зокрема, ризик можливого переховування підозрюваного, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Сторона захисту зазначає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як він має міцні соціальні зв`язки.

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 ККУкраїни, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого під час перебування на службовій посаді в органі Національної поліції, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом працівниками поліції, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злоину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 166 (ста шістдесяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

Слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є обґрунтованим та з урахуванням того, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою органу Національної поліції, в умовах дії воєнного стану, підозрюється у вчиненні корупційного злочину, пов`язаного із вимаганням неправомірної вигоди, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 166 (ста шістдесяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчогоДругого слідчоговідділу (здислокаціжю ум.Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Миколаєві ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження №62024150020001340 від06.08.2024 рокувідносно підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21.10.2024року,включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 166 (ста шістдесяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 21.10.2024року,включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження ( ОСОБА_7 , ОСОБА_10 . ОСОБА_11 );

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1