Рішення № 121597135, 13.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 359/3364/21-ц

пр. 2-2239/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач-2, ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), в якому просить стягнути з відповідача-2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 31 691,23 грн.; стягнути з відповідача-1 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 29 550,22 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.11.2020 року о 12 год. 20 хв. у м. Києві по бульв. Лесі України, 34 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача-1 та транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. ДТП сталась з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2021 року. Оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 158075856, позивач звернувся до відповідача-2 з повідомленням про ДТП, що мала місце 19.11.2020 року. Відповідно до звіту № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , становить 42 477,83 грн. Вказує, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 10 786,60 грн. За таких обставин, зважаючи на те, що розмір страхового відшкодування, виплаченого ТДВ СК «Альфа-Гарант», є значно меншим ніж розмір заподіяного позивачу матеріального збитку, з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування від ТДВ СК «Альфа-Гарант» у розмірі 10 786,60 грн., позивач вважає, що відповідач-2 зобов`язаний відшкодувати йому 31 691,23 грн. (різниця між сумою сплаченого ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування та розміром матеріального збитку, визначеного у звіті № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року). Крім того, оскільки відповідно до звіту № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , становить 72 028,05 грн., позивач вважає, що з відповідача-1 слід стягнути грошові кошти у розмірі 29 550,22 грн., що становить різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховим відшкодуванням, яке має бути стягнуто з відповідача-2, з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування від ТДВ СК «Альфа-Гарант» у розмірі 10 786,60 грн. Також позивач зазначає, що у результаті пошкодження належного йому транспортного засобу, йому було завдано моральної шкоди, оскільки він переніс стрес, душевні хвилювання, змінився його спосіб життя, він був змушений витрачати час на врегулювання питання щодо відшкодування завданих збитків. Такою протиправною поведінкою відповідач-1 заподіяв позивачу моральну шкоду, яку остання оцінює у 20 000,00 грн.

Крім того, представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» наступні документи: належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи, у тому числі, заяв про страхове відшкодування, акт огляду транспортного засобу, страхового акту, документів, які подавались ОСОБА_1 , та які складались страховою компанією за фактом настання ДТП, що мала місце 19.11.2020 року приблизно о 12 год. 20 хв. у м. Києві по бульв. Лесі України, 34 за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 ; відомості про розмір нарахованого страхового відшкодування транспортному засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , за фактом настання ДТП, що мала місце 19.11.2020 року приблизно о 12 год. 20 хв. у м. Києві по бульв. Лесі України, 34 за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 ; докази сплати страхового відшкодування власнику транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , за фактом настання ДТП, що мала місце 19.11.2020 року приблизно о 12 год. 20 хв. у м. Києві по бульв. Лесі України, 34 за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року, справу було передано судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвій Л.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-1.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.10.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.03.2022 року; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

17.03.2022 року справу знято зі складу, у зв`язку із наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду через військову агресію Російської Федерації проти України, та судове засідання призначено на 03.11.2022 року.

07.07.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про направлення копії позовної заяви з додатками.

12.07.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви з додатками.

03.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про відкладення розгляду справи.

03.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Домітращук І.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання просила відкласти розгляд справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 року, клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи залишено без розгляду та, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 09.03.2023 року.

28.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва, без застосування електронного цифрового підпису, та 09.12.2022 року засобами поштового зв`язку від представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшла заява про направлення копії позовної заяви з додатками.

10.01.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

07.03.2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Домітращук І.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якому остання зазначила, що позов підтримує, просить задовольнити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача-2, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 13.06.2023 року.

10.01.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

13.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Домітращук І.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якому остання зазначила, що позов підтримує, просить задовольнити.

В судове засідання 13.06.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 13.06.2023 року просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 19.11.2020 року о 12 год. 20 хв. у м. Києві по бульв. Лесі Українки, 34 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується схемою місця ДТП від 19.11.2020 року (а. с. 44 - 45).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2021 року у справі № 757/52972/20-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а. с. 42 - 43).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що, відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст. 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 4 Закону, суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 158075856.

Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, відповідно до звіту № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , становить 42 477,83 грн., а вартість відновлювального ремонту - 72 028,05 грн. (а. с. 8 - 26).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, власник автомобіля БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за наслідком розгляду вказаної заяви ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 10 786,60 грн. (а. с. 46).

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням ТДВ СК «Альфа-Гарант» обов`язку щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 31 691,23 грн., що становить різницю між сумою сплаченого ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування та розміром матеріального збитку, визначеного у звіті № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року.

За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, відповідно до звіту № 71/11/20 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 30.11.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ 750, державний номер НОМЕР_2 , становить 72 028,05 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, відповідальність страховика за полісом обмежується одночасно страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Аналізуючи викладене, оскільки позивач отримав від ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем-1 у результаті ДТП, ОСОБА_2 в силу статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка ним одержана від страховика.

За таких обставин, з ОСОБА_2 на корись позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що входить до ліміту відповідальності відповідача-2, а саме: 72 028,05 грн. (фактична вартість відновлювального ремонту) - 42 477,83 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу/частка відповідальності страховика), що становить 29 550,22 грн.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідачі не надали.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене кореспондується зі змістом ст. 81 ЦПК України.

Як зазначає ОСОБА_1 у зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля, він переніс стрес, душевні хвилювання, змінився його спосіб життя, він був змушений витрачати час на врегулювання питання щодо відшкодування завданих збитків.

Позивач оцінює заподіяну ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Разом з тим, у порушення процесуального обов`язку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтовано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

Відтак, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 724,00 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.2087279061.1 від 14.04.2021 року на суму 1 816,00 грн. та № 0.0.2290412726.1 від 05.10.2021 року на суму 908,00 грн.

За таких обставин, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 908,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 083,23 грн. Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачами належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 9, 17, 22, 29, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 29 550 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 22 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 691 (тридцять одну тисячу шістсот дев`яносто одну) грн. 23 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 083 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 23 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , інші дані невідомі.

Відповідач-2: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ЄДРПОУ 32382598.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 23.06.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко