Рішення № 121572217, 06.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 рокуСправа №160/16686/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26) щодо відмови від 11.04.2024 року зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за довідками: 04/3450/5805 від 09.Х1.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, 04/3450/5554 від 21.10.2020 року; зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988 року; з 01.01.1989 по 31.01.1990; з 01.03.1990 по 31.01.1991 рік; про відмову зарахувати до страхового стажу роботи в АК «Алроса» територіальний коефіцієнт 1.6 на кожен рік роботи зазначений в довідці №02/1090-3450-02-04/157 від17 лютого 2021 року; про відмову провести індексацію пенсії з 01.03.2024 року на коефіцієнт 1.079;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26) здійснити перерахунок страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 з застосуванням збільшення на кожен рік роботи в умовах Крайньої Півночі по півтора року в АК ( Публічному акціонерному товаристві) "Алроса";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку довідки зарплати за №04/3450/5805 від 09.11.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, №04/3450/5554 від 21.10.2020 року виданих АК «Алроса», включити для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1991 роки; провести індексацію моєї пенсії після її перерахунку на коефіцієнт 1.079 з березня 2024 року відповідно до вимог ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію з 17.03.2022 року, повернувши різницю невиплаченої пенсії.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року по справі №160/114/23 Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з 17 березня 2022 року йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 позивачеві проведена з 01 березня 2023 та 01 березня 2024 року індексація пенсії в розмірі 100 гривень.

ОСОБА_1 вважає, що якщо рішенням суду трудовий стаж на Далекій Півночі зарахований до страхового стажу за Списком №1 (3 року 7 місяців 2 дні) та №2 (4 роки 9 місяців 13 днів), то стаж повинно бути зараховано для розрахунку індивідуального коефіцієнту страхового стажу й територіальний коефіцієнт 1.6 за кожний рік роботи на території Далекої Півночі, коефіцієнт 1.6 зазначений в довідці за №02-1090-3450-02-04/157 від 17 лютого 2021 року та інших документах, які уже розглядались судом, та які знаходяться в матеріалах пенсійної справи.

09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив провести індексацію його пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 42 Закону 1058-ІV.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №7830-1817/К-01/8-0400/24 від 06 лютого 2024 року позивачеві повідомлено, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 з застосуванням збільшення на кожен рік роботи в умовах Крайньої Півночі по півтора року в АК (Публічному акціонерному товаристві) "Алроса" та зарахувати для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку довідки зарплати за №04/3450/5805 від 09.11.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, №04/3450/5554 від 21.10.2020 року виданих АК «Алроса», включити для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1991 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №22213-18103/К-01/8-0400/24 від 11 квітня 2024 року позивачеві повідомлено, що пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.12.1987 по 30.11.1938, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1992 року з 01.03.1992 по 31.03.1993 та за даними системи персоніфікованого обліку 01.07.2000 по 31.12.2003, 01.03.2005 по 30.11.2005, 01.02.2007 по 31.12.2007, 01.04.2009 по 30.09.2011, 01.04.2012 по 30.11.2012, 01.02.2013 по 31.01.2014, 01.06.2014 по 31.05.2016, 01.07.2016 по 31.05.2017, з 01.07.2017 по 30.06.2018, 01.04.2019 по 31.03.2020.

Страховий стаж на дату призначення, зарахований по 20.03.2020 року, склав 35 років 5 місяців 13 днів (в тому числі згідно рішення суду від 03.03.2023 року №160/144/23 зараховано стаж роботи за списком №1 - 3 роки 7 місяців 2 дні та за Списком №2 - 4 роки 9 місяців 13 днів набутий та території російської федерації).

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 1537,360 грн., 10846,37грн. (показник середньої заробітної плати за повний 2019-2021 роки) х 0,1417 - (коефіцієнт заробітної плати).

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови: зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за довідками: 04/3450/5805 від 09.11.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, 04/3450/5554 від 21.10.2020 року; зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988 року; з 01.01.1989 по 31.01.1990; з 01.03.1990 по 31.01.1991 рік; зарахувати до страхового стажу роботи в АК «Алроса» територіальний коефіцієнт 1.6 на кожен рік роботи зазначений в довідці №02/1090-3450-02-04/157 від 17 лютого 2021 року; в здійсненні індексації пенсії з 01.03.2024 року на коефіцієнт 1.079, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/16686/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02 липня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

03 липня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 03 квітня 2012 року містить записи щодо спірних періодів його роботи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046050012146 від 30.03.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком по Списку № 2, Списку №1 ОСОБА_1 періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві Акціонерна компанія «АЛРОСА».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, Списку №1 ОСОБА_1 періодів роботи в публічному акціонерному товаристві Акціонерна компанія «АЛРОСА».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року по справі №160/114/23 Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області позивачеві зараховано до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком по Списку №2, Списку №1 періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві Акціонерна компанія «АЛРОСА» та з 17 березня 2022 року йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 позивачеві проведена з 01 березня 2023 та 01 березня 2024 року індексація пенсії в розмірі 100 гривень.

ОСОБА_1 вважає, що якщо рішенням суду трудовий стаж на Далекій Півночі зарахований до страхового стажу за Списком №1 (3 року 7 місяців 2 дні) та №2 (4 роки 9 місяців 13 днів), то стаж повинно бути зараховано для розрахунку індивідуального коефіцієнту страхового стажу й територіальний коефіцієнт 1.6 за кожний рік роботи на території Далекої Півночі, коефіцієнт 1.6 зазначений в довідці за №02-1090-3450-02-04/157 від 17 лютого 2021 року та інших документах, які уже розглядались судом, та які знаходяться в матеріалах пенсійної справи.

09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив провести індексацію його пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 42 Закону 1058-ІV.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №7830-1817/К-01/8-0400/24 від 06 лютого 2024 року, позивачеві повідомлено, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 з застосуванням збільшення на кожен рік роботи в умовах Крайньої Півночі по півтора року в АК (Публічному акціонерному товаристві) "Алроса" та зарахувати для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку довідки зарплати за №04/3450/5805 від 09.11.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, №04/3450/5554 від 21.10.2020 року виданих АК «Алроса», включити для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1991 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №22213-18103/К-01/8-0400/24 від 11 квітня 2024 року позивачеві повідомлено, що пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.12.1987 по 30.11.1938, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1992 року з 01.03.1992 по 31.03.1993 та за даними системи персоніфікованого обліку 01.07.2000 по 31.12.2003, 01.03.2005 по 30.11.2005, 01.02.2007 по 31.12.2007, 01.04.2009 по 30.09.2011, 01.04.2012 по 30.11.2012, 01.02.2013 по 31.01.2014, 01.06.2014 по 31.05.2016, 01.07.2016 по 31.05.2017, з 01.07.2017 по 30.06.2018, 01.04.2019 по 31.03.2020.

Страховий стаж на дату призначення, зарахований по 20.03.2020 року, склав 35 років 5 місяців 13 днів (в тому числі згідно рішення суду від 03.03.2023 року №160/144/23 зараховано стаж роботи за списком №1 - 3 роки 7 місяців 2 дні та за Списком №2 - 4 роки 9 місяців 13 днів набутий та території російської федерації).

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 1537,360 грн., 10846,37грн. (показник середньої заробітної плати за повний 2019-2021 роки) х 0,1417 - (коефіцієнт заробітної плати).

Загальний розмір пенсії з 01.03.2024 року складає 2980 грн., у тому числі:

544,49 грн. - основний розмір пенсії (1537,36 грн. х 0,35417);

1482,51 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (стаття 28 частина 1 абзац 1);

2027 грн. - загальний розмір пенсії;

100, 00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2023;

100, 00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2024;

134,00 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361 грн.);

619, 00 грн. - доплата особам, яким не виповнилось 70 років (2760 х 1.0796 грн).

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому: зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за довідками: 04/3450/5805 від 09.11.2020 року, №04/3450/5553 від 21.10.2020 року, 04/3450/5554 від 21.10.2020 року; зарахувати до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988 року; з 01.01.1989 по 31.01.1990; з 01.03.1990 по 31.01.1991 рік; зарахувати до страхового стажу роботи в АК «Алроса» територіальний коефіцієнт 1.6 на кожен рік роботи зазначений в довідці №02/1090-3450-02-04/157 від 17 лютого 2021 року; в здійсненні індексації пенсії з 01.03.2024 року на коефіцієнт 1.079, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17) зробив висновок, згідно якого, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Разом з тим, у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2004 року працював у російській федерації на різних підприємствах.

Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними довідками, а також записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів рф з вини позивача в суду немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території рф підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Вказані обставини в розумінні частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вже були встановлені в межах прийнятого рішення від 03 березня 2023 року в справі №160/114/23, яким зараховано до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком по Списку № 2, Списку №1 ОСОБА_1 періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві Акціонерна компанія «АЛРОСА» та з 17 березня 2022 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовних вимог в частині зарахування стажу роботи в кратному розмірі з коефіцієнтом 1.6 та включенні для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди: з 01.09.1988 по 30.11.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1991 роки, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).

При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі №554/1723/17, від 31 липня 2019 року у справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року у справі №266/258/16-а.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" чітко визначив наявність двох обов`язкових складників для застосування пільгового обчислення стажу (один рік за один рік і шість), відсутність хоча б однієї з підстав призведе до неврахування стажу роботи позивача при призначенні пенсії.

Суд враховує, що спірні періоди роботи зараховані до страхового стажу роботи ОСОБА_1 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року по справі №160/114/23, крім того, відомості щодо обчислення спірних періодів роботи з урахування коефіцієнту кратності 1,6 не містить також і трудова книжка, у зв`язку з чим вказані періоди роботи підлягають зарахуванню лише до страхового стажу роботи позивача.

Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з ч.2 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини (розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом).

Згідно з частини 1 статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Пенсію позивача обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.12.1987 по 30.11.1988, з 01.01.1989 по 31.01.1990, з 01.03.1990 по 31.01.1992 з 01.03.1992 по 31.03.1993 та за даними системи персоніфікованого обліку 01.07.2000 по 31.12.2003, 01.03.2005 по 30.11.2005, 01.02.2007 по 31.12.2007, 01.04.2009 по 30.09.2011, 01.04.2012 по 30.11.2012, 01.02.2013 по 31.01.2014, 01.06.2014 по 31.05.2016, 01.07.2016 по 31.05.2017, з 01.07.2017 по 30.06.2018, 01.04.2019 по 31.03.2020.

Страховий стаж на дату призначення, зарахований по 20.03.2020 року, склав 35 років 5 місяців 13 днів ( в тому числі згідно рішення суду від 03.03.2023 № 160/144/23 зараховано стаж роботи за Списком 1 - 3 роки 7 місяців 2 дні та за Списком 2- 4 роки 9 місяців 13 днів набутий та території російської федерації).

Коефіцієнт страхового стажу станом на 17.03.2022 становить 0,35417: (35 х 12 місяців) + 5 місяців : 12 х100% .

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації, за індивідуальними даними заробітної плати згідно з встановленим порядком розрахунку, склав 0,14174 925.64979 (сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації) : 193 (кількість місяців для обчислення заробітної плати після оптимізації).

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії на дату призначення пенсії склав 1537,36000 гри. (10846,37грн. (показник середньої заробітної плати за повний 2019-2021 роки) х 0,14174 (коефіцієнт заробітної плати).

З урахуванням вказаних розрахунків, позивачеві розраховано пенсії з показника - 10846,37 грн. (показник середньої заробітної плати за повний 2019-2021 роки) х 0,14174 (коефіцієнт заробітної плати).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині включення для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку заробіток за періоди з 01.09.1988 року по 30.11.1988 року, з 01.01.1989 року по 31.01.1990 року, з 01.03.1990 року по 31.01.1991 року, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати з 01 березня 2024 року індексації грошового забезпечення за 2024 рік на коефіцієнт 1,0796, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 1 березня 2023 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679) та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Постанови № 168 особам, яким не виповнилося 70 років (крім осіб, передбачених в абзаці другому цього пункту), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, а також особам з інвалідністю І групи незалежно від віку та тривалості страхового стажу, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, установлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 2760 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", з 01 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679), пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії;

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" особам у віці від 65 років і більше, які не працюють (не провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, та у яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, абзацу першого частини першої, частини другої статті 28 Закону, не досягає 3370 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

З матеріалів справи судом вбачається та не заперечується позивачем, що загальний розмір його пенсії з 01.03.2024 року складає 2980 грн., у тому числі:

544,49 грн. - основний розмір пенсії (1537,36 грн. х 0,35417);

1482,51 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (стаття 28 частина 1 абзац 1);

2027 грн. - загальний розмір пенсії;

100, 00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2023;

100, 00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2024;

134,00 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361 грн.);

619, 00 грн. - доплата особам, яким не виповнилось 70 років (2760 х 1.0796 грн.).

З урахуванням викладеного, судом вбачається, що нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 здійснено у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", у зв`язку з чим для застосування коефіцієнту 1,0796 збільшення до призначеної пенсії немає законних підстав, а отже позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Укрпошта" №1350903868 від 25 червня 2024 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник