Ухвала суду № 12153869, 12.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-4716/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2010р. по справі№2-а-4716/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікта" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Нікта” звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському району м. Харкові про скасування рішення начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова: № 001392330/0 від 03 вересня 2009 р. (№0001392330/1 від 01 грудня 2009 р.; № 0001392330/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р. (0000291600/1 від 02 грудня 2009 р.; № 0000291600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р. (№0000301600/1 від 02 грудня 2009 р.; № 0000301600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 серпня 2009 р. підприємством поштою було отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова акт про результати планової перевірки ТОВ “Нікта” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 березня 2009 р. № 1543/23-304 від 14 серпня 2009 р. На підставі висновків акту перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято декілька податкових повідомлень рішень: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663 грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03 вересня 2009року, яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; № 0000301600/0 від 03 вересня 2009року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1446855 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 723427 грн. Позивач оскаржував податкові повідомлення рішення в порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але скарги підприємства задоволені не були. 13квітня 2010 р. підприємство отримало від відповідача, ще одне податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 року, яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн. Вважає, що осаржувані податкові повідомлення рішення прийняті всупереч діючого податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікта” задоволено: скасовано рішення Начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 року (№ 0001392330/1 від 01 грудня 2009 р.; № 0001392330/2 від 04 січня 2010 року); № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р. (№ 0000291600/1 від 02 грудня 2009 р. № 0000291600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р. (№ 0000301600/1 від 02 грудня 2009 р., № 0000301600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 року.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи постанову необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, зазначаючи у акті перевірки висновок про визнання недійсності правочину по зазначеним підставам, в свою чергу ніяким чином не мотивує власну позицію стосовно цього питання, та не доводить жодних доказів того, що укладені позивачем угоди суперечать Цивільному кодексу або іншим актам цивільного законодавства або моральним засадам суспільства. У матеріалах справи також не міститься доказів укладення позивачем нікчемних угод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за результатами планової перевірки ТОВ “Нікта” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 березня 2009 р. було складено акт № 1543/23-304 від 14 серпня 2009 р., який був отриманий позивачем 24 серпня 2009 р.

Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки ТОВ “Нікта”, підприємству вказано на порушення з боку позивача вимог п. 5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України “Про прибуток”, в наслідок чого позивачу вказано на заниження податку на прибуток в сумі 8677663гривень, з яких 6250000 грн. у 1 м кварталі 2006 року, які не є предметом перевірки, та 2427663 грн. У звязку з тим що строк притягнення до відповідальності минув, податкові зобовязання по податку на прибуток у сумі 6250000 грн. не враховувались.

У вищевказаному акту перевірки ТОВ “Нікта” зазначені порушення по податку на додану вартість, а саме пп. 7.4.1. 7.4.5. п. 7.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, та як наслідок вказана сума податкового кредиту, яка безпідставно завищена: по декларації за травень 2006 року на суму 5000000 грн.; по декларації за липень 2006 року на суму 600000 грн.; по декларації за серпень 2006 р. на суму 1033333 грн.; по декларації за вересень на суму 308797 грн.

Як наслідок, підприємству зменшено суму податкового кредиту за червень вересень 2006 року на суму 1457284 грн. та донараховано податок на додану вартість в сумі 5396708 гривень, в тому числі за травень 2006 року 4249999 гривень, за липень 2006 року на суму 150028 гривень, за серпень 2006 року на суму 936479 гривень, за вересень 2006 року 210230 гривень. У звязку з збігом строку позовної давності податок на додану вартість за травень 2006 року не нараховувався.

Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі висновків акту перевірки було прийнято декілька податкових повідомлень рішень, а саме: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03вересня 2009 р., яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; № 0000301600/0 від 03 вересня 2009р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1446855 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 723427 грн.

Податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але скарги підприємства задоволені не були.

Крім того, підприємством отримано від відповідача ще одне податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р., яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн.. Як вбачається з листа ДПІ, прийняв це податкове повідомлення рішення в звязку з виключенням з акту перевірки посилань на не нарахування зобовязань по яким пройшов термін таких нарахувань.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до декларацій позивача за травень вересень 2006 року, суми податкового кредиту до відшкодування з Державного бюджету України, а саме за червень 2006 року 750001 грн., за липень 2006 року 310355 грн., за серпень 2006 року 300074 грн., за вересень 2006 року 96854грн.

Співробітниками відповідача у червні 2007 року проводилась перевірка законності відшкодування, про що було складено акт перевірки № 1413/16 204/32031045 від 21 червня 2007 р., та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000161620/0 від 27 червня 2007 р.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою щодо скасування вищезазначеного податкового повідомлення рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 р. по справі № 2а-4125/08 позовні вимоги позивача було задоволено, зазначену постанову залишено без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 р. та Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2010 р.

Вказаними судовими рішеннями підтверджено право позивача на правомірність заявленого до відшкодування суми податку на додану вартість та визнали дії відповідача ДПІ у Ленінському районі що до зменшення такої суми незаконними.

Отже, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 року, діяли рішення судів щодо правомірності дій товариства та не законності дій посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування. (справа № 2а-4125/08).

Згідно із вимогами ст. 124 Конституції України рішення судів є обов`язковими до виконання всіма органами не залежно від форми власності та підпорядкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При прийнятті судових рішень досліджувалися документи по господарських операціях підприємства за період з червня по вересень 2006 року, правомірність віднесення сум до податкового кредиту по операціях.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту підлягають віднесенню суми по операціях предбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту при позитивному значенні розрахованої суми така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту при від'ємному значенні розрахованої суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із вимогами п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вимогами п.п. 7.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Процедурою, встановленою центральним податковим органом, визначається форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно із п. 7.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства.

Тобто, виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Згідно із положеннями ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до законодавства України, зокрема до Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлюють обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Згідно положень Закону України “Про податку на додану вартість” сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Тобто, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові органи не можу відмовляти у надання бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Згідно із пунктами 7.7.5. та 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органі державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Положень підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлюється, що право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації податковим органом.

Приймаючи рішення № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р., начальник ДПІ у Ленінському районі фактично ще раз, не зважаючи на рішення судів, у тому числі і Вищого Адміністративного суду, зменшив суму бюджетного відшкодування та додатково застосував штрафні санкції за незаконне отримання бюджетного відшкодування в супереч вимогам Конституції та Закону України “Про податок на додану вартість”.

Закон України “Про податок на додану вартість” не надає повноважень органам податкової служби двічі або повторно приймати рішення стосовно одного питання.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було прийнято: № 0001392330/0 від 03вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663 грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р., яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн.

Доводи відповідача щодо проведених зустрічних перевірок між позивачем та його контрагентами ТОВ “Ягуар”ПП “Аякс 2002”, ТОВ “Атлантіс Торг”, ПП “Продукт Оптрейд”. ПП “Еллада 2002”, ПП “Тіріт Інвест”, не є обґрунтованими, оскільки на момент складання акту перевірки 14 серпня 2009 р. зазначені підприємства було ліквідовано у різні часи, про що в також у акті перевірки зазначив відповідач. При цьому ліквідації були проведені після операцій проведених з позивачем.

Викладені в акті перевірки відповідача підстав для застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування податкових зобовязань є безпідставними з огляду на те, що у акті перевірки в супереч вимогам Закону України “Про державну податкову службу”та наказу ДПА № 327 від 10 серпня 2005 р. складений без посилань на фактичні дані підприємства, без посилань на первинні документи підприємства які б підтверджували висновки відповідача про порушення з боку відповідача податкового законодавства. Натомість акт містить міркування та висновки відповідача про можливість порушення закону з боку позивача під час здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: “Підприємством перераховувались кошти та документально оформлялись операції отримання та передачі товарів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.”

Є обґрунтованими доводи позивача, які ґрунтуються на вимогах Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, що операції між підприємства насамперед повинні оформлятися первинними бухгалтерським документами встановленого зразка. До матеріалів справи позивачем надано вичерпний перелік первинних документів на підтвердження здійсненних операцій з контрагентами.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Не було доведено відповідачем того, що товари не передавалися, або не існували взагалі (ознаки фіктивності).

Фактично висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, без встановлення на підставі доказів фактичних обставин діяльності позивача, спростування даних документів обліку підприємства.

В матеріалах справи немає доказів щодо правомірності визнання недійсним правочину відповідно до ст. 203, п. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2010р. по справі№2-а-4716/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2010 р.