Рішення № 121538, 12.09.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2006 Справа № 7/291-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро –Транс 2001”, м. Ужгород

до відповідача (1) Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

до відповідача (2) Відділення державного казначейства в м.Ужгороді, м. Ужгород

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 18051 грн.,

Суддя С.Швед

За участю представників сторін:

від позивача – Маркусь М.І., представник по довіреності від 27.07.2006р.;

від відповідача 1 – Товтин М.В., начальник юридичного відділу ДПІ у м. Ужгороді(довіреністьі від 10.01.2006р. №39/9/10); Сакалош Ю.Ю., гол.держподатінспектор юридичного управління ДПА у Закарпатській області (довіреність від 12.01.2006р. №302/9/10);

від відповідача 2 –Коцур Т.Б., гол.юрисконсульт Управління Держказначейства України у Закарпатській області (довіреність від 13.07.2006р. №01-11/806);

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро –Транс 2001” (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (ДПІ) та до Відділення Державного казначейства у м. Ужгороді про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 18051 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в установленому порядку зареєстрований платником податку на додану вартість. У податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2003 року Товариство, дотримуючись вимог п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР), визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Також зазначив, що згідно з п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР такі суми підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, яка його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати будь –якими банківськими установами. Проте, сума 18051 грн. Товариству не відшкодована, тому вважається бюджетною заборгованістю, що дає право на звернення до суду з позовом про її стягнення за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідач 1 позов не визнав з посиланням на те, що заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ в зв’язку із внесеними законодавчими змінами щодо порядку проведення органами державної податкової служби та державного казначейства відшкодування сум бюджетної заборгованості з ПДВ може бути зарахована платнику податків у рахунок зменшення податкових зобов’язань з цього виду податкового платежу в наступних податкових періодах.

Відповідач 2 по суті спору заперечень не подав, однак зазначив, що при наявності висновку органу державної податкової служби або судового рішення про стягнення коштів з бюджету, такі будуть виконані ним у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „Євро –Транс 2001” є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.11.2001р. №10117704).

За результатами своєї господарської діяльності позивач, посилаючись на норми п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, просить відшкодувати йому суму 18051 грн. податку на додану вартість, яка відображена ним у податковій декларації за вересень 2003р. (входить у суму 36832 грн.).

Підпунктом 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону, яка діяла на час подання Товариством податкової декларації по ПДВ з від’ємним значенням різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту у 2003р.) було передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, зокрема, заява Товариства від 12.09.2005р. (а.с. 8), позивач звернувся до податкового органу про стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 18051 грн. на розрахунковий рахунок у періоді дії редакції Закону №168/97-ВР, до якого були внесені зміни Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25 березня 2005 року №2505-IV (з врахуванням його перехідних положень), за яких механізм та порядок проведення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість зазнав суттєвих змін.

Зокрема, згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, а також ті особи, які не провадили діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

У спірній по справі ситуації суд передусім виходить з того, що з урахуванням законодавчих змін, внесених Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25 березня 2005 року №2505-IV (з урахуванням перехідних положень Закону) стосовно порядку та механізму проведення органами державної податкової служби бюджетного відшкодування з ПДВ, які набули чинності з 01.06.2005р., така вимога заявлена безпідставно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дотримання платником податків визначеної Законом №168/97-ВР процедури проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (п.п. 7.7.1., 7.7.4., 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР у редакції, чинній на момент звернення позивача до податкового органу із заявою про проведення бюджетного відшкодування).

Крім наведених обставин, позивач у податкових періодах з вересня 2004р. фактично не здійснював оподатковуваних операцій податком на додану вартість та не сплачував ПДВ до держбюджету у розмірах суми, заявленої до відшкодування, про що свідчать податкові декларації ТОВ „Євро –Транс 2001” за ці періоди (а.с. 104-122), що є також є необхідною умовою для прийняття висновку про право на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Посилання позивача на акт ДПІ у м. Ужгороді від 04.06.2006р. №172/23-2/10/31682828, яким констатовано факт перевищення податкового кредиту позивача над його податковими зобов’язаннями у декларації з ПДВ за вересень 2003р., як на одну з підстав для задоволення позову, а також на результати судового розгляду справи господарського суду Закарпатської області №2/246 по відношенню до фактичних обставин даної справи, може свідчити лише про наявність від’ємного значення спірної суми податку на додану вартість, однак, з урахуванням вищенаведеного, не може бути підставою для постановлення судового рішення про стягнення зазначеної суми за рахунок коштів державного бюджету.

З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає відносно обох відповідачів.

Справу розглянуто судом у процесуальному плані за нормами ГПК України, оскільки правовідносини між сторонами по відшкодуванню бюджетної заборгованості пов’язані виключно з господарською діяльністю суб’єкта господарювання і ніякого відношення до адміністративних правовідносин не мають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 4?, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю стосовно обох відповідачів.

Суддя С. Швед