Ухвала суду № 12153710, 29.09.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 р.Справа № 2-а-1649/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

при секретарі Судового засідання Геріх Н.А.

за участю сторін:

представника позивача - Гордієнко Наталії Віталіївни

представника відповідача - Ільїної Олени Михайлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі№2а-1649/10/1670

за позовом відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про стягнення невідшкодованої бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, у якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31117030700002, код бюджетної класифікації за доходами 14010200 "Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами" ( символ звітності банку 030), одержувач: УДК у м. Полтаві, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698804, Банк: ГУДКУ у Полтавській області) на користь ВАТ "Полтавакондитер" суму заборгованості бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 177500,40 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 17750,40 грн.(сто сімдесят сім тисяч пятсот гривень сорок копійок).

Стягнуто з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн.(одна тисяча сімсот гривень).

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору у сумі 1700,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області посилається на те, що оскаржувана постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України та п. "б" ч. 1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві, подано апеляційну скаргу, в якій видповідач просить скасувати оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. в справі № 2-а-1649/10/1670 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Державна податкова інспекція у м. Полтаві посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, а саме: п.п.1.3,1.8 ст.1, п.п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168, ч. 1 ст.86, ст. 159 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 083530) з 28.06.1997 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом № 033452 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 21.12.2006 року.

Зазначеним суб'єктом господарювання було подано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004 року (отримано ДПІ 19.11.2004 р.), в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 938875 грн.

20.12.2004 року відповідачем здійснено додаткову позапланову документальну перевірку ВАТ "Полтавакондитер" з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за жовтень 2004 року, за наслідками якої було складено акт № 2894/23-2/00382208 від 20.12.2004 року, в якому зафіксовано завищення позивачем суми відшкодування ПДВ у розмірі 178386,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000862305/0 від 21.12.2004 р., яким було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 178386 грн. 00 коп.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2005 року податкове повідомлення-рішення № 0000862305/0 від 21.12.2004 р. визнано нечинним.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2005 року рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2005 року залишено без змін. Постанова з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2006 року дані судові рішення залишено без змін.

Крім того, 15.09.2008 року за вих. № 1490 позивачем до Державної податкової адміністрації у Полтавській області було направлено вимогу про сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 177500 грн.

У відповіді № 26461/10/10-120 від 16.10.2008 року на вимогу ВАТ "Полтавакондитер" від 15.09.2008 року Державною податковою адміністрацією у Полтавській області вказано, що по декларації позивача з ПДВ за жовтень 2004 року невідшкодованою є сума ПДВ в розмірі 177500 грн. Зазначено, що на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2006 року залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість поновлено у картці особового рахунку позивача та буде включено до Реєстру по відшкодуванню ПДВ.

У листі від 22.10.2008 року № 2466/10/15-244, надісланому у відповідь на звернення позивача від 15.09.2008 року № 1462 щодо невідшкодування податку на додану вартість, Державна податкова адміністрація України у Полтавській області послалася на те, що по декларації з ПДВ за жовтень 2004 року рахується невідшкодованою сума податку на додану вартість в сумі 177500 грн. 40 коп. З метою виконання судових рішень залишок невідшкодованої суми буде включено до Реєстру по відшкодуванню ПДВ та у разі погодження з ДПА України сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість буде повернута на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві і відкритим акціонерним товариством "Полтавакондитер" було здійснено звірку розрахунків з податку на додану вартість станом на 10.10.2008 року. За результатами перевірки розрахунку позивача, в якому було зазначено невідшкодовану суму ПДВ за жовтень 2004 року в розмірі 177500 грн. 40 коп., Державною податковою інспекцією у м. Полтаві товариству надіслано лист від 15.10.2008 року № 279/19-128, в якому повідомлено, що у розрахунку товариства розбіжностей не виявлено, таким чином підтверджено залишок невідшкодованої суми ПДВ у зазначеному розмірі.

З огляду на те, що ВАТ "Полтавакондитер" не було відшкодовано з державного бюджету суму ПДВ згідно поданої податкової декларації за жовтень 2004 року в розмірі 177500 грн. 40 коп., Товариство звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення вказаної суми з державного бюджету.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість " заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації за жовтень 2004 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, тому вони є суб'єктами владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і спори щодо їх рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні вказаних повноважень підсудні адміністративному суду. Вимоги про стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ безпосередньо пов'язані із діяльністю органу державної податкової служби, яким не забезпечено таке відшкодування у безспірному порядку, у зв'язку з чим виникає спір у публічно-правовій сфері, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 вказаного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем відповідно до вимог пп. п.п. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року було заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 938875 грн.

З урахуванням висновку акту додаткової позапланової документальної перевірки з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2004 року від 20.12.2004 року № 2894/23-2/00382208, згідно із яким із заявленої суми ПДВ 938875 грн. не підтверджено лише суму ПДВ в розмірі 178386 грн., а також судових рішень, якими визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000862305/0 від 21.12.2004 р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2004 року в сумі 178386 грн., заявлена позивачем до відшкодування у жовтні 2004 році сума ПДВ в розмірі 938875 грн. є підтвердженою.

Станом на 10.10.2008 року залишок невідшкодованої позивачу суми ПДВ за жовтень 2004 року становив 177500 грн. 40 коп., що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 15.10.2009 року направлено до органів Державного казначейства України висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 547 на суму 177500, 40 грн., який разом із супровідним листом від 23.10.2009 року за № 04-05/2465 було повернуто у звязку із відсутністю реєстра субєктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету та відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики затверджено наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 р. за № 971/9570).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 177500, 40 грн., яка є підтвердженою.

Також, колегія суддів зазначає, що право позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2004 року у вищевказаному розмірі підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Порядок взаємодії між органами державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики (далі Порядок) затверджено наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 р. за № 971/9570).

Пунктами 5, 6 Порядку встановлено, що Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Одночасно з повідомленням Державного казначейства України Державна податкова адміністрація України повідомляє державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі про обсяги можливих сум відшкодувань та про перелік суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодувань податку на додану вартість, за якими регіональні податкові органи протягом дня подають до регіональних органів державного казначейства висновки на проведення відшкодування податку на додану вартість.

Згідно п. 7 Порядку Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача,Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, станом на момент розгляду справи реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету в розмірі 177500, 40 грн. не складено та не направлено до Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області для бюджетного відшкодування позивачу ПДВ за жовтень 2004 року, у зв'язку з чим порушено право позивача на отримання відшкодування.

Враховуючи, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації за жовтень 2004 року, а саме 177500,40 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" про стягнення невідшкодованої бюджетної заборгованості.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, що відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюдженої заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Також, згідно із п. 6.1., 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Щодо посилання відповідача на строк, встановлений п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181, згідно із яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181, оскільки строк звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості та граничний строк подання заяви на відшкодування податку є різними за змістом та наслідками строки.

Колегія суддів зазначає, що строк подання заяви на відшкодування податку на додану вартість позивачем не було порушено, оскільки у декларації з ПДВ за жовтень 2004 року ним було заявлено до відшкодування суми ПДВ, що відповідало вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на той момент.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області відносно безпідставного стягнення з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрат зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн.(одна тисяча сімсот гривень), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із п. 3 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміру судового збору: розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн.

Виходячи з того що, вимогою позовної заяви по справі є стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у сумі 177500,40 грн. (бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість), колегія суддів зазначає, що вимога є майновою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрат зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі№2а-1649/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Катунов В.В. Зеленський В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2010 р.