Рішення № 121531963, 04.09.2024, Старосинявський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 684/216/24

Провадження № 2/684/87/2024

04 вересня 2024 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Волошиної І.В.,

відповідача ОСОБА_2 , його представника - адвоката Яцишина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи за її життя,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Волошину І.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи за її життя.

В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 є батьками загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 . Солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, матері (позивачу) та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_4 призначено одноразову грошову допомогу (засідання комісії від 10 листопада 2023 року №344/168). Також, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, батьку (відповідачу) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_4 призначено одноразову грошову допомогу (засідання комісії від 09 лютого 2024 року №23/168). Законом 33515-ІХ від 09.12.2023 року внесено зміни, відповідно до яких у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Позивач вважає, що є підстави для припинення виплати відповідачу ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оскільки він ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина. Зокрема, вказує, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 02 листопада 1980 року, шлюб розірвано 10 лютого 1986 року. На час розірвання шлюбу їхній дитині - ОСОБА_4 було 4 роки, хоча відповідач не проживав фактично з позивачем однією сім`єю з жовтня 1981 року. У 1982 році рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , однак відповідач ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів на утримання сина, мав заборгованість по аліментах. Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 березня 1995 року його було засуджено за ст. 144 КК України 1960 року (Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей). Зі змісту вироку вбачається, що суд установив, що ОСОБА_2 , будучи зобов`язаним до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина на протязі 1994-1995 років злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого за ним утворилася заборгованість станом на 18 січня 1995 року в сумі 1300000 карбованців. Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 1995 року ОСОБА_2 замінено не відбутий строк чотири місяці виправних робіт покаранням у виді позбавлення волі строком на чотири місяці.

Окрім того, позивач вказує, що вона з малолітнім сином ОСОБА_4 з жовтня 1981 року проживала у селі Бабино в будинку своєї матері, її чоловік (відповідач) з ними не проживав і участі у вихованні сина не приймав, тобто, відповідач практично з самого народження сина проживав окремо та не приймав участі у його вихованні та утриманні.

Оскільки підставою для припинення виплати одноразової грошової допомоги є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя, позивач звертається до суду із даною позовною заявою у позовному провадженні у зв`язку з існуванням між сторонами спору про право на виплату грошової допомоги.

Ухвалою судді від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 травня 2024 року представник відповідача - адвокат Яцишин А.О. направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , а тому відповідно до вимог ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має можливість реалізації своїх прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сім у зв`язку із загибеллю сина - військовослужбовця. Згідно п. 2 ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився в друге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Представник відповідача також вказує у відзиві, що виплата зазначеної допомоги батькам загиблого (померлого) військовослужбовця не ставиться у залежність від неналежного виконання ними батьківських обов`язків, а пов`язується з наявністю у них можливості мати та набувати права, засновані на спорідненості з дитиною, відсутністю відмови від отримання одноразової грошової допомоги та з поданням документів, передбачених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги та у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані н навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975. Також представник відповідача зазначає, що норма законодавства, на яку посилається позивач у позові, як на підставу позову - не регулює спірні правовідносини. На час виникнення спірних правовідносин ІНФОРМАЦІЯ_1 - смерть ОСОБА_4 не існувало такої підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Статтю 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено Законом №3515 ІХ від 09 грудня 2023 року, тобто вже після смерті сина позивача та відповідача, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 заперечує факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина за життя, не був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , тому має право на реалізацію своїх прав на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку загибеллю сина військовослужбовця, відтак просить у задоволенні позову відмовити.

27 травня 2024 року представник позивача - адвокат Волошина І.В. подала суду відповідь на відзив, згідно якого вказує, що Законом №3515 ІХ від 09 грудня 2023 року у ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавцем закріплено припинення виплати одноразової грошової допомоги особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Також вказує, що відповідачем не наданого жодного доказу в обґрунтування заперечення факту його ухилення від виконання обов`язків щодо утримання сина за життя, не спростовано докази позивача, тому просить задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

31 травня 2024 року представником відповідача направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 року прийнято заяву представника позивача про зміну підстав позову в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 року судом залучено до участі в даній справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , підготовче засідання відкладено.

Ухвалою від 19 червня 2024 року судом підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Волошина І.В., заявлені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Яцишин А.О. в судовому засіданні заперечили відносно задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , пояснивши суду, що є дружиною загиблого солдата ОСОБА_4 з 2022 року, а з 2018 року вони зустрічались, після чого чоловік познайомив її з матір`ю та вітчимом, а з батьком він не спілкувався і не підтримував жодних стосунків, не розповідав, щоб батько йому допомагав, тому вважає вимоги позивача підставними.

Представник третьої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень чи заяв до суду не подавав.

Суд, заслухавши доводи учасників справи та розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, приходить до висновку що позовна вимога підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 лютого 2023 року Старосинявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). (а.с.13)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 грудня 1995 року ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Стара Синява Старосинявського району Хмельницької області, його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . (а.с.23)

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано 10 лютого 1986 року, про що складено актовий запис №2, ОСОБА_6 після розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 25.07.2023 року НОМЕР_3 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00006490871 від 23 листопада 2010 року. (а.с.24,25)

На час смерті загиблий солдат ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_8 , який зареєстровано 08 жовтня 2022 року Летичівським відділом РАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та видано свідоцтва НОМЕР_4 (а.с.159)

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №344/168 від 10 листопада 2023 року) відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 призначено одноразову грошову допомогу матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) в розмірі 2/3 частини 15000000 грн в сумі 10000000 грн у рівних частках кожній. (а.с.18-19)

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №23/168 від 09 лютого 2024 року) відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 призначено одноразову грошову допомогу батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8) в розмірі 1/3 частини 15000000 грн в сумі 5000000 грн. (а.с.29)

Згідно довідки Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №84 від 31 липня 2023 року ОСОБА_1 , 1962 року народження, проживала без реєстрації з жовтня 1981 року по серпень 1986 року в с. Бабино в будинку матері ОСОБА_10 , разом з нею проживав син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її чоловік ОСОБА_2 , 1958 року народження, з ними не проживав, участі у вихованні сина ОСОБА_4 не приймав (а.с.20).

Рішенням Старосинявського районного народного суду від 16 березня 1982 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , 1958 року народження, на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частки з всіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття, стягнення аліментів проводити з 18 лютого 1982 року. (а.с.125)

Вироком Старосинявського районного суду від 03 березня 1995 року ОСОБА_2 було засуджено за ст. 114 КК України до 6 місяців виправних робіт, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт в районі проживання засудженого, з утриманням із заробітку 20% в прибуток держави. (а.с.14-15)

Стаття 114 КК України в редакції від 28.12.1960 року - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду або постановою народного судді коштів на утримування дітей (аліментів), а так само злісне ухилення батьків від утримування неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

10 жовтня 1995 року постановою Старосинявського районного суду замінено ОСОБА_2 невідбутий строк 4 місяці виправних робіт покаранням у вигляді позбавлення волі строком на 4 місяці в виправно-трудовій колонії загального режиму. (а.с.16-17)

Відповідно архівної довідки комунального підприємства «Трудовий архів» Старосинявської селищної ради від 28 травня 2024 року ОСОБА_2 працював у колгоспі «Здобуток Жовтня» смт Стара Синява Хмельницької області з 1973 року по 1992 рік, в даній довідці міститься примітка, згідно якої з 23 липня 1987 року по 22 липня 1988 року ОСОБА_2 відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. (а.с.124)

Вироком Старосинявського райсуду від 09 липня 1987 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 215-1 ч.1 КК УССР (керування транспортними засобами стані сп`яніння особою, яка позбавлена прав водія за таке порушення, або керування зазначеними транспортними засобами в стані сп`яніння особою, що не мала прав водія, до якої протягом року було застосовано захід адміністративного стягнення за таке порушення) до 1 року виправних робіт по місцю роботи з утриманням 20% із заробітку в дохід держави. (а.с.148-149)

Згідно відповіді Хмельницького обласного центу зайнятості №23-015.16б/ від 30 травня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 30 травня 2024 року на обліку в Старосинявському відділі Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості в період з 1991 року по теперішній час, як безробітний не перебував.

В ході судового розгляду допитана за її згодою, як свідок, позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 не проживав із нею та сином ОСОБА_4 ,1981 року народження, того часу, як сину виповнилось 2 місяці. Спочатку вона із сином проживали у будинку її матері в с.Бабино Стаосинявського району, а з 1985 року в квартирі в смт Стара Синява, однак протягом всього часу відповідач, як батько, не приймав жодної участі в утриманні сина, жодної допомоги не надавав, аліментів не сплачував, вона самостійно утримувала сина. Її син знав лише діда по батьковій лінії, так як він працював з нею разом на роботі, дід деколи купляв онуку солодощі, а з батьком навіть не бачився, хоча із розповіді сина їй відомо, що один раз він пішов до батька до дому, однак той не вийшов до нього.

Також за заявою сторони позивача були допитані свідки, які надали суду відповідні показання. Так, допитаний свідок ОСОБА_11 повідомив суду що проживає недалеко від ОСОБА_2 , однак жодного разу не бачив у нього його сина ОСОБА_5 , він не цікавився сином та не допомагав йому за життя, також пояснив, що усім відомо, що ОСОБА_2 засудили за несплату аліментів.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що їй відомо, що після одруження відповідач застосував до позивачки фізичну силу, тому після народження дитини - сина ОСОБА_5 вона перейшла проживати до будинку своєї матері, де також опікувалась рідним братами після смерті матері, а пізніше з сином проживали у квартирі в смт Стара Синява в будинку, де вона також проживала поряд на одній площадці із ними. За весь час проживання позивача із сином батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 жодного разу не приходив до дитини, не надавав допомоги, не сплачував аліментів, а лише дід по лінії батька, який працював разом із позивачем, спілкувався із ОСОБА_5 та деколи передавав йому цукерки. Їй відомо, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання сина та усі говорили про те, що він був засуджений за несплату аліментів. За життя ОСОБА_5 вона запитувала його про батька та він казав, що батька бачив всього один раз.

Допитаний судом свідок ОСОБА_13 повідомив, що з дитинства дружив із ОСОБА_14 , однак жодного разу він не бачив його батька та не знав, що у нього є батько, а в подальшому в період війни під час спільної військової служби ОСОБА_15 телефонував до дружити та до матері, про батька не згадував.

Допитані свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які є рідними сестрами відповідач ОСОБА_2 , суду пояснили що брат ображав дружину, тому вона пішла від нього із 2-місячним сином ОСОБА_5 , з цього часу ОСОБА_2 жодної допомоги на утримання сина не надавав, ні коштами, ні продуктами, так як не працював та зловживав алкоголем, аліментів не сплачував, за що його судили. ОСОБА_5 знав лише їх батька, а його діда, так як останній працював із позивачкою.

Свідок ОСОБА_18 , який є братом позивачки, суду пояснив, що він проживав разом із сестрою та її сином ОСОБА_5 спочатку у с.Бабино, а потім у квартирі в смт Стара Синява до 1993 року, вони з ОСОБА_5 фактично разом виховувались її сестрою, тому може вказати, що жодного разу батько ОСОБА_5 не приходив до нього ні до квартири, ні на вулиці не бачився із ним, жодної допомоги чи подарунків не надавав, а лише дідусь по батьковій лінії передавав передачі ОСОБА_5 .

Допитана свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_4 одружився із її донькою у 2023 році, а до цього вони п`ять років зустрічались, однак жодного разу в ході розмов не він не згадував про батька ОСОБА_2 , не спілкувався з ним, його не запрошували на весілля, для нього батьком був вітчим ОСОБА_20 .

Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які проживають у с.Бабино, суду пояснили про те, що час проживання позивачки із малолітнім сином ОСОБА_5 у с.Бабино (до досягнення сином ОСОБА_5 приблизно 5-6 років) батько ОСОБА_2 не приймав жодної участі у вихованні та утриманні сина, жодного разу не приїжджав до сина та не відвідував його.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила,що є дружиною брата позивача та проживала по сусідству із ним у с. Бабино. З того часу, як ОСОБА_1 із сином приїхалаи проживати до будинку матері в с.Бабино, батько ОСОБА_2 не цікавився сином, не допомагав їм, жодного разу до сина не приїхав, а після досягнення дитиною 6-ти річного віку вони переїхали проживати у смт Стара Синява та ОСОБА_5 на канікули приїжджав у село, тому їй відомо, що батько не допомагав синові, навіть коли була поведена операція сину він коштів не надав.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Згідно вимог позовної заяви позивач вказує, що у зв`язку з існуванням між сторонами спору про право на виплату одноразової грошової допомоги дана заява подається в порядку позовного провадження.

Відповідач у даній справі заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог, заперечує факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина ОСОБА_5 , подав до суду відзив, в якому просив відмовити у позові, отже, існує спір про право, а тому заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, син позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був призваний та військову службу, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану в с.Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Із наданих доказів встановлено, що комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 призначено одноразову грошову допомогу матері та дружині та батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 (протокол №344/168 від 10 листопада 2023 року, протокол №23/168 від 09 лютого 2024 року) у рівних частках в розмірі 1/3 частини 15000000 грн в сумі 5000000 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» 3515-IX від 09 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 16-4 доповнено пунктом 2 наступного змісту:

«2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя».

Оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у судовому засіданні доведено факт ухиляння відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від виконання обов`язку щодо утримання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується вироком суду від 03 березня 1995 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено за ст.114 КК України, постановою про заміну невідбутого за даним вироком строку покарання 4 місяці виправних робіт покаранням у вигляді позбавлення волі строком на 4 місяці в виправно-трудовій колонії загального режиму, даними про непроживання відповідача із сином майже із часу його народження (2-місячного віку), рішенням суду про примусове стягнення з відповідача аліментів з 18 лютого 1982 року, показаннями допитаних судом свідків, які засвідчили про те, що відповідач з сином не проживав та не приймав участі у його вихованні та утриманні.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він не ухилявся від утримання сина ОСОБА_5 , а виконував свої батьківські обов`язки щодо утримання сина, приймав участь у його вихованні, утримував його та піклувався ним.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у зв`язку із доведенням факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання загиблого сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , права позивача ОСОБА_1 , яка самостійно займалась вихованням та утриманням сина, мають бути захищенні шляхом задоволення її позовних вимог про встановлення даного факту, що надасть їй можливість після набранням рішенням законної сили звернення до компетентного органу щодо припинення виплати відповідачу призначеної допомоги.

Доводи у відзиві відповідача про те, що статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п.2 згідно з Законом №3515 ІХ від 09 грудня 2023 року, який набрав чинності уже після смерті сина сторін, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , не може бути підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги позивача, так як в межах розгляду даної справи судом не вирішуються жодні вимоги щодо призначення, припинення чи призупинення виплати відповідачу одноразової грошової допомоги.

Щодо наданого висновку науково-правової експертизи від 09 серпня 2024 року з питання чи розповсюджується зміст п.2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 29.03.2024 року, відносно ОСОБА_2 , якому призначена одноразова грошової допомога внаслідок загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина військовослужбовця ОСОБА_4 , то суд не приймає даний висновок як доказ у даній справі.

Так, відповідно до ст. 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Наданий висновок науково-правової експертизи від 09 серпня 2024 року, який складено доктором юридичних наук, професором ОСОБА_25 на замовлення адвоката Яцишина А.О., не стосується аналогії закону чи аналогії права, змісту норм іноземного права, тобто виключних питань, з яких він може бути наданий відповідно до вимог ст.114 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини справи та вимоги закону, вимоги позивача факту ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків щодо утримання загиблого сина за життя підлягають до задоволення.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт ухиляння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від виконання обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув у період дії воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, за його життя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 12 березня 1997 року Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 09 липня 2009 року Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, Код ЄДРПОУ 00034022.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_9 , виданий 21 жовтня 2022 року органом 6827, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.