Ухвала суду № 121520612, 11.09.2024, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7447/24

Провадження № 4-с/442/20/2024

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

11 вересня 2024 року м. Дрогобич

Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І., перевіривши скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", від імені та в інтересах якого діє адвокат Матьковський Роман Емілович, на дії (бездіяльність) органу примусового виконання старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н.В., за участю боржника ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а :

09.09.2024 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області засобами поштового зв`язку (здано на пошту 16.08.2024) з даною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2020 по виконавчому провадженню №60968076, винесену старшим державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н.В. з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №2-3147/2010 від 26.11.2010, виданого 27.01.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ "Універсал Банк" у розмірі 5317,68 доларів США та 526,18 грн. судових витрат.

Клопотання про поновлення строку у своїй скарзі скаржник не заявляє. В скарзі посилається на те, що строк для подання скарги не пропущено, оскільки оскаржувану постанову стягувачем отримано лише 07.08.2024 у відповідь на адвокатський запит представника стягувача від 11.07.2024 щодо стану ведення виконавчого провадження, зазначаючи в запиті про те, що у стягувача відсутні будь-які інші документи, що підтверджують хід виконавчого провадження.

Ознайомившись зі скаргою, перевіривши додані до скарги матеріали, доходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

За змістом статті 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. м.

Крім цього, згідно з роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 (п. 16) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавцячи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк,який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Таким чином, як зазначено вище, строк, передбачений статтею 449 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас, звертаю увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в цивільних правовідносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

При цьому, розумні строки в цивільному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Вказане узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23

У даній справі встановлено, що предметом оскарження АТ "Універсал Банк" є рішення державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н.В., оформлене постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2020 по виконавчому провадженню №60968076 з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №2-3147/2010 від 26.11.2010, виданого 27.01.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ "Універсал Банк" у розмірі 5317,68 доларів США та 526,18 грн. судових витрат.

До скарги додано запит адвоката Матьковського Р.Е. від 11.07.2024 №041/24-563, який подано до Дрогобицького ВДВС щодо надання інформації про стан виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №2-3147/2010 від 26.11.2010, виданого 27.01.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ "Універсал Банк" у розмірі 5317,68 доларів США та 526,18 грн. судових витрат, оскільки у банку відсутні будь-які інші документи, які підтверджують хід виконання вказаного виконавчого листа. У своєму запиті представник стягувача також просив надати номер ВП та ідентифікатор доступу.

У своїй скарзі представником скаржника клопотання про поновлення строку не заявлено. Вказано, що строк на подання скарги не пропущено, оскільки про порушення своїх прав банк дізнався з відповіді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яку банком отримано лише 07.08.2024 у відповідь на адвокатський запит від 11.07.2024.

Разом з тим, процесуальними нормами передбачено, що строк на оскарження дій виконавця розпочинається не лише з дня, коли особа дізналася про порушення її права або свободи, але й відтоді, коли вона повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Як зазначено вище, скаржник оскаржує рішення державного виконавця, яке оформлено постановою від 31.08.2020 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання рішення).

Посилання у скарзі на те, що у стягувача була відсутня інформація щодо стану ведення виконавчого провадження і з зв`язку з цим 11.07.2024 представник стягувача звернувся до ВДВС із запитом про отримання такої інформації є надуманим, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог частин 1-4 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується:

1) об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;

2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження;

3) виготовлення документів виконавчого провадження;

4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;

5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;

6) підготовка статистичних даних;

7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;

8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву;

9) формування Єдиного реєстру боржників.

Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Крім цього, відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 (в редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваних дій), доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням, зокрема, ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

В той же час, матеріали скарги не місять обґрунтувань щодо неможливості стягувача знайомитись з матеріалами виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження з використанням ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, стороною якого він є на протязі чотирьох років (з 31.08.2020). Прохання у запиті щодо надання номеру ВП та ідентифікатора доступу у виконавчому провадженні, за переконанням суду, свідчить про недобросовісність, позаяк, такий ідентифікатор зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження. Доводів про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження у скарзі не наведено і такі судом не встановлено, оскільки стягувач у своєму запиті зазначає про обізнаність з відкриттям виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №2-3147/2010 від 26.11.2010, виданого 27.01.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ "Універсал Банк" у розмірі 5317,68 доларів США та 526,18 грн. судових витрат

Поряд цим, враховую також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, за якою при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

При цьому доводи скарги не містять доказів про те, що оскаржуване рішення стягувачем отримано лише 07.08.2024 (у відповіді на запит міститься лише перелік вчинених процесуальних дій державним виконавцем щодо ходу виконавчого провадження і відсутня відмітка про долучення до цієї відповіді та надсилання запитувачу інформації копії постанови про закриття виконавчого провадження).

Таким чином, отримання стягувачем чи/або його представником листа у відповідь на адвокатський запит, в якому не зазначено про надсилання оскаржуваного рішення, не змінює момент, з якого стягував повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, про порушення свого права, скаржник міг дізнатися як в день поступлення на рахунок стягувача стягнутих коштів у рамках виконавчого провадження, так і в день винесення оскаржуваної постанови, оскільки з такою міг ознайомитись в автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Проте, стягувач, на протязі чотирьох років не вчиняв жодних дій щодо ознайомлення з виконавчим провадженням, в якому був стягувачем, тим самим ігноруючи свою зацікавленість у результатах такого виконавчого провадження, що не відповідає принципам добросовісності та розсудливості.

При цьому скаржник, подаючи скаргу 16.08.2024, не просить поновити йому строк та не навів поважних причин пропуску строку на звернення з даною скаргою.

В той же час, звертаю увагу, що поновлення процесуального строку звернення до суду, який сплив більш як 4 роки тому, за відсутності клопотання про його поновлення, порушує принцип правової визначеності та є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, вважаю, що стягувачем АТ "Універсал Банк" пропущено строк на подання даної скарги, клопотання про його поновлення скаржником не заявлено, а тому скаргу АТ "Універсал Банк" необхідно залишити без розгляду, роз`яснивши заявникові право на повторне звернення до суду на загальних підставах, після усунення умов, що слугували підставою для залишення скарги без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 449 ЦПК України, суддя

у х в а л и л а :

Скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", від імені та в інтересах якого діє адвокат Матьковський Роман Емілович, на дії (бездіяльність) органу примусового виконання старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н.В., за участю боржника ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали 11 вересня 2024 року.

Суддя Курус Р.І.