Рішення № 12151491, 28.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року                                                            Справа №12-02/2327

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – Чучка Ю.П. за посадою (директор), відповідача –Синельникова Є.В. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приморря»до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»про стягнення 24245 грн. 28 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Приморря», у вересні 2009 року звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»(далі –відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 7 від 11.01.2008 року, 88965 грн. 76 коп. основного боргу за поставлений товар, 129512 грн. 37 коп. штрафу за порушення строків оплати товару, що разом складає 218478 грн. 13 коп., та відшкодування судових витрат.

10.11.2009 року за вх. № 21198 (т. 1 а.с. 31-32, 33) позивачем подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій позивач, на умовах договору № 7 від 11.01.2008 року, просив стягнути з відповідача 88965 грн. 76 коп. основного боргу за поставлений товар, 145745 грн. 22 коп. пені, 4264 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1586 грн. 38 коп. 3% річних за порушення строків оплати товару, що разом складає 240562 грн. 14 коп., та відшкодувати судові витрати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.12.2009 року у справі № 02/2327 позов було задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приморря»88965 грн. 76 коп. основного боргу, 143360 грн. 39 коп. пені, 1279 грн. 64 коп. 3% річних, 3612 грн. 53 коп. інфляційних втрат, відшкодовано позивачу пропорційно судові витрати, в решті позову на суму 3343 грн. 82 коп. відмовлено у зв’язку з неправильністю обрахування позивачем розміру пені, процентів і інфляційних втрат (т. 1 а.с. 64-69).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2009 року у справі № 02/2327 залишено без задоволення, рішення місцевого суду –без змін (т. 1 а.с. 113-118).

Постановою вищого господарського суду України від 18.05.2010 року постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року та рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2009 року у справі № 02/2327 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Черкаської області (т. 1 а.с. 138-142)

14.09.2010 року за вх. № 13852 (т. 2 а.с. 15, 16) представником відповідача подана заява про затвердження мирової угоди, підписаної представниками сторін 13.09.2010 року (зі сторони позивача –Шлехарем С.О.), за змістом якої, з метою вирішення спору, сторони дійшли згоди про те, що відповідач, на виконання зобов’язань перед позивачем за договорами поставки № 7 від 11.01.2008 року і № 11/04 від 11.04.2009 року, сплачує позивачу 88965 грн. 76 коп., а позивач з моменту підписання цієї мирової угоди і перерахування цих коштів –відмовляється від вимоги про стягнення пені, процентів і інфляційних втрат.

В засіданні суду 23.09.2010 року представник позивача Чучко Ю.П. заяву відповідача про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі не підтримав з мотивів підписання мирової угоди не уповноваженою зі сторони позивача особою, подав заяву про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог (т. 2 а.с. 21), за змістом якої позивач відмовився від стягнення основного боргу в сумі 88965 грн. 76 коп. у зв’язку з її добровільною сплатою позивачем, просив стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.05.2009 по 04.11.2009 року (182 дні) в сумі 9643 грн. 64 коп., інфляційні втрати за період грудень 2008 –серпень 2010 року - 10733 грн. 84 коп., 3% річних з 17.09.2008 по 13.09.2010 року –3867 грн. 80 коп., що разом складає 24245 грн. 28 коп. та відшкодувати судові витрати. В такому розмірі представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і заявах про її уточнення, підтримав і просив задовольнити. Представник відповідача позов не визнав, наполягав на задоволенні заяви про затвердження мирової угоди і припиненні провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.10.2010 року (в протоколі) в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди і припиненні провадження у справі відповідачу відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

11.01.2008 року сторонами укладено договір поставки № 7, за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався здійснити поставку товару (риби свіжемороженої) в кількості 200 тонн, покупець (відповідач) –прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Згідно з п.п. 1.1., 3.1., 5.1. даного договору найменування і ціна за одиницю товару вказується в товарній накладній, оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою розрахунків не пізніше 10-и банківських днів з моменту передачі товару у власність покупцю шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, в разі невиконання покупцем обов’язку по розрахункам за поставлений товар покупець сплачує продавцю штрафні санкції в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочки платежу до повного погашення заборгованості.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за 01.01.2008 –01.04.2009 року заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору № 7 від 11.01.2008 року перед позивачем станом на 01.04.2009 року складала 29364 грн. 76 коп. (т. 1 а.с. 34).

На виконання договору № 7 від 11.01.2008 року за видатковими накладними № 12 від 14.04.2009 року, № 15 від 27.04.2009 року, № 16 від 28.04.2009 року, довіреності № 182 від 12.04.2009 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар в кількості 40750 кг на загальну суму 81429 грн. (т. 1 а.с. 16-19).

Платіжним дорученням № 2193 від 27.04.2009 року відповідач перерахував позивачу за рибу дрібну згідно договору № 7 від 11.01.2008 року 21828 грн. (т. 1 а.с. 36).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за 01.04.2009 –26.08.2009 року відповідач, з урахуванням заборгованості станом на 01.04.2009 року в сумі 29364 грн. 76 коп., поставок по накладним №№ 12, 15, 16, часткової оплати в сумі 21828 грн., визнав свою заборгованість перед позивачем станом на 26.08.2009 року в сумі 88965 грн. 76 коп. (а.с. 35).

04.09.2009 року за № 9 і 11.09.2009 року за № 19 позивачем направлено поштою відповідачу письмові вимоги про сплату боргу в сумі 88965 грн. 76 коп.

Платіжним дорученням № 526 від 13.09.2010 року відповідачем перераховано позивачу 88965 грн. 76 коп. погашення заборгованості за рибу згідно договору № 11/04 від 11.04.2009 року (т. 2 а.с. 17).

11.04.2009 року сторонами було укладено договір поставки № 11/04 товару (риби свіжемороженої) на тих же умовах, що і договір поставки № 7 від 11.01.2008 року (т. 1 а.с. 9). На вимогу суду, викладену в ухвалі від 30.07.2010 року (т.2 а.с. 2), первинних документів, що свідчили б про виконання умов цього договору, сторонами не подано.

Вищенаведене свідчить, що спірні правовідносини між сторонами виникли із договору поставки № 7 від 11.01.2008 року, на нього поширюються положення статей 264-271 Господарського кодексу України, а також положення статей 655-697 Цивільного кодексу України у випадках, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки однак сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 267 ГК України передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 598 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема - виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611 ЦК, 216 ГК України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних передбачені п. 5.1. договору, відповідає ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6, 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, доказаними і їх задовольняє повністю, заперечення відповідача –безпідставними і їх відхиляє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 1132 грн. 11 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –1368 грн. 11 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс», 18005, бул. Шевченка, 208 к. 5, м. Черкаси, Черкаська область, код ЄДРПОУ 25208241 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приморря», 57500, вул. Цокуренко 125, буд. 2, м. Очаків, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 32178609 –9643 грн. 64 коп. пені, 10733 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 3867 грн. 80 коп. 3% річних, 1368 грн. 11 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя В.М. Грачов