Рішення № 12151072, 28.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.10           Справа № 2/111-10. За позовом: Приватної науково-виробничої фірми «Такт», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми

про стягнення 43 859 грн. 00 коп.           

Суддя О.Ю. Соп`ЯНЕНКО

           Секретар судового засідання Н.В. Волохова

За участі представників сторін:

від позивача: не прибув.

від відповідача: не прибув.

          Суть спору: позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. 19376 від 18.10.2010 р.), просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 46 277 грн. 04 коп. за отриманий товар відповідно до договору купівлі-продажу № 04-09 від 08.05.2009р., в тому числі: сума основного боргу — 34 000 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов‘язань — 4 124 грн. 70 коп., 2 190 грн. сплата з урахуванням встановленого коефіцієнту інфляції за весь час прострочення платежу від основної суми заборгованості, 737 грн. 34 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; а також стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 439 грн., сплати ІТЗ в сумі 236 грн., а також витрати на надання юридичної допомоги на загальну суму 4 550 грн. В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги.

          Відповідач надіслав відзив № 664 від 06.10.2010 р., в якому позовні вимоги визнав частково та зазначив, що на даний час існує заборгованість перед ПНВФ «Такт» в сумі 37 500 грн., проте відповідачу незрозуміла методика нарахування коефіцієнта інфляції та походження суми в 3000 грн.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між продавцем - Приватною науково-виробничою фірмою «Такт» (позивач) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром» (відповідач) 08.05.2009 р. був укладений договір купівлі-продажу № 04/09, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, викладених в розділах зазначеного договору, позивач зобов‘язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, асортимент, кількість, ціна, умови поставки та оплати якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, що є невід‘ємною його частиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 04/09 від 08.05.2009 р. підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 655, 712 ЦК України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт продажу товару відповідачу підтверджується специфікаціями № № 1, 2, 3 та видатковою накладною № РН-0000018 від 30.03.2010 р., за якою відповідачу були передані шини гальмівні на суму 93504 грн. Відповідач отримав продукцію згідно довіреності № 30 від 01.03.2010 р.

          Підписаними сторонами договору Специфікаціями передбачений наступний порядок розрахунків: покупець здійснює 30% передоплати продукції шляхом банківського переводу коштів на рахунок продавця згідно виставленого рахунку, ще 70% - протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення про готовність продукції до відгрузки.

          29.03.2010 р. відповідач надіслав позивачу лист № 186 , яким гарантував оплату на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Відповідно до ч.1 – 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

          Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

          У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Відповідач свої зобов‘язання за договором № 04/09 від 08.05.2009 р. щодо оплати придбаного товару в повному обсязі не виконав, його заборгованість відповідно до уточнення позовних вимог станом на 18.10.2010 р. становить 34 000 грн. 00 коп.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

          Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості чи аргументованих заперечень вимогам позивача щодо стягнення 34 000 грн. боргу, в зв’язку з чим вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Пунктом 5.2 договору №04/09 сторони визначили, що у випадку невиконання зобов‘язань по даному договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пеня за період з 01.05.2010 р. по 18.10.2010 р. в сумі 4 124 грн. 70 коп. нарахована позивачем з дотриманням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України, вимоги позивача в частині стягнення 4124 грн. 70 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданих позивачем розрахунків збитки від інфляції за період з 01.08.2010 р. по 18.10.2010 р. складають 2190 грн. 00 коп., 3% річних з 01.05.2010 р. по 18.10.2010 р. - 737 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, сплачені позивачем, покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», згідно якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Враховуючи, що ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, а також юридичним особам – у даному випадку ТОВ «Укрюрсервіс» – вимоги позивача в частині стягнення на його користь з ТОВ «Спецзалізпром» 4 550 грн. витрат на оплату юридичних послуг не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 75, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

           В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром» (40022, м. Суми, вул. Пушкіна, 55; код 36333979) на користь Приватної науково-виробничої фірми «Такт» (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, буд. 5, кв. 191; код 19272474) 34 000 грн. 00 коп. боргу, 4 124 грн. 70 коп. пені, 2 190 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 737 грн. 34 коп. - 3% річних, 439 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні позову — відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. СОП`ЯНЕНКО

Повний текст рішення підписаний 01.11.2010р.

Суддя                                                                       Соп`яненко Оксана Юріївна