Рішення № 12151045, 08.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.10           Справа № 16/124-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Схід”, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтоцентр”, м.Суми

про стягнення 342 488,13 грн.

Суддя          Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

від позивача: Сай Л.В.

від відповідача: Зражевський Є.Ю., Савочка А.А.

за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 80 000,00 грн., річні в сумі 226 361,00 грн., штраф у сумі 36 127,13 грн. та судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву від 05.11.2010р. № 05/11-01 про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що після подання позову відповідач частково, а саме 13.09.2010р., 16.09.2010р., 20.09.2010р., 14.10.2010р. та 28.10.2010р. сплатив 76000 грн. основного боргу, що підтверджується відповідними виписками з банківського реєстру, копія якого, завірена у встановленому законом порядку, додана позивачем до заяви від 05.11.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, направлена на його адресу ухвала суду від 20.09.2010р, про порушення провадження у справі повернута до суду установою поштового зв’язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», ухвала суду від 25.10.2010р. про відкладення розгляду справи вручена працівником установи поштового зв’язку 01.11.2010р. представнику відповідача Савісько, що підтверджується відповідним підписом на поштовому повідомленні від 01.11.2010р.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позов. Представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи, вказує, що 08.11.2010р. відбувається вже третє судове засідання по даній справі, відповідач тричі ухвалами суду від 20.09.2010р., від 07.10.2010р., від 25.10.2010р. зобов’язувався подати відзив на позов та документи в обґрунтування позиції по справі, однак не виконав вимоги суду.

Суд з огляду на докази, які містяться в матеріалах справи та пояснення представників сторін стосовно необхідності відкладення розгляду справи залишає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідачу було надано достатньо часу та можливості для обґрунтування своєї позиції по справі, ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялася відповідачу за адресою, ним же самим вказаною в договорі, додатковій угоді до нього та довіреності.

Ухвала суду від 25.10.2010р. про відкладення розгляду справи на 08.11.2010р. отримана представником відповідача 01.11.2010р., тобто відповідач мав достатньо часу та можливості підготувати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому клопотання його представника про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що направлене на затягування строків розгляду справи.

Так як відповідач будь-яких документів в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, як то передбачено ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКМ СХІД» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтоцентр» (відповідач) був укладений Договір поставки № 77-10.

Відповідно до п.1.1. вищезазначеного Договору постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали (далі-товар) партіями, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

Згідно п.1.2 Договору ціна, асортимент і кількість (об’єм) кожної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до Договору.

Відповідно до п.1.3. Договору доказом факту поставки є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні і (або) видаткові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 77-10-1 від 07.07.2010р., № 77-10-3 від 14.07.2010р, № 77-10-4 від 22.07.2010р.

На виконання умов Договору та вищезазначених додаткових угод позивач відвантажив відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 719465,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 07/08-03 від 08.07.2010р., № 07/14-03 від 14.07.2010р., № 07/22-09 від 22.07.2010р. та відповідними довіреностями, а отже, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов’язується здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника (позивача) в день поставки.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та з урахуванням погашення відповідачем частини боргу в сумі 76000,00 грн. під час вирішення спору, просить суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. – суму основного боргу, 36127,13 грн. – штрафу, 226361,00 грн. – суму річних відсотків, та судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором поставки № 77-10 від 07.07.10р., та додатковими угодами додаткові угоди № 77-10-1 від 07.07.2010р., № 77-10-3 від 14.07.2010р, № 77-10-4 від 22.07.2010р., товарно-транспортними накладними, довіреностями.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4000,00 грн. – суми основного боргу за поставлений товар за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Провадження у справі стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 76 000,00 грн. суд припиняє за відсутністю предмету спору, так як зазначені кошти сплачені під час розгляду справи.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.3 Договору у випадку прострочки виконання зобов’язань з оплати товару, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2(два) % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є обрахованим за кожен день прострочення процентами річних, які збільшені, порівняно з розміром, встановленим у ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 цієї статті.

Пункт 7.2 Договору передбачає, що у випадку прострочення оплати поставленого товару у строк відповідач зобов’язаний сплатити штраф. При простроченні оплати до 10 днів сума штрафу складає 5%, при простроченні до 20 днів – 10%, при простроченні до 30 днів – 15%, про простроченні до 60 днів – 20 %, при простроченні понад 60 днів – 30%.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З матеріалів справи слідує, що відповідач порушив свої зобов’язання стосовно своєчасності оплати вартості товару (п.4.1.Договору).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 13.09.2010р., суми річних за несвоєчасну оплату поставленого товару, складає 226361,00 грн., а сума штрафу складає 36127,13 грн., розмір штрафу і процентів встановлений Договором за згодою сторін, як то передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 226361,00 грн. – річних, 36127,13 грн. - штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоцентр» (40000, м.Суми, вул. Нахімова, 19, кв.51, код 36707129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ СХІД» (61030, м.Харків, вул. Греківська, 79, код 35349911) 4000,00 грн. - боргу за отриманні паливно-мастильні матеріали, 226361 грн. – річних, 36127,13 грн. – штрафу, 3424,89 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі стосовно стягнення 76 000 грн. боргу за отриманні паливно-мастильні матеріали припинити за відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

4.Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

5.Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ                                                                       В.М. МОЇСЕЄНКО

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2010р.

Суддя                                                                       Моїсеєнко Віктор Миколайович