Рішення № 12151030, 08.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 листопада 2010 року справа № 5020-4/155 За позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

до                    Севастопольської міської організації інвалідів війни

та збройних сил Підприємство “Манганари”

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8),

про стягнення 3268,46 грн.,                                                                                                                                                                          Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) – Ігнатенко В.В., представник, довіреність б/н від 11.01.2010,

Відповідач (Севастопольська міська організація інвалідів війни та збройних сил Підприємство “Манганари” ) –не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил Підприємство “Манганари” про стягнення 3268,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 1166, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що укладений 04.11.2005 між сторонами у справі договір оренди нерухомого майна - рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 визнаний нікчемним та рішенням від 02.11.2009 зобов’язано відповідача повернути об’єкт оренди Фонду комунального майна СМР, однак, нерухоме майно було повернуто лише 30.06.2010, тобто відповідач безпідставно користувався нерухомим комунальним майном з 01.09.2005 по 30.06.2010, чим спричинив позивачеві збитки у вигляді неотриманого доходу від безпідставного користування об’єктом оренди.

Ухвалою суду від 27.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/155, розгляд справи призначений на 14.09.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у судових засіданнях 14.09.2010 на 05.10.2010, 05.10.2010 на 19.10.2010, 19.10.2010 на 08.11.2010 через нез’явлення представника відповідача та невиконання ним вимог суду.

У судове засідання 08.11.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про причини нез’явлення не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адресою Підприємства “Манганари” Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил є 99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, будинок 8 (а.с.32).

Поштова кореспонденція Підприємства “Манганари” Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил, яка направлялась судом зокрема і на адресу: 99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, будинок 8, була повернута на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв’язку з «закінченням терміну зберігання».

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

04.11.2005 між Управлінням майна міста СМДА, правонаступником якого являється Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у місті Севастополі, (орендодавець), та Підприємством “Манганарі” Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил (орендар) був укладений договір оренди комунального майна № 357-05 (далі за текстом –договір).

Повноваження щодо управління комунальним майном, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради ХХІV скликання ХХІ сесії від 31.01.2006 № 4657, передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 74,66 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку, за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, 33, яке знаходиться на балансі РЕП-6, вартість якого склала, згідно з Актом оцінки від 29.09.2005 –106995,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі методики, затвердженої Рішенням Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002, і становить 2139,90 грн. за рік.

Згідно з вимогами пункту 3.2 договору орендна плата складає 178,33 грн. за перший місяць оренди. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця кожного місяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що сторони зобов’язані переглядати розмір орендної плати на вимогу однією зі сторін у випадку зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто в справному стані з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об’єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, яке повертається орендодавцю визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на дату припинення договору оренди. Прийом-передача орендованого майна засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкту оренди.

Обов’язок повернути об’єкт нерухомого майна, з урахуванням його зносу після закінчення дії Договору, передбачений пунктом 4.12 Договору.

Строк дії Договору оренди згідно з пунктом 7.1 –до 12.09.2010.

Згідно з актом прийому-передачі орендованого майна від 04.11.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі в п’ятиповерховому будинку, площею 74,66 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі №5020-3/160 було встановлено, що при укладенні договору оренди №357-05 від 04.11.2005 сторонами не дотримано вимог діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації вищевказаного договору оренди. Невиконання вказаного положення закону потягнуло за собою нікчемність даного правочину.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, факт недійсності договору оренди №357-05 від 04.11.2005 є встановленим та не потребує додаткового доказування.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 02.11.2009 у справі №5020-11/191, зокрема, було зобов’язано Севастопольську міську організацію інвалідів війни та збройних сил Підприємство „Манганарі” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі у п’ятиповерховому житловому будинку, загальною площею 74,66 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 33, за актом прийому-передачі.

Однак нерухоме майно комунальної власності було повернуто орендодавцеві лише 30.06.2010, про що свідчить акт прийому-передачі орендованого майна від 30.06.2010, складений та підписаний комісією, яка складалася, зокрема, з представників позивача та відповідача (арк.с. 21).

Несвоєчасне повернення нерухомого майна позивачу та необґрунтоване користування зазначеним майном протягом тривалого часу і стало підставою для звернення останнього з позовом до господарського суду міста Севастополя про відшкодування суми збитків у розмірі 3268,46 грн. за фактичне користування нерухомим майном комунальної власності за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 02.11.2009 у справі №5020-11/191 було зобов’язано відповідача повернути нерухоме майно за договором оренди шляхом складення акту прийому-передачі.

Умовами договору оренди, визнаного судом недійсним, передбачено, що повернення об’єкту оренду орендодавцеві має оформлюватись актом приймання-передачі об’єкту.

Докази повернення спірного нерухомого майна в строк, що відповідає одному тижню (як це передбачено пунктом 2.5 Договору оренди, узгодженого сторонами), в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода) , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Аналогічно, згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини 1 статті 623 ЦК України).

Безпідставне користування нерухомим майном, яке було несвоєчасно повернуто відповідачем, спричинило збитки позивачеві у вигляді неотриманого доходу від використання об’єкта оренди, у зв’язку з чим, суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню позовні вимоги про стягнення суми відшкодування за фактичне користування об’єктом нерухомого майна.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте, відповідачем не надано ніяких доказів у заперечення тверджень позивача щодо вини відповідача стосовно безпідставного утримання нерухомого майна комунальної власності протягом тривалого часу.

За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (у вигляді неотриманого доходу –упущеної вигоди) за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.

Перевіривши розрахунки сумі, яка заявлена до відшкодування відповідачем позивачу (арк.с.11), виходячи з розміру орендної плати –178,33 грн. з урахуванням її корегування на індекс інфляції, суд вважає їх вірними, а суму збитків у розмірі 3268,46 грн., такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил Підприємство “Манганари” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, ідентифікаційний код 32060757) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) збитки за фактичне користування нерухомим майном в розмірі 3268,46 грн., з яких 97% – 3175,15 грн. (три тисячі сто сімдесят п’ять грн. 15 коп.) на р/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя, код платежу 22080400), а 3% –93,31 грн. (дев’яносто три грн. 31 коп.) на п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя).

                              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Севастопольської міської організації інвалідів війни та збройних сил Підприємство “Манганари” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, ідентифікаційний код 32060757) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                       О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 09.11.2010.