Рішення № 12150925, 11.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 24/95-10-3257 За позовом: Прокурора Кілійського району Одеської області, в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області; до відповідачів: 1. Кілійської міської ради Одеської області;

2. Фізичної особипідприємця ОСОБА_1;

про визнання недійсним договору

СуддяО.Ю. Оборотова

Представники:

Від прокуратури: БудзулЛавренюк К.Я. на підставі посвідчення № 48 від 29.04.2009 р.

Лянна О.А. на підстав посвідчення № 98 від 04.11.1998 р.

від позивача: не зявився;

від відповідачів: 1. не зявився;

2. не зявився;

Суть спору: Прокурор Кілійського району Одеської області, в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради Одеської області та фізичної особипідприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним на майбутнє договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2010 року було порушено провадження у справі № 24/95-10-3257.

Від позивача 27.09.2010 р. надійшли пояснення до позовної заяви № 2-14-14/5024 від 24.09.2010 р. (вх. 25514) зі змісту яких вбачається, що позивач підтримує позицію прокурора та також вважає, що даний Договір суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2010 р. строк розгляду справи продовжено до 11.10.2010 р.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. після видалення судді до нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники відповідачів у судове засідання не зявлялись відзив на позов не надали у звязку з чим справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

В ході проведення прокурорської перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства органом місцевого самоврядування Кілійською міською радою, виявлено факт укладання Договору сервітутного землекористування № 82 від 26 лютого 2008 р. між Кілійською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Вважаючи, що даним Договором Кілійська міська рада надала у незаконне користування та володіння фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Кілії, прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладаються: представництво інтересів громадянина і держави в суді у випадках визначених законом; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами та інше.

Стаття 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачає, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) юридичних осіб, що вчиняються у відносинах з державою; формою представництва прокурором інтересів держави є звернення до суду з позовом про захист інтересів держави та про визнання незаконними правових актів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Головне управління відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення «Про Головне управління Держкомзему у Одеській області», затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 08.01.2010 року № 7, здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та координує діяльність управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, яке є його структурним підрозділом.

Так, відповідно до Положення «Про управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Одеській області», затвердженого наказом головного управління від 15.02.2010 року № 20, управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, зокрема у частині, додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених прокурором Кілійського району Одеської області вимог з наступних підстав.

Так, 26.02.2008 року між Кілійською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір сервітутного землекористування № 82.

Згідно умов Договору між ФОП ОСОБА_1 та Кілійською міською радою встановлюється сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку, площею 0,0070 га, яка розташована за адресою: вул. Суворова, 124/3, м. Кілія.

В п. 1.1 договору зазначається, що власник земельної ділянки - Кілійська міська рада, укладаючи цей договір діє на підставі ст. ст. 83, 99 Земельного кодексу України.

Із змісту Договору випливає, що Кілійська міська рада фактично передає об'єкт Договору - земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0070 га, за адресою: вул. Суворова, 124/3, м. Кілія у користування ФОП ОСОБА_1 для розміщення, експлуатації та обслуговування перукарні «Клеопатра». При цьому зазначається, що землекористування є сервітутним.

Згідно ст. ст. 98, 99 Земельного кодексу України змістом права земельного сервітуту є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. В розвиток цього положення виступає ст. ст. 403, 404 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що сервітут визначає об'єм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою) який полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, забезпеченні водою, меліорацією та таке подібне. Тобто, із змісту положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України випливає, що право сервітутного землекористування встановлюється тільки для вищезазначених цілей та є самостійним речовим правом.

Однак, із сукупності прав і обов'язків Кілійської міської ради та ФОП ОСОБА_1, встановлених ними у Договорі вбачається, що земельна ділянка не використовується для вищезазначених цілей сервітутного землекористування, та надана у користування ФОП ОСОБА_1 для підприємницької діяльності - розміщення, експлуатація та обслуговування перукарні «Клеопатра».

Таким чином, із змісту Договору, виходить що обов'язком Кілійської міської ради є надання у користування і володіння земельної ділянки комунальної власності ФОП ОСОБА_1 впродовж трьох років і права вимагати від нього плату за це, та відповідного права ФОП ОСОБА_1 користуватись і володіти земельною ділянкою комунальної власності впродовж трьох років для проведення підприємницької діяльності і обов'язку вносити плату за це Кілійській міській раді.

Між тим, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір за яким одна сторона зобов'язання за плату передати другій стороні земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, і друга сторона зобов'язана використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, є договором оренди землі.

З огляду на вищевикладене, виходить що Договір по суті є договором оренди земельної ділянки, оскільки повністю складається тільки з умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. З ст. 627 Цивільного кодексу України сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини між собою на власний розсуд. Проте, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено на це, а також у випадку, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи із суті відносин між ними.

Таким чином, на думку суду, у даному випадку має місце удаваний првавочин, відповідно до ст. 235. Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, розглядаючи укладений між відповідачам Договір суд керується вимогами які висуваються чинним законодавством для укладання договору оренди земельної ділянки.

Так, згідно із ст. 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає тільки на підставі договору оренди (земельної ділянки) та його державної реєстрації.

Проте, в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про оренду землі»не була проведена державна реєстрація зазначеного Договору у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно ст. 15 зазначеного вище Закону України «Про оренду землі»невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у ЇЇ використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення земельної ділянки в натурі; акт приймання - передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.

Однак, всупереч вимогам вищезазначеної ст. 15 Закону України «Про оренду землі»до Договору не додавалися план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект відведення земельної ділянки.

Також, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України виключно, до повноважень сільської, селищної, міської ради належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Однак, всупереч ст, 12 Земельного кодексу України, договір сервітутного землекористування було укладено головою Кілійської міської ради від імені Кілійської міської ради без відповідного рішення Кілійської міської ради про укладання договору сервітутного землекористування з ФОП ОСОБА_1

Відтак, сторони уклали зазначений договір всупереч вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 18 Закону України «Про оренду землі», обов'язковість яких для сторін випливає із змісту і суті відносин між ними та вчинили правочин, направлений на незаконне оволодіння майном - земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Кілія.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не дотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою і шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте як обґрунтовувалось вище, зазначений договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», регулюючих відносин з оренди землі.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У звязку з вищенаведеним суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог та вважає, що вони підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідачів у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Прокурора Кілійського району Одеської області, в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області до Кілійської міської ради Одеської області та фізичної особипідприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним на майбутнє договору сервітутного землекористування № 82 від 26.02.2008 р., укладеного між Кілійською міською радою Одеської області та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір сервітутного землекористування № 82 від 26.02.2008 р., укладений між Кілійською міською радою Одеської області та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн.

4. Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

5. Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (68303, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн.

6. Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (68303, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010 р.

Суддя