Рішення № 12150776, 22.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2010 р.Справа № 3-30/226-08-4685 За позовом: Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ”

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Одеська міська рада; Виконавчий комітет Одеської міської ради

Про визнання права власності

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ”

До відповідача: Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 49878,00 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю: Хіневич І.О., представник за довіреністю

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ”: Гайдай О.В., представник за довірністю

Від 3-х осіб: не з'явилися

Суть спору: Позивач –Виробниче підприємство „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями від 11.10.2010р., в яких просив суд визнати за ним право власності на реконструйовану не житлову будівлю загальною площею 1048,1 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса по Миколаївській дорозі № 130/1.

06.09.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою по справі № 3-30/226-08-4685 до Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, у якій, з урахуванням уточнень від 11.10.2010р., просить суд стягнути з Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість у сумі 49878 грн.

Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю під час розгляду справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” визнано, що вбачається з письмового відзиву на зустрічну позовну заяву його представника (а.с. 22 Т2).

Товариством з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” первісні позовні вимоги не визнаються з підстав, наведених у письмовому відзиві на первісні позовні вимоги.

Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради проти задоволення первісних позовних вимог заперечують з підстав, наведених у відзиві їх повноважного представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

26.02.2001р. між Одеською міською радою та Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Договір на право тимчасового користування землею, згідно якого Одеська міська рада передала, а Виробниче підприємство „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийняло земельну ділянку загальною площею 4961 кв. м у тимчасове довгострокове користування терміном на 25 років до 10.08.2010р.

Виробниче підприємство „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є власником об’єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1, що в цілому складається з будівлі під літерою „А”, загальною площею 919,1 кв. м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 14.08.2007р., копія якого залучена до матеріалів справи.

В процесі експлуатації нерухомого майна Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю проведено реконструкцію об’єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1 та добудовно не житлову будівлю площею 35,3 кв. м в межах земельної ділянки, що надана підприємству у користування, в результаті чого, загальна площа об’єкта нерухомості становить 1048,1 кв.м, що підтверджується даними технічного паспорту, виготовленого на замовлення Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю комунальним підприємством „Одеське МБТІ та РОН” 05.08.2008р.

На замовлення Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю архітектором-проектувальником Фізичною особою-підприємцем Волковим Миколою Степановичем (ліцензія серії АВ № 369597) проводились роботи по обстеженню технічного стану, огляд, заміри об’єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1 загальною площею 1048,1 кв. м на предмет відповідності діючим нормам ДБН, санітарним, пожежним нормам. Згідно наявного в матеріалах справи висновку Фізичної особи-підприємця Волкова Миколи Степановича, технічний стан основних несучих та огороджуючи конструкцій –задовільний, будівля підлягає довгостроковій експлуатації.

Згідно висновку відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Суворовського РВ ГУ МНС України в Одеські області від 07.10.2010р. № 828 відділення вважає можливим збереження з прийняттям в експлуатацію самовільно виконаної реконструкції та добудованої не житлової будівлі на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1.

В процесі реконструкції нерухомого майна 24 березня 2008р. та 22 травня 2008р. між ВП „СПЕЦБУД” ТОВ (Замовник) та ТОВ „МАЙЯ” (Підрядник) були укладені Договори №1 та №2, згідно якого Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов’язання щодо виконання у відповідності до затвердженої договірної ціни комплексу робіт по поточному ремонту крівлі. Вартість робіт за договорами фактично склала 175012 грн. 90 коп. і 175995 грн. 04 коп. відповідно, що вбачається з двосторонньо підписаних актів виконаних робіт за договорами (а.с. 26-27 Т2). Згідно даних розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” сума у розмірі 49878 грн. залишилась Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не сплаченою.

Під час розгляду справи Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю визнано зустрічні позовні вимоги про стягнення 49878 грн., у зв’язку з чим надано Товариству з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” гарантійний лист від 20.10.2010р. № 130.

Первісні вимоги обґрунтовано набуттям права власності на спірний об’єкт та необхідністю захисту права власності на спірний об’єкт нерухомості.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю обов’язку по сплаті вартості виконаних робіт за договорами №1 та №2 від 24 березня 2008р. та 22 травня 2008р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно положень ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують право позивача на основний об’єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1, на якому було проведено реконструкцію, законність перебування у позивача земельної ділянки, у тому числі довгостроковий характер договору оренди земельної ділянки, на якій проводились будівельні роботи, висновок спеціаліста щодо дотримання позивачем будівельних, санітарних та протипожежних норм при проведенні робіт та щодо можливості подальшої експлуатації об’єкта нерухомості, наявність позитивного висновку відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Суворовського РВ ГУ МНС України в Одеські області про можливість збереження з прийняттям в експлуатацію самовільно виконаної реконструкції та добудованої не житлової будівлі суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності на реконструйовану не житлову будівлю загальною площею 1048,1 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса по Миколаївській дорозі № 130/1.

Згідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р.№1952-ІV, що регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно –процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об’єкт нерухомості за конкретним суб’єктом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” про стягнення основного боргу по сплаті вартості виконаних робіт за договорами №1 та № 2 від 24 березня 2008р. та 22 травня 2008р.у сумі 49878 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнані Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю під час розгляду справи, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. понесені Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю при поданні позову до суду покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ”, в свою чергу судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” по сплаті державного мита в сумі 498,78 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на Виробниче підприємство „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Первісну позовну заяву Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

2. Визнати за Виробничим підприємством „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 28, код 30587650) право власності на реконструйовану не житлову будівлю загальною площею 1048,1 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса по Миколаївській дорозі № 130/1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 28, код 13894097; р/р 26000311939 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 28, код 30587650; р/р 26005301780 в АКБ „Фінбанк”, МФО 328685) 1700 грн. (тисяча сімсот) грн. витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” задовольнити повністю.

5. Стягнути з Виробничого підприємства „СПЕЦБУД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 28, код 30587650; р/р 26005301780 в АКБ „Фінбанк”, МФО 328685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЙЯ” (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 28, код 13894097; р/р 26000311939 в АБ „Південний”, МФО 328209) 49878 (сорок дев’ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. заборгованості, 498 (чотириста дев’яносто вісім) грн. 78 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2010 р.

          Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               Т.Г. Д’яченко