Рішення № 12150701, 04.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.10                                                                                           Справа№ 25/155

За позовом ПП «Оліяр» с. Ставчани, Пустомитівського району, Львівської області

До відповідача ДП «Львівський           облавтодор» м. Львів

Про стягнення боргу в сумі 103010,96 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача:           Вельгош Т.М. - представник за довіреністю

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Оліяр», с. Ставчани, Пустомитівського району, Львівської області до ДП «Львівський облавтодор»м. Львів про стягнення боргу в сумі 103010,96 грн.

Розгляд справи неодноразово відклався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача 11.10.2010 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з Відповідача 75000,00 грн. основного боргу; 3525,00 грн. інфляційних втрат; 13650,00 грн. пені; 1830,82 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов‘язання; 5250,00 грн. штраф. Всього 99255,82 грн.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

11.10.2010 року ( вх. № 19405) подав заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Позов розглядається за заявою Позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Між ПП «Оліяр»та Філією «ДРБД-62»ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», 24 листопада 2009 року, укладено договір поставки товару № 15, згідно якого Постачальник (ПП «Оліяр») зобов'язувався поставляти та передавати у власність Покупцю (Філія «ДРБД-62»ДП «Львівський облавтодор») Товар зазначений в Договорі, в кількості та на умовах в ньому зазначених, а Покупець зобов'язувався приймати і оплачувати Товар на умовах визначених Договором.

Відповідно до вищезгаданого договору ПП «Оліяр»здійснило поставку, що підтверджується видатковою накладною № ОЛ-000299, від 3 грудня 2009 року, на суму 75000,00 грн.

Відповідно до п.7.3. Договору, Замовник проводить розрахунок за кожну партію отриманого Товару на протязі 15 календарних днів з моменту поставки партії Товару.

Разом з тим, всупереч положенням ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок виконання зобов'язання у встановлений строк, Відповідачем не дотримано даних умов договору, вимог чинного законодавства та станом на день судового розгляду повністю не оплачено вищезазначену поставку на суму 75000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

Відповідно до п. 11.1 Договору № 15 від 24.11.2009 року, Відповідач у випадку прострочки оплати за виконані роботи повинен сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення постачання від вартості недопоставленого або недоукомплектованого Товару за кожен день затримки. Розмір пені за прострочку виконання взятих на себе Відповідачем зобов’язань на день розгляду спору становить 13650,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 1830,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3525,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції, за порушення строків виконання зобов'язання, застосовуються у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Під виконанням зобов'язання, згідно до ст.193 Господарського кодексу України, слід розуміти загальні умови виконання господарських зобов'язань, відповідно до яких: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Ознакою, що дає підстави віднесення Відповідача до державного сектора економіки є те, що Відповідач є дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», єдиним засновником якого в свою чергу є центральний орган державної виконавчої влади - Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор».

У постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р. про стягнення штрафних санкцій підтверджено правильність застосування законодавства. Зокрема, у ньому сказано, що «у разі, якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст. 231 цього Кодексу».

Щодо доводів Відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, стосовно трьох умов, наявність яких, на думку Відповідача, необхідна для застосування штрафних санкцій в порядку передбаченому ст.231 Господарського кодексу України, то іншого розміру штрафних санкцій для даного виду правовідносин не передбачено ні законом, ні укладеним між Позивачем та Відповідачем договором, в якому містяться лише умови відповідальності Постачальника (ПП «Оліяр»). По-друге, має місце саме господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, оскільки як вже було сказано вище, з врахуванням положень ч.2 ст.22 Господарського кодексу України, Відповідача слід віднести до числа підприємств державного сектору економіки, за ознакою діяльності його на основі лише державної власності, оскільки єдиним засновником ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»є саме держава, в особі центрального органу державної виконавчої влади. Саме ця ознака, відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України, є достатньою для віднесення Відповідача до зазначеного в Законі переліку.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, під господарським зобов'язанням, про порушення якого йдеться в ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, слід розуміти зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Таким чином, доводи Відповідача про можливість застосування такого виду штрафних санкцій лише при простроченні виконання негрошового зобов'язання є безпідставними.

Відтак, сума штрафу в розмірі 5250,00 грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 22,173,193,231 ГК України, ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого,54, ІК 31978981) на користь Приватного підприємства «Оліяр»( 81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Став чани, ІК 32461721) суму основного боргу в розмірі 75000,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 3525,00 грн.; пеню в розмірі 13650,00 грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов‘язання в сумі 1830,82 грн.; штраф в розмірі 5250,00 грн.; 992,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя