Рішення № 12150567, 04.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.10 Справа№ 15/164

Господарський суд Львівської області у складі:

Суддя Костів Т.С.

При секретарі О.Щигельській

розглянув справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Василівка

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Міст експрес", м.Львів

про стягнення 44 439, 88 грн. збитків та моральної шкоди

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

Суть спору: позов заявлено суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, с.Василівка Солонянського району Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Міст експрес", м.Львів про стягнення 44 439, 88 грн. збитків та моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.09.2010р. Ухвалою суду від 30.09.10р. та 14.10.10р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

Представнику позивача роз'яснювались його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, ствердив, зокрема, що ТзОВ "Міст Експрес" втрачено вантаж, відправлений фізичною особою - підприємцем Накішевою на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у зв"язку з чим, просить стягнути збитки у розмірі втраченого майна, які станом на день розгляду справи складають 25059,00грн., 9017,70грн. неодержаного прибутку, 363,18грн. 3% річних та 5000,00грн. моральної шкоди.

Відповідач подав відзив на позовну заяву №1217/2010 від 13.10.10р. в якому позовні вимоги визнає частково, в сумі 25059,00грн. ( врахуванням частковох сплати в сумі 5000,00грн.) збитків та 363,18грн. 3% річних, в задоволенні позовних вимог про стягнення 9017,70грн. неодержаного прибутку та 5000,00грн. моральної шкоди просить відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

В судовому засіданні 04.11.10р. відповідач явки представника в судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№21262 ід 03.11.10р.) у зв"язку із зміною представника та для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки представник відповідача не звертався до суду для ознайомлення з матеріалами справи до судового засідання, що відбулось 04.11.10р. і своїх правом не скористався. Крім того, в матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

10.03.2010 р. ТзОВ "Міст експрес" як перевізнику (відповідачу по справі) доручено відправником (фізичною особою - підприємцем Накішевою) доставити взуття (надалі - вантаж) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 8 а та видати його одержувачу вантажу - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (позивачу по справі). Підтвердженням взяття відповідачем зобов"язання перевезення вантажу є вантажна декларація №КЕ0643783. Відправник сплатив за перевезення вантажу встановлену плату у повному розмірі.

Проте, у визначений відповідачем строк позивач не отримав вантажу.

16.03.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено звернення -претензію, яку відповідач отримав (вх. номер 3/188).

На підставі вказаного звернення, відповідачем проведено внутрішнє розслідування і встановлено, що вантаж втрачено з його вини.

Між сторонами підписано акт про узгодження претензії №3/188, згідно якого відповідач зобов'язався компенсувати позивачу завдану шкоду у розмірі 30059,00 грн.

Проте, відповідач не виконав вказаного зобов"язання і, станом на день подання позову до суду, сума збитків становила 30059,00грн.

Після подання позову до суду, відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями № 316 від 22.09.2010 р. на суму 2000,00 грн. та № 602508 від 13.10.2010 р.

Крім збитків, позивач просить стягнути з відповідача 9017,70грн. неодержаного прибутку, розмір якого визначено позивачем за формулою: 30059 грн. х 30% = 9017, 70 грн., де 30059 грн. - сума, яку відповідач зобов'язувався сплатити за втрачене з його вини взуття, яку позивач планував використати для закупівлі партії взуття, взамін втраченого і 30% - торгова націнка на взуття.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. моральної шкоди та, згідно ст.625 ЦК України, 363,18грн. 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до п. 9.1. умов перевезення, викладених на звороті вантажної декларації перевізник несе відповідальність за шкоду завдану з його вини відправнику (одержувачу) внаслідок втрати відправлення в розмірі фактично завданих збитків, але в будь-якому разі в розмірі, що не перевищує оголошеної цінності відправлення.

Враховуючи, що позивачем було надано акт приймання відправлень одержувачем і накладну як обгрунтування суми претензії, що не оспорюється відповідачем, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 25059,00грн. документально обгрунтований і підлягає до задоволення.

Провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. збитків підлягає припиненню у зв"язку із сплатою.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 363,18грн. 3 % річних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо стягнення 9017,70грн. неодержаного прибутку та 5000,00грн. моральної шкоди, судом зазначається наступне.

Як вже було згадано, відповідно до п. 9.1. умов перевезення, викладених на звороті вантажної декларації, перевізник несе відповідальність за шкоду завдану з його вини відправнику (одержувачу) внаслідок втрати відправлення в розмірі фактично завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що доходи ним могли бути реально отримані, а сам розрахунок грунтується лише на припущеннях щодо можливості отримання прибутку.

Що стосується моральної шкоди, то відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті відносин.

Відповідно до чинного законодавства під моральною (немайновою) шкодою заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв”язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Загальними підставами застосування мір цивільно-правової відповідальності та зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем в даному випадку доведено вину відповідача, тобто неналежне виконання зобов”язання, однак не доведено причинний зв”язок між неналежним виконанням зобов”язання відповідачем та приниженням престижу і ділової репутації позивача, підривом довіри до його діяльності з боку інших організацій та державних установ, спричинення погіршення ділового іміджу.

Душевні, моральні та психологічні переживання не можуть оцінюватись судом при визначенні моральної шкоди, завданій фізичній особі - підприємцю.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 75, п.1.1 ст. 80, ст.ст.82, 84, 116-117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ "Міст експрес" (м.Львів, вул.Зелена, 147, код ЄДРПОУ 34857447) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 25059,00грн. збитків, 363,18грн. 3% річних, 254,22грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4.Провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. збитків припинити.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Т. Костів

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 08.11.2010 року.