Рішення № 12150048, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/21319.10.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 10 932,43 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Резаненко А.Ю. представник за довіреністю № 83 від 30.08.10.;

Васильченко І.В. представник за довіреністю № 39 від 09.04.10.;

Кошман А.С. представник за довіреністю № 78 від 10.08.10.

Від відповідача: ОСОБА_1 Фізична особа-підприємець, свідоцтво № НОМЕР_2

від 19.05.03.;

ОСОБА_5 представник за довіреністю № б/н від 14.09.10.

Рішення прийнято 19.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в звязку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 28.09.10. по 30.09.10., з 30.09.10. по 07.10.10., з 07.10.10. по 14.10.10., з 14.10.10. по 19.10.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України заборгованості за Договором оренди № 586 від 30.04.04. нерухомого майна, що належить до державної власності в розмірі 10932,43 грн. (8606,93 грн. основний борг, 1356,74 грн. збитки від інфляції, 968,76 грн. пеня).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 10 932,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.10. порушено провадження у справі № 30/213, розгляд справи було призначено на 17.08.10. о 11-40.

В судовому засіданні 17.08.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просить суд стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України заборгованості за Договором оренди № 586 від 30.04.04. нерухомого майна, що належить до державної власності в розмірі 9844,54 грн. (8606,93 грн. основний борг, 1237,61 грн. збитки від інфляції).

Представник відповідача в судове засідання 17.08.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.10. про порушення провадження у справі № 30/213 не виконав, але 16.08.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи № 30/213 в звязку з хворобою повноважного представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/213 відкладено на 31.08.10. о 09-45.

В судовому засіданні 31.08.10. представником відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про продовження строку розгляду спору у справі № 30/213.

В судовому засіданні 31.08.10. представником позивача було подано письмові пояснення, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зазначає, що за період дії Договору оренди № 586 від 30.04.04. відповідачу всього було нараховано орендної плати 97256,03 грн., відповідачем фактично сплачено 88649,10 грн., та заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 8606,93 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що оскільки у призначенні платежу не зазначено, за який період сплачується платіж, кошти зараховувались за рахунок існуючої заборгованості попередніх періодів.

В судовому засіданні 31.08.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.09.10. о 15-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/213 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 14.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.09.10. о 09-30.

В судовому засіданні 16.09.10. представником відповідача було подано письмові заперечення, відповідно до яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та посилається на те, що на підставі п. 10.9 Договору оренди № 586 від 30.04.04. він втратив чинність внаслідок закінчення строку 30.11.08. і позивач не мав законних підстав на одержання орендної плати.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховано заборгованість по сплаті орендної плати за грудень 2008 року в розмірі 2557,74 грн., за січень 2009 року в розмірі 2631,91 грн., за лютий в розмірі 1621,92 грн., за березень 2009 року в розмірі 1798,25 грн.

Також, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в своїх поясненнях посилається на те, що нею в повному обсязі було сплачено орендну плату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/213 було відкладено на 28.09.10. о 12-15.

В судовому засіданні 28.09.10. представником позивача було подано письмові пояснення, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зазначає, що за період дії Договору оренди № 586 з 30.04.04. по 30.11.08. відповідачу всього було нараховано орендної плати 97256,03 грн., з якої відповідачем фактично сплачено 88649,10 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що платежі, здійснені відповідачем в грудні 2008 року (платіжні доручення № 42, та № 43) пішли в погашення заборгованості відповідача станом на листопад 2008 року.

Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зазначає, що відповідно до умов Договору оренди № 586 від 30.04.04. обовязок повернення орендованого майна шляхом складення відповідних актів приймання-передачі покладається на Орендаря.

В судовому засіданні 28.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 30.09.10. о 16-10.

В судовому засіданні 30.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 07.10.10. о 15-30.

В судовому засіданні 07.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.10.10. о 15-45.

В судовому засіданні 14.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.10.10. о 16-15.

В судовому засіданні 19.10.10. представник позивача підтримує свої уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 19.10.10. представник відповідача проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/213.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.04.04. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендар) було укладено Договір № 586 від 30.04.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 198,0 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 33 (далі Майно), що знаходиться на балансі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».

Відповідно до п. 7.1 Договору, Орендодавець зобовязаний передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Згідно п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.04. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання передачі в оренду нерухомого майна відповідно до умов якого (п. 1) Орендодавець згідно з Договором оренди нерухомого майна передає, а Орендар приймає в користування нерухоме майно загальною площею 198,0 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 33.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2004 року 2208,8 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2004 року.

Як встановлено пунктом 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до Державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

03.03.07. Додатковим Договором № 1 до Договору внесено зміни до розрахунку орендної плати, відповідно до умов якого орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший/базовий місяць розрахунку січень 2007 року: 3587,27 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 30.04.04. до 30.03.05. включно (п. 10.1 Договору).

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.5 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В подальшому, відповідно до п. 10.5 Договору, термін його дії був пролонгований до 30.02.06., 30.01.07., 30.12.07., 30.11.08.

Як вбачається з матеріалів справи, Балансоутримувач своїм листом № 2074 від 03.12.08. звернувся до позивача з проханням не продовжувати строк дії орендних відносин на нерухоме майно, що належить до державної власності, яке орендує Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Крім того, Міністерство культури і туризму України звернулось до позивача листом № 2313/18/14-08 від 29.12.08. з проханням не укладати договір оренди з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на новий термін.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»своїм листом від 28.01.09. № 30-04/1038 звертався до відповідача щодо припинення чинності Договору оренди.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не мав законних підстав на одержання орендної плати за грудень 2008 року в розмірі 2557,74 грн., за січень 2009 року в розмірі 2631,91 грн., за лютий в розмірі 1621,92 грн., за березень 2009 року в розмірі 1798,25 грн., суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обовязок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п. 2.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.09. між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, відповідно до умов якого (п. 1) Орендар передає, а орендодавець (Балансоутримувач) приймає нерухоме майно загальною площею 198,0 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 33 (Івана Мазепи).

Пунктом 5.14 Договору, сторонами погоджено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), Орендар зобовязаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивачем орендна плата за березень 2009 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не нараховувалась.

24.03.09. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 30-05/3265 від 20.03.09. (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи) з проханням погасити заборгованість з орендної плати до 01.04.09.

Відповідач, своїм листом № 05 від 07.05.09. визнав свою заборгованість в розмірі 6806,70 грн. і просив Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву розстрочити виплату заборгованості.

25.05.09. на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивачем було надіслано лист № 30-05/6599 від 21.05.09. з відмовою в наданні відстрочки в оплаті заборгованості та проханням виконати взяті на себе зобовязання з погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено заборгованість по орендній платі в розмірі 8606,93 грн.:

- за листопад 2008 року 1795,36 грн.;

- за грудень 2008 року 2557,74 грн.;

- за січень 2009 року 2631,91 грн.;

- за лютий 2009 року 1621,92 грн.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що Орендар зобовязаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 8606,93 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України збитків від інфляції в сумі 1237,61 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 1237,61 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕДК 22080200) 8606 (вісім тисяч шістсот шість) грн. 93 коп. сума основної заборгованості, 1237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 61 коп. збитки від інфляції.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 20.10.10.