Рішення № 12149953, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/40830.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем кепітал білдінг»до Акціонерного товариства закритого типу «Діжитек-Сервіс»про стягнення 11082,50 грн. за участю представника позивача –Росавіцької В.П., довіреність № б/н від 01.08.2010 р., відповідача –Пантюшенка О.О., довіреність №3 від 29.09.2010 р., ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 10010,40 грн. боргу, 1072,10 грн. пені, а загалом 11082,50 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг за договором № 18/01/2010 року на виконання робіт автоматичної системи відеоспостереження від 18.01.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.09.2010 року.

У позивній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, в межах суми боргу –11082,50 грн.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем кепітал білдінг»(підрядник) та Акціонерним товариством закритого типу «Діжитек-Сервіс»(замовник) укладено договір № 18/01/2010 року на виконання робіт автоматичної системи відеоспостереження, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов цього договору, роботи, а замовник зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити ці роботи згідно з умов цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє дор моменту його остаточного виконання.

Згідно п. 3.1 договору вартість та витрати по виконанню усіх робіт по договору визначаються згідно з додатком №1 і складають 17347,20 грн.

Додатковою угодою №1 до договору від 04.02.2010 року сторонами збільшено вартість обладнання автоматичної системи відеоспостереження на10010,40 грн.

Відповідно до п. 8.1 договору замовник оплачує роботи по договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника у наступні строки:

- сума авансу, що підлягає до сплати складає: 8673,60 грн., протягом п’яти банківських днів з моменту підписання цього договору, та затвердження документації по монтажу автоматичної системи відео спостереження (п.п. 8.1.1 договору);

- остаточний розрахунок за виконані роботи кошторису витрат, що складає 8673,60 грн. сплачується замовником у термін не пізніше чим 05.02.2010 року з моменту підписання замовником та підрядником акту приймання переліка робіт, що вказані в п.1.1 договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з монтажу та налагодження системи відеоспостереження на суму 27357,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач отримані вартістю 27357,60 грн. послуги оплатив частково у сумі 17347,20 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, та має заборгованість перед позивачем у сумі 10010,40 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з надання послуг з монтажу та налагодження системи відеоспостереження за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 10010,40 грн.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення 10010,40 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 10010,40 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 10.2. договору за порушення строків оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 1036,69 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Державне мито у сумі 110,47 грн., витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,25 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Діжитек-Сервіс»(04112, м. Київ, вул. Рижська, буд. 8-А, код 19364912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем кепітал білдінг»(03127, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 93, оф. 401, код 36791844) 10 010 (десять тисячі десять) грн. 40 коп. основного боргу, 1 036 (одну тисячу тридцять шість) грн. 69 коп. пені, 110 (сто десять) грн. 47 коп., державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя                     С.Чебикіна