Рішення № 121499376, 09.09.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ДніпроСправа № 905/435/23

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагата", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 99 511,67 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 8 013,77 грн., пені у розмірі 345,63 грн., 3% річних у розмірі 58,34 грн., інфляційної складової у розмірі 298,92 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагата" про стягнення суми основного боргу у розмірі 99 511,67 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 8 013,77 грн., пені у розмірі 345,63 грн., 3% річних у розмірі 58,34 грн., інфляційної складової у розмірі 298,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.05.2023 позовні матеріали Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Сагата про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту на умовах овердрафту в розмірі 108 228,33 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю.

Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" № б/н від 18.04.2023 залишено без руху.

Ухвалою від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 905/435/23 розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що 25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сагата (надалі - позичальник, клієнт) та АБ Укргазбанк (надалі - банк, позивач) було укладено Договір № 313/2021/WO-19 про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ Укргазбанк (надалі - договір приєднання).

Позивач наполягає на тому, що зазначені Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ Укргазбанк є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із Банком Договір про надання кредиту на умовах овердрафту за програмою "Welcome овердрафт".

Позивач зазначив, що Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ Укргазбанк (надалі - Правила), разом із Договором приєднання та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання кредиту на умовах овердрафту.

Позивач стверджує, що Правила були затверджені рішенням Кредитної Ради АБ Укргазбанк від 10.07.2018, протокол № 137/5 зі змінами згідно рішення Кредитної Ради АБ Укргазбанк від 13.08.2019 № 195/8; від 09.04.2020 № 95/2 та опубліковані на офіційному сайті позивача в мережі Інтернет.

Позивач вказав, що приєднання Клієнта до Правил (акцептування публічної пропозиції у відповідності із ст. 633, 634 Цивільного Кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ Укргазбанк (далі - Договір про приєднання) за встановленою АБ Укргазбанк формою.

За твердженням позивача, пунктами 1-5 договору приєднання сторони встановили, що:

- ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 100 000,00 грн.;

- овердрафт надається за поточним рахунком Позичальника у національній валюті;

- ліміт овердрафту встановлюється з 25.06.2021 по 24.06.2022 (включно);

- за користування овердрафтом, в межах строку кредитування, визначеного п. 3 цього Договору приєднання, Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, виходячи із встановленої банком базової процентної ставки, в розмірі 20,3% процентів річних;

- за користування кредитним коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 30,3% процентів річних.

Позивач зазначив, що, відповідно до пункту 2.1. Правил, банк надає позичальнику кредит в межах ліміту овердрафту, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії передбачені договором про надання кредиту на умовах овердрафту.

Надання кредиту здійснюється шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку (пункт 2.4. Правил).

Овердрафт надається позичальнику із наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів (пункт 2.6. Правил).

Відповідно до п. 2.8. Правил, датою (днем) надання овердрафту вважається банківський день, на кінець якого виникає дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника, в результаті оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, що перевищує кредитовий залишок коштів на такому рахунку.

Пунктом 2.17. Правил, у випадку порушення позичальником строків повернення овердрафту та нарахованої плати за овердрафт, наступного банківського дня суми непогашених у строки платежів визнаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.3. Правил, проценти за користування за користування кредитними коштами нараховуються на щоденні дебетові залишки по поточному рахунку позичальника або на дебетові залишки по окремому рахунку для обліку кредитної заборгованості, перенесеної з поточного рахунку.

При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році (пункт 3.5. Правил).

Сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування овердрафтом, а також в день, зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове розірвання Договору про надання кредиту на умовах овердрафту, в день закінчення строку, на який надано овердрафт. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 3.12. цих Правил, (пункт 3.8. Правил).

Пунктом 8.5. Правил сторони встановили, що приєднанням до Правил позичальник підтверджує зокрема що йому повністю зрозумілі всі умови договору про надання кредиту на умовах овердрафту, свої права та обов`язки за договором про надання кредиту на умовах овердрафт, він погоджується з ними та не має заперечень до них.

Відповідно до п. 4.1.1 Правил, банк зобов`язується: прийняти рішення про надання кредиту відповідно до внутрішніх положень після підписання позичальником договору про приєднання, отримання всіх необхідних документів та інформації, проведення ідентифікації та вивчення особи позичальника відповідно до вимог чинного законодавства України

Відповідно до п. 4.3.3. Правил, позичальник зобов`язується повністю погасити заборгованість за основним боргом за овердрафтом перед Банком не пізніше строку зазначеного в Договорі про приєднання, а також здійснювати погашення заборгованості за основним боргом за овердрафтом на умовах визначених договором про надання кредиту у формі овердрафту у випадку перевищення фактичної заборгованості позичальника за основним боргом за овердрафтом ліміту овердрафту за результатами його перегляду.

Відповідно до п. 4.3.5. Правил, позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати (погашати) плату за овердрафт та проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту на умовах овердрафту, на умовах та в порядку, передбачених договором про надання кредиту у формі овердрафту.

Позивач наполягає на тому, що після підписання договору приєднання відповідач активно користувався коштами, що зараховувались та знаходились на його рахунку в тому числі поза межами фактичного залишку на рахунку. Таким чином, банк повністю виконав свої зобов`язання за договором про надання кредиту на умовах овердрафту.

При цьому, за твердженням позивача, надходжень на картковий рахунок відповідача не вистачало для покриття його витрат, відповідач також самостійно не здійснював погашення заборгованості у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість за рахунком, а саме овердрафт.

Так, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості ТОВ Сагата за договором про надання кредиту на умовах овердрафту станом на 11.11.2022 становить 108 228,33 грн. з яких:

- заборгованість по кредиту строкова - 0,00 грн.

- заборгованість по кредиту прострочена - 99511,67 грн.

- заборгованість по процентах поточна - 0,00 грн.

- заборгованість по процентах прострочена - 8013,77 грн.

- заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту (подвійна

облікова ставка НБУ) - 345,63 грн.

- заборгованість за несвоєчасне погашення процентів та кредиту (3% річних) за

період з 18.10.2021 по 23.02.2022 - 58,34 грн.

- сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне

погашення процентів та кредиту за період з 18.10.2021 по 23.02.2022 - 298,92

грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" № 313/2021/WO-19 від 25.06.2021 у розмірі 99 511,67 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 8 013,77 грн., пені у розмірі 345,63 грн., 3% річних у розмірі 58,34 грн., інфляційної складової у розмірі 298,92 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі мали бути поверненні кредитні кошти), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були поверненні кредитні кошти у встановлені строки та розмірі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагата" (надалі - позичальник) був укладений договір про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" №313/2021/WO-19 від 25.06.2021 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до преамбули договору, у зв`язку з приєднанням позичальника до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" позичальник в повному обсязі акцептує Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" (оферту, що розміщена на сайті http://www.ukrgasbank.com), з якими позичальник ознайомився, погоджується та зобов`язується виконувати, та на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України укладає з Банком договір про приєднання на наступних умовах.

Так, згідно з п. 1 договору, ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 100 000 грн.

У п. 2 договору визначено, що овердрафт надається за поточним рахунком позичальника у національній валюті IBAN № UA663204780000026008924899153, відкритим згідно з договором комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання від 13.01.2021 №2021/КД/313-0001 в відділенні № 313/04 АБ "Укргазбанк" (надалі - поточний рахунок).

У п. 3 договору встановлено, що ліміт овердрафту встановлюється з 25.06.2021 по 24.06.2022 (включно).

У п. 4 договору передбачено, що за користування овердрафтом, в межах строку кредитування, визначеного п. 3 цього Договору приєднання, Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, виходячи із встановленої банком базової процентної ставки, в розмірі 20,3% процентів річних.

Відповідно до п. 5 договору, за користування кредитним коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 30,3% процентів річних.

Згідно з п. 6 договору, тарифи на кредитні операції наведені у додатку 1 до цього договору про приєднання.

Відповідно до наданої до матеріалів справи виписки по банківському рахунку відповідача, банком було надано позичальнику кредитний ліміт у розмірі 100 000 грн. Протягом строку дії ліміту овердрафту (з 25.06.2021 по 24.06.2022) позичальник користувався кредитними коштами. Станом на 15.11.2022 позичальником не повернуті банку кредитні кошти у розмірі 99 511,67 грн., які обліковуються у останнього як прострочена заборгованість за тілом кредиту.

Насамперед слід надати правову оцінку Правилам надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк", долученим позивачем до матеріалів справи, якими, за твердженням останнього, встановлюються умови користування позичальником наданим кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ АБ "Укргазбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір приєднання. А також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк", що розміщені на офіційному сайті позивача (http://www.ukrgasbank.com) неодноразово змінювалися самим АБ "Укргазбанк". Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, надані банком Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" не є стандартною (типовою) формою, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

При цьому, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Лише факт підписання позичальником певної редакції Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Як було вказано вище, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як було вказано вище, умовами підписаного між сторонами договору строк кредитування визначений з 25.06.2021 по 24.06.2022.

За таких обставин, позичальник мав повернути банку кредитні кошти не пізніше, ніж 24.06.2022. А отже, строк виконання позичальником зобов`язання з повернення кредитних коштів є таким, що настав.

Однак, позичальник порушив умови кредитного договору та не повернув кредитні кошти у повному обсязі у встановлені строки.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагата" утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" у розмірі 99 511,67 грн. за тілом кредиту.

А отже, позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 99 511,67 грн. - є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

Як було вказано вище, у п. 4 договору передбачено, що за користування овердрафтом, в межах строку кредитування, визначеного п. 3 цього Договору приєднання, Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, виходячи із встановленої банком базової процентної ставки, в розмірі 20,3% процентів річних.

Відповідно до п. 5 договору, за користування кредитним коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 30,3% процентів річних.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Так, згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила про таке.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

У даному випадку, визначений договором строк кредитування сплив 24.06.2022.

За таких обставин, після спливу строку повернення кредитних коштів у кредитора припинилось право нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом на підставі умов кредитного договору. Натомість, виникло право нараховувати проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування позивачем процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є безпідставним.

Так, банком не було долучено до матеріалів позову окремого деталізованого розрахунку відростків за користування кредитом. Тільки у мотивувальній частині позовної заяви позивачем вказано, що станом на 11.11.2022 у відповідача обліковується заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 8 013,77 грн.

Разом з цим, з банківської виписки (т. 1 а.с. 28 - 30) вбачається, що станом на момент закінчення визначеного договором строку кредитування - 24.06.2022 у позичальника обліковувалась заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 3 422,93 грн.

Тобто, сума процентів за користування кредитом у розмірі 8 013,77 грн., заявлена позивачем до стягнення, нарахована банком як до закінчення визначеного договором строку кредитування - 24.06.2022, так і після цієї дати, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих до закінчення визначеного договором строку кредитування - 24.06.2022, у розмірі 3 422,93 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У договорі про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" № 313/2021/WO-19 від 25.06.2021 сторонами не було встановлено обов`язку позичальника зі сплати пені банку у разі порушення строку повернення кредитних коштів.

Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання позичальником зобов`язання з повернення кредитних коштів, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 345,63 грн. є не обґрунтованою.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 58,34 грн. та інфляційну складову у розмірі 298,92 грн.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких штрафних санкцій.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунок штрафних санкцій, зокрема, визначати розмір суми боргу, на яку мають бути нараховані штрафні санкції, період нарахування таких штрафних санкцій тощо.

Різниця між коригуванням наданого розрахунку та складанням судом власного розрахунку полягає в тому, що у першому випадку суми боргу, дати виникнення сум боргу/накладні, за якими виникла заборгованість, періоди нарахування штрафних санкцій за кожною сумою заборгованості (як у даному випадку, коли у відповідача з поставкою кожної партії товару виникало нове грошове зобов`язання з окремим строком виконання), розмір штрафних санкцій на кожну суму боргу тощо вже визначені позивачем. Суд коригує такі суми/дати не збільшуючи їх.

У даному випадку, зобов`язання відповідача з повернення тіла кредиту, а також щомісячної сплати процентів за користування кредитом мають різний строк виконання, а отже, і період прострочення відповідача оплати кожної такої суми не є тотожними.

Деталізованого розрахунку таких сум позивачем надано до суду не було. Тільки за текстом позову позивачем вказано, що нарахування 3% річних та інфляційної складової було здійснено на суму тіла кредиту та відсотків річних разом за період з 18.10.2021 по 23.02.2022.

Так, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, позичальник мав повернути банку кредитні кошти не пізніше, ніж 24.06.2022. А отже, у період нарахування позивачем 3% річних та інфляційної складової у відповідача не існувало порушення виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту.

Крім того, в постановах Касаційного господарського суду у складі верховного суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 Верховний Суд зазначив, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Оскільки позивачем не виокремлено суми заборгованості, на які здійснюється нарахування 3% річних та інфляційної складової; не визначено періодів нарахування 3% річних та інфляційної складової за кожним окремим зобов`язанням; не вказано місяці та індекси інфляції, які були використані під час розрахунку інфляційної складової, неможливо перевірити правильність

Чітке виокремлення правової природи сум заборгованостей та розрахункових періодів, у які така заборгованість утворилась, періодів нарахування за кожним розрахунковим періодом є основоположними даними для розрахунків 3% річних та інфляційної складової. За відсутності сум заборгованості, на які здійснено нарахування 3% річних та інфляційної складової, визначення місяців та індексів інфляції, які були використані під час розрахунку інфляційної складової, та періоду нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляційної складової є неможливим.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 58,34 грн. та інфляційної складової у розмірі 298,92 грн. є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться виписками по рахунку відповідача (т. 1 а.с. 20 - 30), Правилами надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" (т. 1 а.с. 31 - 39), договором № 313/2021/WO-19 від 25.06.2021 з додатками (т. 1 а.с. 40 - 41).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 99 511,67 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 3 422,93 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 4590,84 грн., пені у розмірі 345,63 грн., 3% річних у розмірі 58,34 грн., інфляційної складової у розмірі 298,92 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагата" (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, Крутогірний узвіз, 28, кв. 69, ідентифікаційний код: 32258584) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280) суму основного боргу у розмірі 99 511,67 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 3 422,93 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 552,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 4 590,84 грн., пені у розмірі 345,63 грн., 3% річних у розмірі 58,34 грн., інфляційної складової у розмірі 298,92 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09.09.2024.

Суддя М.О. Ніколенко