Рішення № 12149932, 12.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/52-42/27012.10.10 За позовом Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 726356,80 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Кучер М.К.,

від відповідача Король М.Б.

СУТЬ СПОРУ :

у жовтні 2009 року Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 18 січня 2007 р. останній не оплатив надані йому протягом 3 червня–19 серпня 2009 року послуги з перевезення та зберігання вантажу, очищення та користування вагонами та контейнерами, заборгувавши 726356,80 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У процесі розгляду справи позивач подав заявою № НЮ-16-341/09у від 09 березня 2010 р. зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 544397,76 грн., посилаючись на те, що збір за зберігання вантажів у вагонах, при затримці їх на підходах до станції призначення з вини одержувача, нараховується після закінчення терміну безоплатного зберігання, який розраховується з моменту затримки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги у зменшеному розмірі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність його вини у затримці вагонів, які надходили на його адресу з перевищенням допустимого обсягу відвантаження на Трипільську ТЕС.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2007 р. між сторонами по справі було укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

За умовами указаного договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги пов’язані з перевезенням, зокрема, приймати до перевезення та видавати вантажі останнього, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору, здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати відповідні розрахункові документи через станцію Трипілля-Дніпровське, а останній –здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДТГО “Південно-Західна залізниця”(надалі - ЄТехПД).

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору укладений на три роки і набув чинності з моменту його підписання. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Заявлені позивачем вимоги стосуються порушення відповідачем зобов’язання по оплаті наданих протягом 20 серпня-31 серпня 2009 року на підставі спірного договору послуг по зберіганню вантажів, штрафів за не очищення вагонів та контейнерів, плати за користування вагонами, інших додаткових зборів та плати за перевезення, які виникли внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які надійшли на станцію Трипілля-Дніпровське на адресу відповідача.

Поясненнями позивача, поданими ним у справу дорожніми відомостями та актами загальної форми стверджується, що вантажі вугілля, які надходили протягом вищевказаного періоду на адресу відповідача, розвантажувалися останнім несвоєчасно, що потягло затримку вагонів на під’їзних коліях та прилеглих станціях, зумовило надання позивачем додаткових послуг по зберіганню цих вантажів та інших передбачених договором послуг.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, які проведені відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору та відображені у накопичувальних картках №№ 31081327, 30081324, 30081326, 29081323, 27081310, 28081312, 27081309, 27081306, 28081318, 27081301, 25081293, 25081295, , 24081289, 24081288 надані позивачем послуги за договором відповідачем оплачені частково, розмір заборгованих сум станом на час розгляду справи становить 544397,76 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 544397,76 грн. боргу.

Як слідує з наявних матеріалів, товар, який надходив на адресу відповідача на станцію Трипілля-Дніпровське, був прийнятий повноважними представниками відповідача, які засвідчили фактичну кількість отриманого вантажу. Тобто, доставивши вагони з вантажем за призначенням, позивач повністю виконав свої договірні зобов’язання, а відповідач надані позивачем послуги прийняв.

Та обставина, що, як стверджує відповідач, протягом серпня 2009 року кількість відправлених на його адресу вантажів перевищувала його технічні можливості по розвантаженню вагонів та розміщенню вугілля на складі, не дає підстав для звільнення його від обов’язку оплати послуг, зумовлених затримкою розвантаження.

Заперечення відповідача, щодо відсутності його вини у порушенні строків розвантаження вагонів є необґрунтованими, оскільки суперечать зібраним у справі доказам.

З матеріалів слідує, що вантажі на адресу відповідача надходили не зі станцій позивача, а з інших залізниць, до яких, за наявності виробничих проблем, відповідачу слід було звертатися для зміни плану перевезень. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості погодити необхідні зміни обсягу вантажів з постачальником товару, що відправлявся в цей період на його адресу.

Крім того, з наданого відповідачем припису Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж № 04-01/09 від 14 травня 2009 року, вбачається, що відповідачу було заборонено здійснювати завантаження вугілля на склад № 1 у зв’язку з його перевантаженням. При цьому, як слідує з наявних матеріалів на Трипільській ТЕС у відповідача в наявності два склади для зберігання вугілля, з яких склад № 2 завантажений вугіллям не був.

Твердження відповідача, що розвантаження вугілля на склад № 2 було неможливим через несправність вагоноперекидача не звільняють останнього від відповідальності за порушення строків розвантаження вагонів. З припису Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж № 92 від 12 червня 2008 року вбачається, що вагоноперекидач на складі № 2 перебував у несправному стані тривалий час і відповідач всупереч визначених вимог технологічного процесу, безпідставно зволікав з ремонтом цього обладнання.

Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії ВАТ “Підприємство промислового залізничного транспорту –Трипілля” та станції примикання Трипілля-Дніпровське, у відповідача для вивантаження вугілля на склад № 2 існує інша техніка та обладнання, а саме: кран КДС-163, гусеничний кран та екскаватор, за допомогою яких відповідач за умови несправності вагоноперекидача мав можливість проводити розвантаження до 69 вагонів за добу. Це виключало б простій вагонів у тих обсягах, які мали місце протягом спірного періоду. Таких заходів за наявності технічної можливості відповідачем безпідставно вжито не було.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” м. Києва задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код 22927045) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 544397,76 грн. боргу, 5443,98 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                      П.І.Паламар