Рішення № 12149611, 03.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/39003.09.10 За позовом Державного підприємства «Зал офіційних делегацій»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін :

Від Позивача Колибіденко В.О. –предст., Буксанчук І.Є. –заст.дир.,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Зал офіційних делегацій»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»та просить стягнути з Відповідача 68750,00 грн. заборгованості, 23934,63 грн. пені, 3173,50 грн. - 3% річних. Судові витрати –999,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката Позивач просить покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 332 про надання послуг з обслуговування в Державному підприємстві «Зал офіційних делегацій»від 25.01.2007 в частині оплати наданих Позивачем послуг за вказаним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 між Державним підприємством «Зал офіційних делегацій»(далі –Позивач, ДП «ЗОД») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» (далі –Відповідач, Замовник) укладено Договір № 332 про надання послуг з обслуговування в Державному підприємстві «Зал офіційних делегацій»(далі –Договір).

Згідно зі ст. 1 Договору предметом останнього є надання послуг з обслуговування ДП «ЗОД»вищих посадових осіб і офіційних делегацій, а також інших осіб, згідно затверджених постанов Кабінету міністрів України від 03.04.1993 № 243 та від 18.01.2003 № 62 «Про заходи щодо впорядкування діяльності пункту пропуску через державний кордон України в аеропорту «Бориспіль», та окремих осіб по лінії Замовника, перелік яких встановлено додатком № 1 до даного Договору, за замовленням, поданим в установленому порядку, і відшкодування пов’язаних з цим витрат.

Ст. 7 Договору строк дії останнього було встановлено до 31.12.2007, а за заявою Відповідача № 864 від 26.11.2007 продовжено на 2008 рік.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 332 про надання послуг з обслуговування в Державному підприємстві «Зал офіційних делегацій»від 25.01.2007 є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (Замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання заявок Відповідача та умов Договору Позивачем було надано обумовлені вказаним Договором послуги.

Згідно з п. 3.7 Договору щомісячно за фактом надання послуг складається акт виконаних робіт, що підписується керівниками Сторін або уповноваженими на це представниками. Підписаний акт Замовник зобов’язаний повернути в бухгалтерію ДП «ЗОД»протягом 5-ти днів з дати його отримання.

Так, Позивачем та Відповідачем було підписано Акт № ОУ-0002099 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2008 на суму 13650,00 грн., Акт № ОУ-0002492 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.09.2008 на суму 7800,00 грн., Акт № ОУ-0003024 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.10.2008 на суму 47 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору на підставі заявок Замовника та обсягів фактично наданих послуг, ДП «ЗОД»щодекадно виписує рахунки для оплати з доданням необхідних облікових документів.

Так, на виконання п. 3.3 та п. 2.1.4 Договору Позивачем на оплату наданих послуг було виставлено Відповідачу наступні рахунки-фактури № СФ-0002217 від 31.07.2008, № СФ-0002650 від 15.09.2008, № СФ-0003204 від 27.10.2008.

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що ДП «ЗОД»поштою або по факсу до 10 числа місяця, що слідує за звітним, виставляє рахунок за надані послуги, передбачені Договором, а Замовник до 15 числа того ж місяця сплачує його у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ДП «ЗОД».

Оплата наданих Позивачем послуг в сумі 68750,00 грн. Відповідачем не здійснена.

Листом № 262 від 18.05.2009 Відповідач гарантував Позивачу здійснення оплати заборгованості в сумі 68914,90 грн. поетапно в строк до 25.12.2009, однак, станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 68750,00 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених Договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати Позивачу вказаної заборгованості Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені в позовній заяві, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати наданих Позивачем послуг згідно з Договором. Натомість, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження факту надання Відповідачу послуг на загальну суму 68750,00 грн. та неоплати таких Відповідачем в сумі 68750,00 грн.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 68750,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періоду прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»пені в розмірі 23934,63 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати за надані послуги Замовник сплачує ДП «ЗОД»пеню в порядку, визначеному згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить 8219,86 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати наданих послуг, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, беручи до уваги той факт, що у 2008 році кількість днів складала 366.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Так, до матеріалів справи долучено Договір про надання адвокатських послуг № б/н від 20.05.2010, укладений між Державним підприємством «Зал офіційних делегацій»(Замовник) та адвокатом Колибіденком Володимиром Олександровичем (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується за дорученням Замовника надати йому юридичні послуги з представництва інтересів Замовника по стягненню проблемної заборгованості з Відповідача по Договору № 332 про надання послуг з обслуговування в Державному підприємстві «Зал офіційних делегацій»від 25.01.2007, Замовник зобов’язується сплатити послуги Виконавця у строки та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання адвокатських послуг № б/н від 20.05.2010 за послуги, які надаються Виконавцем за цим договором, Замовник сплачує Виконавцю 4000,00 грн. без ПДВ шляхом перерахування цієї суми на рахунок Виконавця у вигляді передплати.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2755/10, виданого 27.01.2005 Колибіденку Володимиру Олександровичу.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат так і сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів, а тому вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача понесених адвокатських послуг в розмірі 4 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(02068, м.Київ, вул. Урлівська, б. 8, оф. 123, код 31458110) на користь Державного підприємства «Зал офіційних делегацій»(08300, м. Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код 26191463) 68750,00 грн. заборгованості, 8219,86 грн. пені, 3173,50 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 801,43 грн. державного мита, 189,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.10.2010