Рішення № 12149609, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/27930.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Ком»

про припинення дію договору, зобов’язання вчинити дії та стягнення 791,70 грн.

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Смарчевська Я.В. –представник (дов. № 03 від 17.05.2010р.)

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 30.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»»(надалі ТОВ «Юридична компанія «Консул», позивач) звернулось до суду з позовом про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Ком»(далі –ТОВ «Профіт-Ком», відповідач) заборгованості у розмірі 750 грн.; припинення дії договору суборенди нежитлового приміщення № 26 від 01.11.2009р.; зобов’язання відповідача підписати документи, які додані до позовної заяви; зобов’язання відповідача внести зміни в усі установчі документи в частині зміни місцезнаходження; провести відповідну державну реєстрацію вказаних змін у всіх відповідних органах державної влади та надати позивачу копії установчих документів для підтвердження вказаних змін, а саме: копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ООП; передати відповідачу пошту, а саме листи від: Господарського суду м. Києва –4 шт., Відділу статистики у Шевченківському районі, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління виконавчої дирекції ФССНВ у м. Києві, Державної податкової адміністрації (листи в кількості 8 шт.).

           Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором суборенди № 26 від 01.11.2009р. позивач передав в тимчасове платне користування відповідачу нежитлове приміщення, що розташоване по вул. Дегтярівській, 48, офіс 708 у м. Києві, площею 15 кв.м. з наданням поштового обслуговування за цією адресою. Відповідач порушив умови п. 4.3.1 договору та заборгував орендну плату та плату за поштове обслуговування з березня 2010р. по червень 2010р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за договором суборенди, позивач просить суд припинити дію вказаного договору від 01.11.2009р. та стягнути заборгованість по орендній платі з березня 2010р. по червень 2010р.

          Окрім того, відповідач використовує адресу орендованого нежитлового приміщення по вул. Дегтярівській, 48 у м. Києві в якості адреси свого місцезнаходження (юридичної адреси) в своїх установчих документах.

Ухвалою від 03.08.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.09.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 03.08.2010р., 06.09.2010р. та від 23.09.2010р. не виконав, відзиву на позов не надав. З адрес відповідача, що вказана у позовній заяві до суду повернулася поштова кореспонденція з відміткою «за вказаною адресою не знаходиться»та «за закінченням терміну зберігання».

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Укрндіпродмаш»(орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»(орендар за договором) був укладений договір оренди № 4 від 01.01.2009р., за яким орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежилі приміщення в будинку, розташованому у м. Києві по вул. Дегтярівська, 48, загальною площею 115,1 кв.м.

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень за договором № 4 від 01.01.2009р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 115,1 кв. м., що знаходяться в будинку №48 по вул. Дегтярівська в м. Києві, а саме: нежитлові приміщення розміщені на 7-му поверсі будівлі та позначені на поверховому плані під № 68-71, №№ 81-83 групи приміщень –7 поверху, літера «А», площею 69,00 кв. м.; нежилі приміщення розміщені на другому поверсі прибудови до будівлі, позначені на поверховому плані будівлі №№ 4, 7, 8, 9 групи приміщень - 3, поверху 2, літера «А», площею 46,1 кв.м.

01 листопада 2009р. між ТОВ «Юридична компанія «Консул»(орендар за договором) та ТОВ «Профіт-Ком»(суборендар за договором) був укладений договір № 26 суборенди нежитлового приміщення, за яким орендар передає суборендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежилі приміщення в будинку, розташованому у м. Києві, по вул. Дегтярівській, 48 (далі –Будівля), загальною площею 15 кв.м., які складаються з приміщень, розміщених на 7-му поверсі будівлі та позначені на поверховому плані під № 708 групи приміщень –7 сьомого поверху (далі - приміщення 1).

Строк договору суборенди починає свій перебіг з моменту підписання цього договору і діє до 31 грудня 2010р. включно.

Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.1.2 Договору, місячна орендна плата за користування приміщенням 1 визначається з розрахунку 150 гривень за 15 кв.м. приміщення 1. Місячна плата за поштове обслуговування визначається з розрахунку 100, 00 грн. Загальна місячна плата за користування приміщенням 1 та за поштове обслуговування за даним договором становить 250,00 грн.

Нарахування орендної плати здійснюється з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі приміщення 1 в користування суборендарю, що передбачено п. 4.1.4 Договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі відповідно до договору суборенди № 26 від 01.11.2009р. орендар передав, а суборендар прийняв приміщення, що розташоване на 7 поверсі будівлі по вул. Дегтярівській, 48 в м. Києві, площею 15,00 кв.м. під № 708, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Орендар зобов’язаний щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним надати суборендарю акт виконаних робіт (наданих послуг) за звітний місяць, рахунок щодо сплати послуг згідно п.п. 4.1.1 та 4.1.2 цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.3 Договору, орендна плата та поштове обслуговування сплачується в наступному порядку: суборендар зобов’язаний не пізніше 25 числа звітного місяця, протягом строку дії договору суборенди, сплачувати орендну плату та поштове обслуговування за звітний місяць шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря, на підставі наданих орендарем рахунків у розмірі передбаченому п.п. 4.1.1 та 4.1.2 Договору.

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури на оплату за договором №26 від 01.11.2009р.: від 23.02.2010р.(№СФ-7728952) на оплату послуг оренди та поштового обслуговування за березень 2010р., від 25.03.2010р. (№СФ-7728900) на оплату послуг оренди та поштового обслуговування за квітень 2010р., від 26.04.2010р. (№СФ-7729024) на оплату послуг оренди та поштового обслуговування за травень 2010р. та від 25.05.2010р. (№СФ-7729051) на оплату послуг оренди та поштового обслуговування за червень 2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заборгував орендну плату та поштове обслуговування за березня 2010р., квітень 2010р., травень 2010р. та червень 2010р.

Листом № 04 від 25.03.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату орендної плати та плати за поштове обслуговування за березень 2010р. у розмірі 250,00 грн.

Листом № 01 від 02.04.2010р. позивач звернувся до ТОВ «Профіт-Ком»з вимогою про сплату заборгованості за березень 2010р. по договору № 26 від 01.11.2009р. у розмірі 250 грн. В підтвердження надсилання зазначеного листа позивач надав поштовий чек № 6561 від 07.04.2010р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням п. 4.3.1 Договору суборенди, строк виконання зобов’язань щодо орендної плати за користування приміщенням 1 та за поштове обслуговування за березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р.та за червень 2010р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснених відповідачем не пізніше 25 числа звітного місяця.

Позивач здійснив розрахунок, виходячи з п.п. 4.1.1 та 4.1.2 договору, суми заборгованості за оренду та поштове обслуговування за березень 2010р. по червень 2010р. у розмірі 824,67 грн., що й підтверджується матеріалами справи. Однак як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 750,00 грн.

В силу статті 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Доказів сплати орендної плати та плати за поштове обслуговування у розмірі 750,00 грн., що передбачено п. 4.1.1 Договору, відповідачем не надано, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу підтверджуються матеріалами справи, та судом визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Договору, не внесення суборендарем у встановлений термін орендної плати та плати за поштове обслуговування орендар нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу до моменту оплати такого платежу.

Враховуючи п. 8.1 договору та ст. 549 ЦК України та періоди прострочення виконання зобов’язань, позивач просить стягнути пеню у розмірі 45,85 грн., відповідно до розрахунку, з яким суд погоджується.

Що стосується вимоги про припинення дії договору суборенди нежитлового приміщення № 26 від 01.11.2009р. суд встановив наступне.

Позивач рекомендованим листом від 08.06.2010р., про що свідчить поштовий чек № 1607, надіслав відповідачу угоду підписану з боку позивача та скріплену печаткою, відповідно до якої договір № 26 суборенди нежитлового приміщення від 01.11.2009р. вважається розірваним за домовленістю сторін згідно п. 6.2.3 договору з дати підписання даної угоди.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що останній може бути розірвано достроково в односторонньому порядку орендарем письмовим попередженням суборендаря за 15 календарних днів у разі затримки сплати орендної плати та плати за поштове обслуговування більш ніж на 10 календарних днів, навіть якщо не була виставлена формальна вимога.

Відповідно до ст. 781 ЦК України, договір найму (оренди) припиняється у разі смерті фізичної особи –наймача, якщо інше не встановлено договором або законом, або в разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Дослідивши матеріали справи, керуючись вищезазначеним суд вважає, що в силу п. 6.2 Договір суборенди № 26 від 01.11.2009р. є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем, а тому у суду відсутні правові підстави для припинення дії договору.

Тому, враховуючи зазначене вимога позивача щодо припинення дії договору № 26 від 01.11.2009р. не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що договір суборенди № 26 від 01.11.2009р. розірваний в односторонньому порядку позивачем. Таким чином, договірні відносини між позивачем та відповідачем припинились.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надіслав підписаний з його боку та скріплений печаткою акт від 07.06.2010р. приймання-передачі нежитлового приміщення за договором № 26, однак відповідач зазначений акт не підписав зі свого боку та не повернув позивачу.

Відповідно до витягу державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.05.2010р. місцезнаходження відповідача є 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 708.

Спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що позивач вважає фактичне перебування відповідача не за своїм місцезнаходженням порушенням законодавства. Позивач вказує, що продовжуючи використовувати вказану в договорі суборенди адресу, відповідач обмежує інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема щодо її місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відповідач не змінив свого місцезнаходження та продовжує використовувати у своїй господарській діяльності адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв’язку з чим відсутні підстави для внесення змін в установчі документи в частині зміни місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення його прав або охоронюваних законом інтересів відповідачем.

Твердження позивача про те, що відповідач незаконно визначив своє місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, і у зв’язку з цим порушив права позивача, спростовані матеріалами справи.

Вимога позивача про зобов’язання підписати документи, які додаються до позовної заяви та передати відповідачу у судовому порядку пошту, а саме листи від: Господарського суду м. Києва –4 шт., Відділу статистики у Шевченківському районі, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління виконавчої дирекції ФССНВ у м. Києві, Державної податкової адміністрації (листи в кількості 8 шт.), судом визнається необґрунтованою з наступних підстав.

Згідно з частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права як зобов’язання підписати документи, які додаються до позовної заяви та передати відповідачу у судовому порядку пошту, а саме листи від:Господарського суду м. Києва –4 шт., Відділу статистики у Шевченківському районі, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління виконавчої дирекції ФССНВ у м. Києві, Державної податкової адміністрації (листи в кількості 8 шт.).

Враховуючи зазначене вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Ком»(04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, офіс 708, код ЄДРПОУ 33695027, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму заборгованості у розмірі 750,00 грн. (сімсот п’ятдесят гривень 00 копійок), 45,85 грн. (сорок п’ять гривень 85 копійок) –пеню, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) –державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Котков

дата підписання повного тексту рішення 18.10.2010р.