Рішення № 12149570, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/10304.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Комунального підприємства "Служба замовника житлово –комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Патра"

проСтягнення 88698,49 грн.

Представники сторін: від позивача Давиденко Т.С.–представник; від відповідачаМаксименко Л.О. - представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях

06.09.2010, 24.09.2010 оголошувалась перерва до 04.10.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Служба замовника житлово –комунальних послуг" Оболонського району у місті Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" заборгованості на загальну суму 88698,49 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 58277,70 грн. та інфляційних збитків у розмірі 30420,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору від 07.09.2005 № 4023, оскільки відповідач не своєчасно та не у повному обсязі сплачує вартість отриманих послуг, а тому позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла з січня 2007 по квітень 2010 і станом на 01.05.2010 становить 58277,70 грн., в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву з урахуванням уточнень зазначає, що позивачем не вірно обрахована сума основного боргу та надає платіжні доручення про сплату суми боргу. Крім того, відповідач посилається на невірність розрахунку інфляційних збитків та надає контр розрахунок.

Під час розгляду справи судом, позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості за комунальні послуги.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Споживач) був укладений договір від 07.09.2005 № 4023 про надання комунальних послуг (далі - Договір),

Відповідно п.п. 1.1 Договору, Виконавець зобов’язується надавати Споживачеві послуги з водопостачання, теплопостачання, водовідведення, а Споживач зобов’язується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору розмір місячної плати за надані комунальні послуги здійснюється за встановленими нормами на момент укладення Договору, холодне водопостачання та водовідведення згідно табуляграм ВАТ "Водоканал", центральне опалення та гаряче водопостачання згідно табуляграм АК "Київенерго".

Згідно з п. 3.1. Договору плата по Договору вноситься Споживачем на рахунок Виконавця до 25 числа поточного місяця.

Згідно з п.3.2. Договору розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплопостачання (пропорційно займаної площі) і холодної та гарячої води, згідно тарифів на постачання комунальних послуг, затверджених Київською міською держадміністрацією.

Відповідно до п.5.2.1. Договору споживач зобов‘язаний своєчасно, в установлений Договором термін оплачувати надані послуги.

Пунктом 7.1. Договору сторони встановили, що несуть відповідальність за порушення умов Договору згідно з законодавством.

На виконання умов договору позивачем з січня 2007 по квітень 2010 були надані комунальні послуги на загальну суму 96042,99 грн.. Відповідач проти факту надання комунальних послуг не заперечує.

Як зазначає позивач станом на 01.05.2010 відповідач мав заборгованість перед позивачем на загальну суму 58277,70 грн.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень про сплату заборгованості по договору № 4023, від 23.07.2010 № 171 на загальну суму 25995,22 грн., від 11.08.2010 № 192 на загальну суму 18064,38 грн., від 14.05.2010 № 112 на загальну суму 14707,32 грн.. Всього відповідачем було сплачено 58766,92 грн., з яких до подачі позивачем позову до суду на загальну суму 14707,32 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2010 № 1875-ІV, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів належного виконання зобов’язань з оплати наданих послуг відповідач у строки передбачені договором не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем.

З урахуванням того, що сума основного боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі, у тому числі частково і до подачі позову до суду і частково в процесі розгляду справи судом, то керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43570,38 грн. підлягає припиненню, а в решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу відмовленю.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути інфляційні збитки у розмірі 30420,79 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків наданий позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки зроблений на всю суму заборгованості, яка виникла з жовтня 2009 по квітень 2010 за період з січня 2007 року по березень 2010.

Відповідачем надано контррозрахунок інфляційних збитків, з яким суд частково погоджується, а саме з датою виникнення боргу, періоду нарахування інфляційних збитків, однак відповідачем допущені арифметичні помилки та нараховано інфляцію понад період, заявлений в позові.

За розрахунком суду, розмір інфляційних збитків становить 1844,85 грн. який і підлягає задоволенню.

          Враховуючи вищевикладене, провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 43570,38 грн. підлягає припиненню, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 1844,85 грн. підлягають задоволенню, а в решті позовних вимог відмовлено.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам..

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ч. 1 п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" основного боргу у розмірі 43570,38 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" (04210, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 18, код 23154071 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства "Служба замовника житлово –комунальних послуг" Оболонського району міста Києва (04213, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 57, код 05757498) інфляційні збитки у розмірі 1844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 454 (чотириста п‘ятдесят чотири) грн. 15 коп. та 120 (сто двадцять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 11.10.10