Рішення № 12149425, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/42118.10.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр”

До Закритого акціонерного товариства “Форум-ДС”

Простягнення 112131,03 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЛитвиненко О.І. —представник за довіреністю від 30.06.2010 р.

Від відповідача не з’явився 18.10.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Каменяр” звернулося до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Форум-ДС” 110916,30 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за договором від 22.03.2010 р. № 22/03-002 КА, а також 1215,67 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. № 46/421, яку призначено до розгляду на 27.09.2010 р.

Ухвалою від 27.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.10.2010 р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 18.10.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи та докази по справі не подав, відзив на позовну заяву не склав, заявлені вимоги не заперечив.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній вказує, що отримав лише ухвалу суду, а матеріали справи до нього не надійшли.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає достатніх підстав для його задоволення, та вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача, який мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та виконання покладених на нього судом обов’язків, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання пояснень по суті спору або ж відзиву на позовну заяву, доказів та документів на підтвердження своїх можливих заперечень проти позову. При цьому, судом також враховується обмеженість процесуального строку вирішення спору, вимога від однієї зі сторін щодо продовження якого не надійшла. Також, суд зважає на наявність в матеріалах справи доказів завчасного отримання відповідачем копій процесуальних документів у справі (повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом представника 16.09.2010 р. та 07.10.2010 р.) та доказів надіслання позивачем за його місцезнаходженням копії позову з додатками (фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист).

Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати поставленого товару. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 22.03.2010 р. № 22/03-002 КА, товарно-транспортні та видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей представником відповідача, претензію, розрахунок ціни позову, акт звірки розрахунків, письмові пояснення щодо включення у ціну товару за договором вартості перевезення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Каменяр” в якості постачальника та Закрите акціонерне товариство “Форум-ДС” в якості покупця уклали договір № 22/03-002 КА (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти продукцію автомобільними партіями, а покупець (відповідач) —приймати і оплачувати її на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору найменування, кількість, якість продукції, одиниця виміру, об’єм партій і строк поставки вказуються в замовленнях покупця, які він направляє постачальникові засобами факсимільного зв’язку.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка продукції, якщо інше не вказано у заявці, здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP –пункт призначення (Інкотермс 2000), згідно з адресою, вказаною у заявці покупця.

Особливості умови Інкотермс 2000 DDP передбачають, що продавець зобов’язаний укласти на власний рахунок договір перевезення товару до визначеного місця призначення. Якщо ж спеціальний пункт не узгоджено або не визначено практикою подібного виду поставок, продавець може вибрати відповідний для нього пункт призначення, а покупець –нести всі витрати, пов’язані з товаром з моменту його поставки.

Датою поставки товару, за умовами п. 3.4 договору, є дата штемпелю або ж підпису уповноваженого представника покупця на товарно-транспортній накладній про отримання товару.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що покупець проводить перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за отриману партію товару з відстроченням платежу у п’ять банківських днів з дня поставки продукції.

Строк дії договору згідно з п. 7.1 закінчується 31.12.2010 р., але у будь-якому випадку його дія продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За твердженнями позивача, в рамках договору відповідачу за видатковими накладною № КФ-0000029 від 31.03.2010 р. поставлено товар на суму 56395,80 грн., за накладеною № КФ-0000047 від 02.04.2010 р. –на суму 21344,40 грн. та на суму 39176,10 грн. за накладною № КФ-0000048 від 20.04.2010 р.

Відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 6000,00 грн., заборгувавши 110916,30 грн.

Дані твердження позивача знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться належним чином засвідчені копії вищевказаних накладних, а також товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання уповноваженою відповідачем особою цінностей, рахунки-фактури на оплату товару, банківська виписка та платіжне доручення від 20.04.2010 р. № 1141 на суму 6000,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 116916,30 грн., але оплату за отриманий товар здійснив частково у сумі 6000,00 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 110916,30 грн.

Крім того, матеріали справи містять підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.08.2010 р., відповідно до якого заборгованість відповідача складає 110916,30 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 110916,30 грн. за договором від 22.03.2010 р. № 22/03-002 КА документально підтверджується, а тому заявлені позивачем позовні вимоги в даній частині видаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд враховує правомірність включення позивачем до вартості товару вартість його перевезення, що відповідає п. 3.2 договору, а також той факт, що станом на час вирішення спору відповідач не подав доказів проведення належного розрахунку за договором або ж інших фактичних даних на спростування заявлених вимог.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1215,67 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені норми законодавства та зважаючи на встановлені судом обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, що виникли за договором від 22.03.2010 р. № 22/03-002 КА, заявлені позовні вимоги в цій частині видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, оскільки відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, правильно обчисленою сумою 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, є сума в розмірі 1271,89 грн. Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, суд керується приписами чинного процесуального законодавства, згідно з якими суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Форум-ДС” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1, ідентифікаційний код 31777631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр” (08510, Київська обл., Фастівский район, с. Ярошівка, вул. Щорса, 30, ідентифікаційний код 20583141) 110916 (сто десять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. основного боргу, 1 215 (одну тисячу двісті п’ятнадцять) грн. коп. 3 % річних, 1121 (одну тисячу сто двадцять оду) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 19.01.2010 р.