Рішення № 12149417, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/31911.10.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доЖитлово-будівельного кооперативу “Моторист”

простягнення 241562,64 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

Від позивачаГаркавенко С.В. –представник за довіреністю від 03.06.2010 р.

Від відповідача Боголюбова Т.М. –представник за довіреністю, Кириленко О.М.- представник за довіреністю, Танцюра М.В.- представник за довіреністю 11.10.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Житлово-будівельного кооперативу “Моторист” з позовом від 23.07.2010 р. № 048-71-9026 про стягнення 206910,05 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.10.2002 р. № 730060, 28053,67 грн. інфляційної складової боргу та 6598,92 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/319 від 30.07.2010 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2010 р.

26.08.2010 р., 10.09.2010 р. та 24.09.2010 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва а порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 11.10.2010 р., з’явилися представники позивача та відповідача, які надали для залучення до матеріалів справи додаткові докази.

Представники відповідача клопотали перед судом про витребування від Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” додаткових доказів по справі. За наслідками розгляду вказаного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні з мотивів безпідставності (ухвала від 11.10.2010 р. в матеріалах справи).

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 01.10.2002 р., з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії відповідачем, довідку про надходження коштів від відповідача.

Представники відповідача заперечували проти позову, посилаючись на те, що Житлово-будівельний кооператив “Моторист” не є власником нежитлових приміщень першого поверху будинку № 22 по вул. М. Гречко у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Житлово-будівельним кооперативом “Моторист” укладено договір № 730060, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється за приладами обліку згідно з договірним навантаженнями.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12-го по 15-те число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого після його оформлення повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15-го числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача, станом на 01.07.2010 р. заборгованість відповідача за договором від 01.10.2002 р. становила 206910,05 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження у матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з вересня 2007 року по травень 2010 року, відомості обліку споживання теплової енергії за період з 01.10.2007 р. по 17.04.2010 р., розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на суму 604138,74 грн. та її часткова оплата в сумі 393547,39 грн. на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду спору по суті представник відповідача подав суду документи за назвою “виписка з рахунку”, відповідно до якого 17.09.2010 р. на рахунок позивача за договором було перераховано 3312,03 грн.

Представник позивача не надав суду підтверджень або ж спростувань надходження такої суми на рахунок підприємства.

Подавши вказаний документи, представники відповідача заявили суду, що просять не враховувати суму в розмірі 6312,,03 грн. в рахунок оплати боргу за договором, оскільки борг ними не визнається.

Зважаючи на те, що суду не було подано належних доказів (платіжних документів, проведених банком) часткового погашення відповідачем боргу, поданий документ “виписка з рахунку” судом залучено до матеріалів справи, але в якості доказу по справі не приймається.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності боргу перед позивачем з мотивів неналежності йому приміщення першого поверху будинку № 22 по вул. М. Гречко у м. Києві, оскільки суду не було подано доказів недійсності договору з позивачем, що стосується балансової належності, на яку постачається енергія за договором, так само як і доказів його розірвання. Крім того, при вирішення спору з розрахунків за постачання теплової енергії суд не вбачає за доцільне досліджувати питання права власності відповідача на об’єкти нерухомості, оскільки такі обставини не входять до предмету чи підстав позову у справі № 46/319.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати за договором суду не надано, а наявність заборгованості відповідачем не заперечена, позовні вимоги в частині стягнення 206910,05 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 28053,67 грн. інфляційної складової боргу та 6598,92 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину та встановлені судом обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28053,67 грн. інфляційної складової боргу та 6598,92 грн. 3 % річних.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повістю.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Моторист” (04136, м. Київ, вул. М. Гречка, 22, к. 66, ідентифікаційний код 23378511) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 209 910 (двісті дев’ять тисяч дев’ятсот десять) грн. 05 коп. боргу, 28053 (двадцять вісім тисяч п’ятдесят три) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 6598 (шість тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 92 коп. 3 % річних, 2 415 (дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 63 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 18.10.10