Рішення № 12149344, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/28206.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Трібо"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"

про стягнення 946 826,65 грн.,

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Наулко О.Ю. (дов. № 33/09 від 12.01.10р.)

Від відповідача Яковенко А.О. (дов. №2505-НЮ від 03.09.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Трібо" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 946826, 65 грн. заборгованості за договором поставки №ПЗ/НХ-091047/НЮ-31/166-09 від 13.05.2009 року, з яких 865428,60 грн. основного боргу, 56193,93 грн. пені, 7895,55 грн. 3% річних, 17308,57 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 18.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 15.09.2100 року у зв’язку з неявкою сторін та неподанням ними всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 15.09.2100 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути 617338,26 грн. заборгованості за договором поставки №ПЗ/НХ-091047/НЮ-31/166-09 від 13.05.2009 року, з яких 505428,60 грн. основного боргу, 92578,75 грн. пені, 10108,57 грн. інфляційних втрат та 9222,34 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого товару за договором поставки №ПЗ/НХ-091047/НЮ-31/166-09 від 13.05.2009 року, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що відповідач здійснював оплату за поставлений товар по мірі надходження коштів на рахунки відповідача. У своєму відзиві відповідач зазначив, що є ряд факторів, які негативно відображаються на його платоспроможності (Постановою Кабінету Міністрів України №925 від 14.10.2008 року було введено мораторій на підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення для гірничо-металургійних і хімічних підприємств). Також, в наслідок фінансової кризи на залізниці зменшилися об’єми перевезень. Однак, у судовому засіданні 06.10.2010 року відповідач подав пояснення по справі, в якому визнав заборгованість в розмірі 367787,80 грн., 49926,08 грн. пені за період з 04.02.10р. по 14.09.10р., 7306,26 грн. 3% річних за період з 04.02.10р. по 14.09.10р. та 6987,97 грн. інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2010р.

          У судовому засіданні 15.09.2100 року оголошувалась перерва у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України до 06.10.10р., про що представників сторін повідомлено під розписку.

Позивач у судове засідання 06.10.2010 року не з’явився, проте направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем по справі є товариство - Відкрите акціонерне товариство "Трібо", а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2010 року надав усні пояснення по справі та додаткові документи.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

13.05.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір за №ПЗ/НХ-091047/НЮ-31/166-09, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а саме колодку гальмівну композиційну 2ТР-11, відповідно до специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити відповідно до умов договору (п.1.1).

Поставка на підставі пункту 5.3. договору здійснювалась на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2000 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №2279 від 22.12.2009р. на суму 904 596,00 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору, оплата за поставлену партію Товару здійснюється відповідачем протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акта прийому-передачі товару.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 172236, 80 грн. в тому числі ПДВ 20%, відповідно до видаткової накладної видаткової накладної №1453 від 31.08.2009р., видаткової накладної №2279 від 22.12. 2009 р.

Позивач направив відповідачу претензію №33/207 від 26.01.2010 року в якій просив останнього 1414428,60 грн. заборгованості за договором та 51149,50 грн. пені в строк до 31.01.2010 року.

Відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого товару, що підтверджується копіями палтіжених доручень наданих відповідачем (знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Основний борг відповідача перед позивачем станом на день винесення даного рішення складає 367787,80 грн., що не заперечується сторонами у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 367787,80 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідач в порушення умов договору не розрахувався за поставлений товар у строки, передбачені договором.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2. договору встановлено, що за порушення відповідачем строків та порядку оплати отриманої партії товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

          Як встановлено судом, відповідач вчасно не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Позивачем надано розрахунок пені, передбаченої умовами договору за період з 04.02.10р. по 14.09.10р. (заява про уточнення позовних вимог), а відповідачем надано контррозрахунок пені за період з 05.02.10р. по 26.05.10р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, враховуючи те, що розмір та строки нарахування пені за невиконання грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд нараховує пеню на строк не більше 6 місяців, тобто з 05.02.10р. по 10.07.10р. (184 дні) по подвійній обліковій ставці НБУ.

При цьому, суд приймає як вірний контррозархунок пені здійснений відповідачем за період з 05.02.10р. по 21.05.10р. (106 днів) та самостійно здійснює розрахунок пені ще на 78 дні (з 22.05.10р. по 11.07.10р.) (розрахунок суду долучено до матеріалів справи).

Таким чином, відповідно до здійсненого судом розрахунку, пеня підлягає стягненню у меншому розмірі, а саме 62672,78 (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 78 коп., ніж заявлено позивачем у уточненій позовній заяві в розмірі 92578,75 грн., а отже суд задовольняє позовну вимогу про стягнення пені частково з підстав невірного розрахунку пені, наданого позивачем.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем здійснено невірний розрахунок, а відповідачем невірний контррозрахунок інфляційних збитків без урахування суми боргу та її часткове зменшення, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості

          Відповідно до здійсненого судом розрахунку, інфляційні втрати за період з 05.02.10р. по 14.09.10р. ( з урахуванням дефляційних процесів в деякий час та урахуванням часткового зменшення суми боргу відповідача) складаються 3275,14 (три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 14 коп., а не 10108,57 грн. як вказано позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, а отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Суд також вказує, що позивачем здійснено невірний розрахунок 3% річних на суму заборгованості, оскільки позивачем при розрахунку не враховано часткове погашення боргу відповідачем.

Судом приймається як вірний контррозрахунок відповідача 3% річних за період з 05.02.10р. по 26.05.10р., однак відповідач безпідставно не здійснив контррозрахунок 3% річних на період з 27.05.10р. по 14.09.10р., а тому такий розрахунок здійснено судом самостійно з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем (розрахунок суду долучено до матеріалів справи).

За таких обставин, розмір 3% річних відповідно до здійснено судомстановить більший розмір, ніж зазначено позивачем у заяві про уточнення позовних вимог та доданому до неї розрахунку, а саме12479,04 грн. - 3% річних, в той час як позивачем заявлено до стягнення 9222,34 грн. 3% річних. Суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, а отже позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме 9222,34 грн. Підстав для стягнення грошових коштів у більшому розмірі ніж визначено позивачем у позові у суду немає, оскільки суд при розгляді справи обмежений розглядом завлених по справі позовних вимог.

За вказаних обставин ,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 367787,80 грн. основного боргу, 9222,34 грн. 3% річних, 3275,14 грн. інфляційних втрат та 62672,78 грн. пені. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Трібо»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95; код ЄДРПОУ 05495578) 367787 (триста шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп. основного боргу, 9222 (дев’ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 34 коп. 3% річних, 3275,14 (три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 62672,78 (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 78 коп. пені, 4429 (чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 58 коп. державного мита та 170 (сто сімдесят) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 18.10.2010р.