Рішення № 12149298, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/32620.09.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До відповідача           Управління освіти Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації

Про                               стягнення 1178147,79 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Іваненко І.П. (за дов.)

Від відповідача           Москаленко В.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з Управління освіти Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації 1178147,79 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 р. № 8353073, а саме: 1065476,17 грн. основного боргу, 23197,40 грн. інфляційних втрат, 89474,22 грн. трьох процентів річних.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. порушено провадження у справі № 17/326 та призначено її розгляд на 06.09.2010 р..

          Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на часткову сплату боргу та пояснив, що був позбавлений можливості в повному обсязі виконувати договірні зобов’язання перед позивачем, оскільки не отримував від головного розпорядника цільових коштів для сплати послуг позивача з теплопостачання.

          У судовому засіданні представник позивача та відповідача надали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвало Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. продовжено строк вирішення спору.

У судовому засіданні 06.09.2010 року оголошено перерву до 20.09.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.09.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та Управлінням освіти Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (абонентом) було укладено договір № 8353073 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (пункт 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.06.2009 р. по 01.06.2010 р. на загальну суму 2937608,45 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 1872132,28 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1065476,17 грн.

Як встановлено судом, платіжним дорученням від 08.06.2010 р. № 444 (до подачі позову до суду) відповідач сплатив суму основного боргу в сумі 3601,35 грн.

Зважаючи на те, що відповідач основний борг за постачання теплової енергії в сумі 3601,35 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3601,35 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що платіжними дорученнями № 503 від 16.07.2010 р., № 505 від 11.08.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 646756,48 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 646756,48 грн. в рахунок сплати боргу за поставлену теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 646756,48 грн. за поставлену теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи те, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов Договору та беручи до уваги те, що відповідач свої зобов’язання за Договором в повному обсязі не виконав, вимога про сплату боргу в сумі 415118,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 23197,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 89474,22 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 89474,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Пояснення відповідача щодо неотримування від головного розпорядника цільових коштів для сплати послуг позивача з теплопостачання, що стало причиною виникнення боргу не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати теплової енергії у гарячій воді, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов’язань, у зв’язку з відсутністю фінансування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за використану теплову енергію в сумі 3601,35 грн.; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 11а, рахунок 35415017001466 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 26077980) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 415118,34 грн. основного боргу, 23197,40 грн. інфляційних збитків, 89474,22 грн. трьох процентів річних, 11745,46 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 646756,48 грн. припинити.

          В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 19.10.2010 р.