Рішення № 12149239, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/35818.10.10 18.10.2010 № 32/358

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Плюс»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Кірячок О.Ю., Гамак Б.В. –предст.

Від Відповідача Введенський Д.О. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Плюс»та просить стягнути з Відповідача 44860,54 грн. заборгованості, 2060,75 грн. пені, 773,55 грн. –інфляційних втрат, 52576,94 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтвоані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 182 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу від 20.03.2009 в частині оплати наданих Позивачем послуг за вказаним договором.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що визнає заборгованість в розмірі 1653,40 грн., проти нарахованих штрафних санкцій та інфляційних втрат заперечував. Крім того, Відповідач заявив клопотання про призначення документознавчої експертизи актів передачі послуг з метою встановлення ідентичності печаток Відповідача, поставлених на оригіналі Договору № 182 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу від 20.03.2009 та актах від 16.04.2009, 14.05.2009, 12.06.2009, 13.07.2009, а також призначити почеркознавчу експертизу актів передачі послуг з метою встановлення ідентичності або відмінності підписів керівника Відповідача на зазначених документах.

Суд відмовляє в задоволенні заявлених Відповідачем клопотань про зупинення провадження з мотивів їх необґрунтованості та вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем»(далі –Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Плюс»(далі –Відповідач, Замовник) укладено Договір № 182 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу (далі –Договір), відповідно до умов якого Відповідач отримує від Позивача робочий одяг, причому останній зобов’язується доставляти, прати та обслуговувати робочий одяг та забезпечувати заміну зношеного робочого одягу, що використовувався за прямим призначенням.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 182 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу від 20.03.2009 є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (Замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Додатком № 2 Договору сторони погодили ціни та інші виплати за обслуговування наданого в користування робочого одягу; Додатком № 3 до Договору було погоджено принципи викупу та заміни одягу, а Додатком № 5 до Договору погоджено перелік цін на роботи по модифікації одягу.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем прийнято від Позивача робіт за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-03580 від 16.04.2009 - на суму 9653,40 грн., № А-03732 від 14.05.2009 –на суму 4044,38 грн., за № А-03883 від 12.06.2009 –на суму 4044,38 грн., № А-04039 від 13.07.2009 –4044,38 грн., всього –21786,54 грн.

Відповідно до п. 10 Договору плата за оренду робочого одягу та інші витрати, що підлягають оплаті, ґрунтуються на поточних цінах. Періодичність виставляння рахунку –один раз у 4 тижні, строк сплати –14 днів з дати рахунку, проценти за затримку –подвійна облікова ставка НБУ за кожний день затримки.

На оплату наданих Позивачем послуг Відповідачу було виставлено відповідні рахунки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як зазначає Позивач, та не заперечує Відповідач, останнім в рахунок оплати наданих послуг було перераховано Позивачу наступні грошові кошти: 02.06.2009 –2000,00 грн., 18.06.2009 –2000,00 грн., 01.09.2009 –2000,00 грн., 29.09.2009 –2000,00 грн.

Судом також взято до уваги твердження Відповідача про те, що на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-03732 від 14.05.2009, № А-03883 від 12.06.2009, № А-04039 від 13.07.2009 підписи особи-отримувача неможливо ідентифікувати, однак відсутність зазначення посади не позбавляє правового значення наданих атків, оскільки сторонами в Договорі не погоджувались особи, які наділені повноваженнями на підписання таких документів, у Позивача при поставці наданні послуг та відповідному документальному оформленні їх надання був відсутнім обов’язок перевіряти особу, яка їх підписувала. Крім того, в судовому засіданні судом досліджено оригінали зазначених актів, та встановлено, що такі містять оригінальний відтиск печатки Відповідача, що не заперечується останнім.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених Договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги відповідно до Договору становить 13786,54 грн.

Доказів оплати Позивачу вказаної заборгованості Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені в позовній заяві, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати наданих Позивачем послуг згідно з Договором. Натомість, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження факту надання Відповідачу послуг на загальну суму 21786,54 грн. та неоплати таких Відповідачем в сумі 13786,54 грн.

Щодо видаткової накладної № ВН-04548 від 09.10.2009 на суму 31074,00 грн. суд зазначає наступне.

По-перше, надана до справи накладна не містить жодного підпису з боку Відповідача, а також на такій відсутня печатка підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Плюс».

По-друге, за вказаною накладною Позивач виставляє Відповідачу компенсацію наданого робочого одягу, обґрунтовані передумови застосування якої а ні Відповідачу, а ні суду не роз’ясненні.

Таким чином, судом не приймається твердження Позивача, що за видатковою накладною № ВН-04548 від 09.10.2009 Відповідачем отримано послуг на суму 31074,00 грн. з мотивів недоведеності надання таких Позивачем, та непередбаченості таких послуг Договором № 182 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу від 20.03.2009.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу частково обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню у розмірі 13786,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось, пунктом 10 Договору сторони передбачили нарахування процентів за затримку проведення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить 1898,63 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати наданих послуг та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим.

В межах розгляду даного спору Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 52576,94 грн. В обґрунтування зазначених вимог Позивач посилається на пункт 13 Договору.

Пункт 13 Договору визначає якщо Відповідач порушує свої зобов’язання по Договору, Позивач має право на отримання від Відповідача компенсації на суму вартості послуг за 12 місяців.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що компенсація, сплата якої вимагається Позивачем відповідно до положень п. 13 Договору застосовуються саме у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань в частині оплати наданих Позивачем Договором Товару, однак розмір такої не встановлений у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов'язання, при чому зазначений пункт не встановлює чіткої суми вартості послуг за 12 місяців, умовами Договору така не передбачена.

Такий вид штрафних санкцій як стягнення компенсації законодавством не передбачений, по своїй суті не є пенею та штрафом. В свою чергу, умови Договору, зокрема в частині сплати такої компенсації, є обов’язковими для сторін у випадку належного визначення розміру останньої, та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Плюс»(03151, м.Київ, вул. Ушинського, 19, кв. 27; 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 4; код 36273234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем»(01133, м. Київ, вул. Віскозна, 8, код 34355058) 13786,54 грн. заборгованості, 1898,63 грн. пені, 773,55 грн. інфляційних втрат, 164,59 грн. державного мита та 38,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

                                                                      Дата підписання рішення: 19.10.2010