Рішення № 12149228, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/40804.10.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія-Дон”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродагро”

Простягнення 245303,61 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача Шипіцин О.В. —представник за довіреністю від 22.03.2009 р.

Від відповідача Філонова В.Ю. —представник за довіреністю від 09.03.2010 р.

04.10.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вікторія-Дон” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродагро” 245303,61 грн. боргу з оплати вартості поставленого товару за договором від 01.04.2009 р. № 52.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2010 р. № 46/408, яку призначено до розгляду на 20.09.2010 р.

31.08.2010 р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог. Згідно з поданою заявою позивач просить стягнути з відповідача 245303,60 грн. боргу з оплати вартості товару, що поставлявся відповідачеві на підставі усної домовленості сторін, а не за договором від 01.04.2009 р. № 52. Також, позивач просить стягнути з відповідача 2681,53 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу та покласти на останнього витрати на оплату послуг адвоката в сумі 25000,00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2010 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з мотивів порушення відповідачем обов’язку з оплати поставленого на його користь товару відповідно до накладних, копії яких приєднано до позовної заяви. Як слідує з пояснень представника позивача та матеріалів справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання до нього було застосовано відповідальність, визначену ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді 3 % річних в розмірі 2681,53 грн. відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України згідно з претензією про погашення боргу.

Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та частково у клопотанні про залучення третіх осіб, що було подане ним через канцелярію суду 04.10.2010 р. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач не спростовує викладених позивачем фактів прийняття від нього у власність товару вартістю 950547,50 грн., його часткової оплати в сумі 245303,60 грн. та повернення товару вартістю 100000,00 грн., але зазначає, що позивач не надав специфікацій до договору, як передбачено його умовами. Наведені у відзиві на позовну заяву заперечення проти позову стосуються неправильності включення позивачем до ціни товару сум податку на додану вартість, оскільки за умовами договору від 01.04.2009 р. позивач є платником єдиного сільськогосподарського податку. Відповідач зазначає, що позивач відмовляється підтвердити суми податку на додану вартість, включену в ціну товару, отриманого в рамках господарських правовідносин сторін. Крім того, відповідач зазначає, що рішення про стягнення боргу з врахуванням податку на додану вартість може суттєво вплинути на відшкодування сум такого податку та завдати шкоди економічним інтересам держави, а тому просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва та Вінницьку міжрайонну державну податкову інспекцію.

Розглянувши вимоги відповідача про залучення третіх осіб, судом відмовлено у їх задоволенні з мотивів безпідставності у зв’язку з тим, що рішення у справі з господарського спору між сторонами не може вплинути на права та обов’язки самостійних державних органів, які реалізовують фіскальну політики держави. Крім того, суд зважає та не, що спірне питання виконання відповідачем обов’язку з оплати товару не має прямого безпосереднього зв’язку з дотриманням сторонами вимог податкового законодавства, які регулюються окремими нормами законодавства, у їх самостійній господарській діяльності. При цьому, слід відзначити, що розглядаючи господарську справу, суд не вправі втручатися у діяльність податкових органів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладних від 25.04.2009 р. № 11/1 на суму 22595,30 грн., від 01.06.2009 р. № 56 на суму 20648,60 грн., від 02.06.2009 р. № 57 на суму 21579,60 грн., від 03.06.2009 р. № 58 на суму 154330,40 грн., від 04.06.2009 р. № 59 на суму 154252,00 грн., від 05.06.2009 р. № 60 на суму 23794,40 грн. та № 61 на суму 22050,00 грн., від 10.06.2009 р. № 62 на суму 56457,80 грн., від 13.06.2009 р. № 66 на суму 26009,20 грн., від 14.06.2009 р. № 67 на суму 25774,00 грн., від 16.06.2009 р. № 69 на суму 94913,00 грн., від 17.06.2009 р. № 70 на суму 18874,80 грн., від 19.06.2009 р. № 72 на суму 97039,60 грн., від 20.06.2009 р. № 73 на суму 100959,60 грн. та № 73/1 на суму 26019,00 грн., від 22.06.2009 р. № 74 на суму 85250,20 грн. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар (ячмінь) загальною вартістю 950547,50 грн.

В ході дослідження доказів судом було оглянуто оригінали зазначених накладних, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи.

За твердженнями позивача відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 605243,90 грн., а тому його боргу, з врахування вартості повернутого товару на суму 100000,00 грн., становить 245303,60 грн.

В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач не заперечує факт прийняття у власність від позивача товару на зазначену суму, а також факт перерахування позивачеві грошових коштів в розмірі 605243,90 грн. і повернення товару на суму 100000,00 грн.

Наведені посилання сторін знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться окрім вищевказаних накладних виписки з банківського рахунку позивача, з яких слідує, що відповідач перерахував на його користь 605243,90 грн. окремими платежами у період з 05.05.2009 р. по 02.07.2009 р.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, з поданих до суду письмових доказів та пояснень представників судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини з договору поставки, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 950547,50 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що до позовної заяви позивачем було приєднано договір від 01.04.2009 р. № 52, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Вікторія-Дон” зобов’язалося поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродагро” —прийняти й оплатити продукцію, визначену у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а також зважає на те, що у позовній заяві позивач посилався на умови даного договору, але в подальшому змінив підстави позову, вимагаючи стягнути з відповідач борг за усною домовленістю сторін, а не виходячи з окремо визначеного договору у письмовій формі. Поряд зі зміною підстав позову, позивач враховує у розрахунку ціни позову ті суми, які відповідач перерахував на його користь з призначенням платежу саме за договором № 52 від 01.04.2009 р.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що між сторонами мали місце відносини з купівлі-продажу (поставки) товару, як врегульовані договором, так і поза його межами. Разом з тим, зважаючи на відсутність в описаних вище накладних посилань на договір № 52 від 01.04.2009 р., при розгляді заявленого спору слід виходити з обставин виникнення правовідносин між позивачем і відповідачем за усною домовленістю про купівлю-продаж. При цьому, врахування позивачем у спірних правовідносинах сторін в якості часткової оплати товару тих грошових сум, що надходили від відповідача з призначенням платежу за договором № 52, видається правомірним, адже не порушує прав відповідача та відповідає фактичним обставинам руху грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродагро” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія-Дон”.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Як вище вказувалося, відповідач не заперечує твердження позивача про прийняття у власність товару загальною вартістю 950547,50 грн, його оплати у сумі 605 243,90 грн. та часткового повернення товару на суму 100000,00 грн.

Оскільки суд виходить з того, що правовідносини сторін виникли з усної домовленості про купівлю-продаж, для визнання моменту прострочення відповідача щодо виконання обов’язку перерахування позивачеві 245303,60 грн. (950547,50 грн. –605243,90 грн. –100000,00 грн. = 245303,60 грн.) слід керуватися ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, де встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Так, матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2010 р. відповідач отримав претензію позивача від 29.03.2010 р. з грошовою вимогою в розмірі 245303,61 грн., а тому відповідач є таким, що прострочив обов’язок з оплати поставленого товару з 15.04.2010 р. Доказів належної оплати після 15.04.2010 р. відповідач суду не надав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 245303,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2681,53 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені норми законодавства та зважаючи на встановлені судом обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, заявлені позовні вимоги в цій частині видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, оскільки відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, правильно обчисленою сумою 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, є сума в розмірі 2701,70 грн. Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, суд керується приписами чинного процесуального законодавства, згідно з якими суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин прострочення виконання грошового зобов’язання у правовідносинах з позивачем не спростував, доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів своєчасної оплати не надав. При цьому суд відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача, що стосуються правильності включення позивачем до ціни товару сум податку на додатну вартість, оскільки дотримання учасниками господарських відносин вимог податкового законодавства не належить до компетенції господарського суду.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на послуги адвоката, понесення яких документально підтверджується матеріалами справи, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродагро” (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21-п, ідентифікаційний код 31515110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія-Дон” (23223, Вінницька обл., Вінницький район, с. Зарванці, вул. Зарічна, буд.12, ідентифікаційний код 35778136) борг у сумі 245303 (двісті сорок п’ять тисяч триста три) грн. 60 коп., 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 53 коп. 3 % річних, витрати на державне мито у сумі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 11.10.10