Рішення № 12149205, 08.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/16808.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ», м.Київ,

про: стягнення заборгованості у розмірі 11 315,01 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Іванець В.А. (за довіреністю №106 від 03.08.2010р.;

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення 11 315,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Претензію № 140 від 08.07.2010р. про сплату заборгованості з доказами направлення її Відповідачу, Договір №10/06-08 від 10.06.2008р., видаткову накладну № РН-0001899 від 04.05.2009р. на суму 1883,49 грн., видаткову накладну № РН-0001973 від 07.05.2009р. на суму 2344,27 грн., видаткову накладну № РН-0001994 від 08.05.2009р. на суму 824,00 грн., видаткову накладну № РН-0002246 від 18.05.2009р. на суму 1045,90 грн., видаткову накладну № РН-0002357 від 21.05.2009р. на суму 2295,23 грн., видаткову накладну №РН-0002510 від 27.05.2009р. на суму 1423,32 грн., видаткову накладну № РН-0002595 від 01.06.2009р. на суму 539,86 грн., лист від 08.07.2010р. № 142 щодо підписання акту звірки взаємних розрахунків з доказами направлення його Відповідачу, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.07.2010р. підписаний з боку Позивача, Довідку № 14119 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві станом на 15.07.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 509,527,530,610,624,625 Цивільного кодексу України.

Через канцелярію суду 01.09.2010р. Позивач надав суду довідку про відсутність в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 24.09.2010р. представник Позивача надав на вимогу ухвали суду наступні документи: Довідку про відсутність між сторонами інших відносин з постачання товарів опосередкованих іншими договорами, податкові накладні № 1899 від 04.05.2009р., № 1973 від 07.05.2009р., № 1994 від08.05.2009р., № 2246 від 18.05.2009р., № 2357 від 21.05.2009р., № 2510 від 27.05.2009р. № 2595 від 01.06.2009р., виписки з банківського рахунку щодо здійснення Відповідачем часткової оплати.

Позивач у судове засідання 08.10.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.07.2010р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 15.06.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»(Покупець) був укладений Договір №10/06-08 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Продавець зобов’язується поставити, Покупець –прийняти й оплатити ковбасні вироби в асортименті і кількості, попередньо погоджених між Покупцем і Продавцем.

Відповідно до п.2.1 Договору Покупець не пізніше ніж за добу до постачання (з 08-00 до 18-00) подає заявку-замовлення в асортименті згідно прас-лист «Продавця».

Згідно п.2.5. Договору право власності на продукцію, а також всі ризики можливого знищення чи пошкодження в період її реалізації переходять від Продавця до Покупця в момент підписання товарної накладної.

Відповідно до п.5.1. Договору Покупець зобов’язаний оплатити кожну партію поставленої Продавцем продукції протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту її поставки.

Згідно п.5.2 Договору оплата за поставлену Продавцем продукцію здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок Продавця, або внесенням готівки до каси Продавця через уповноваженого представника Продавця з використанням ПКО (прихідно-касового ордеру).

Розділом 6 Договору сторони визначили відповідальність сторін за порушення умов Договору.

Згідно п.6.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми отриманого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії Договору –один рік з моменту його підписання Сторонами. У випадку, якщо жодна зі Сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити дійсний Договір за місяць до його закінчення, даний Договір автоматично вважається пролонгованим на наступний рік при попередніх умовах. (п.7.1.Договору).

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 10356,07грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується в тому числі видатковими накладними № РН-0001899 від 04.05.2009р. на суму 1883,49 грн., № РН-0001973 від 07.05.2009р. на суму 2344,27 грн., № РН-0001994 від 08.05.2009р. на суму 824,00 грн., № РН-0002246 від 18.05.2009р. на суму 1045,90 грн., № РН-0002357 від 21.05.2009р. на суму 2295,23 грн., №РН-0002510 від 27.05.2009р. на суму 1423,32 грн., № РН-0002595 від 01.06.2009р. на суму 539,86 грн.,

Проте Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, чим порушив умови Договору та у зв’язку з чим утворилась заборгованість на суму 8790,44грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №10/06-08 від 10.06.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 10356,07грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується в тому числі видатковими накладними № РН-0001899 від 04.05.2009р. на суму 1883,49 грн., № РН-0001973 від 07.05.2009р. на суму 2344,27 грн., № РН-0001994 від 08.05.2009р. на суму 824,00 грн., № РН-0002246 від 18.05.2009р. на суму 1045,90 грн., № РН-0002357 від 21.05.2009р. на суму 2295,23 грн., №РН-0002510 від 27.05.2009р. на суму 1423,32 грн., № РН-0002595 від 01.06.2009р. на суму 539,86 грн.,

Проте Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, чим порушив умови Договору та у зв’язку з чим утворилась заборгованість на суму 8790,44грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним з боку Позивача актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 8 790,44 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 6.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1759,84 грн. за період з 12.08.2009р. по 12.08.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 01.07.2009р. по 07.08.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 439,50 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з вересня 2009р. по грудень 2009р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 325,23 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з вересня 2009р. по грудень 2009р, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 325,23грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ, ідентифікаційний код 20073879 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ», м.Київ, ідентифікаційний код 20045654 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ, ідентифікаційний код 20073879 основну суму боргу у розмірі 8 790,44 грн., пені у розмірі 1759,83грн., інфляційних нарахувань у розмірі –325, 23 грн., 3 % річних у розмірі –439, 50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ», м.Київ, ідентифікаційний код 20045654 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ, ідентифікаційний код 20073879 державне мито в розмірі 113,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпродпереробка», м.Київ ідентифікаційний код 20073879 з Державного бюджету України 0,85 грн. надмірно сплаченого державного мита.

У судовому засіданні 08.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 13.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева