Рішення № 12149202, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/42713.10.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"

про стягнення боргу 7 970,04 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 13.10.2010 р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"про стягнення заборгованості в розмірі 7 970,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 року порушено провадження у справі № 13/427, зобов'язано сторін вчинити певні дії, а також витребувано документи та докази, розгляд справи призначено на 23.09.2010 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, позивач та відповідач в судове засідання, призначене на 23.09.2010 року не зявилися, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надали, вимоги ухвали про порушення провадження у справі суду не виконали. Від позивача через канцелярію суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалою від 23.09.2010 року розгляд справи відкладено на 13.10.2010 року.

11.10.2010 року позивач через канцелярію суду надав для доручення до справи додаткові письмові докази та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

13.10.2010 року представники сторін в судове засідання не зявилися. Відповідач в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал не виконав.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (надалі відповідач, замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 178 від 29.10.2009 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору перевізник зобовязується доставити довірений йому експедитором вантаж в пункт призначення, зазначений експедитором у разовому договорі-заявці, та видати його особі, уповноваженій експедитором на одержання вантажу, яка має право на одержання вантажу та вказана в супровідних документах.

Згідно п.п. 2.2 та 2.3 Договору, на кожні окремі транспорно-експедиторські послуги оформлюється заявка, за формою, узгодженою сторонами в додатку 1 до Договору, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, відповідно до умов Договору. Заявка повинна бути оформлена в письмовій формі і завірена круглою печаткою перевізника і експедитора. Сторони визнають юридичну силу Договору та заявки на перевезення, переданих факсимільним звязком до отримання їх оригіналів, але при обовязковому їх підписанні уповноваженими представниками сторін та наявності печаток сторін. Оригінали Договору та заявок повинні бути передані перевізником експедитору в термін, що не перевищує 30 днів.

Розділом 4 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого вартість кожного окремого перевезення вантажу узгоджується в заявці. Сумою договору є загальна сума вартості всіх перевезень, здійснених на протязі дії даного Договору. Експедитор здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника у термін тридцяти шести банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних послуг. Послуга вважається виконаною, якщо сторони підписали акт приймання передачі виконаних послуг. Експедитор підписує акт приймання-передачі виконаних послуг виключно після здійснення перевезення та отримання оригіналів належним чином оформлених документів, зазначених в п. 3.1.7 Договору.

Судом встановлено, що 29.10.2009 року на адресу перевізника (позивача) надійшов разовий договір-заявка на перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Прушч Поморський (Польща) м. Бориспіль (Київська обл.). З урахуванням умов заявки, на підтвердження укладення договору перевезення, відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, виготовлений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR А№0068623.

Вартість перевезення, обумовлена заявкою, склала 6700,00 грн.

На виконання вимог Договору, перевезення було виконане належним чином, без зауважень та застережень замовника та вантажоодержувача. Про це свідчить акт приймання-переадачі робіт, підписаний замовником перевезення, а також відтиск печатки та підпис вантажоодержувача, проставлені у графі 24 CMR.

09.11.2009 року рахунок та акт були направлені позивачем на адресу відповідача з метою їх підписання, що є підставою для проведення розрахунків за надані послуги. 12.11.2009 року зазначені документи були отримані відповідачем, що підтверджується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 27169.

Як передбачено п. 4.2 Договору, грошові кошти в розмірі 6700,00 грн. протягом тридцяти шести банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних послуг на рахунок позивача не надійшли, таким чином станом на дату подачі позову до суду у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 6700,00 грн.

Відповідач не повідомив суд і не надав інформації щодо неналежного виконання позивачем, чи взагалі невиконання Договору перевезення вантажів по території України № 178 від 29.10.2009 року.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6700,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. б п. 5.1 Договору, за наднормовий простій автомобіля під навантаженням (розвантаженням) та митною обробкою вантажу експедитор сплачує штраф в розмірі 250 грн. за кожну почату добу такого простою в межах митної території України та у розмірі 500 грн. за кожну почату добу такого простою за межами митної території України. Відповідач погоджується з фактом простою дві доби на розвантаженні, у звязку з чим зобовязується сплатити 500,00 грн. штрафу. Згода відповідача на оплату простою підтверджується актом здачі-прийняття робіт, факт простою - картою простою. Таким чином, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості та штрафу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, в розмірі 340,55 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору за необґрунтовану відмову в оплаті належним чином наданих послуг, повязаних з перевезенням, при умові вчасного надання оригіналів документів нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 338,58 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 340,55 грн. підлягає частковому задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних в розмірі 116,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 312,74 грн.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 116,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 312,74 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме 114,54 грн. пені та 247,90 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6700,00 грн. основного боргу та штрафу в розмірі 500,00 грн. підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення пені в розмірі 340,55 грн., 3% річних в розмірі 116,75 грн. та інфляційних втрат в розмірі 312,74 грн. частково, а саме 338,58 грн. пені, 114,54 грн. 3% річних та 247,90 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул.. О.Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 32305728) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) 6700 (шість тисяч сімсот),00 грн. основного боргу, 500 (пятсот),00 грн. штрафу, 338 (триста тридцять вісім),58 грн. пені, 114 (сто чотирнадцять),54 грн. 3% річних, 247 (двісті сорок сім),90 інфляційних втрат, 101 (сто одна),11 грн. державного мита та 233 (двісті тридцять три),95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 18.10.10