Рішення № 121471961, 28.02.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27911/22

Провадження № 2-а/761/157/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора сержанта поліції Уварової Анни Олексіївни, 3 батальйон, 7 рота про скасування постанови про накладення адмінстративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач 1), Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора сержанта поліції Уварової Анни Олексіївни, 3 батальйон, 7 рота про скасування постанови про накладення адмінстративного стягнення (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого просив скасувати постанову серія ЕАР № 6231993 про накладення адміністративного стягнення по справі про протиправне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2022 року о 23 год. 41 хв. Інспектором сержантом Управління патрульної поліції Уваровою Анною Олексіївною , 3 батальйон, 7 рота було складено щодо ОСОБА_1 постанову серії ЕАР №6231993 про накладення адміністративного стягнення по справі про протиправне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до зазначеної постанови позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Позивач із вказаною постановою не погоджується, оскільки оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, без надання відповідних доказів, що підтверджували б вину позивача, а тому підлягає скасуванню.

15.12.2022 ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами позовного провадження в спрощеному позовному порядку без повідомлення сторін, учасникам справи встановлено строки для надання заяв по суті справи.

22.06.2023 року на адресу суду від представника відповідача-2 Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі, та закінчення строків, встановлених судом для відповідача для подання відзиву на позов.

Судом, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та пояснень сторін, встановлено наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1 ПДР України, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Положеннями п. 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п.2.9.в. ПДР керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

У свою чергу, адміністративним правопорушенням (проступком) за визначенням, наведеним й статті 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до ч. 1 ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1-2 ст. 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2022 Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектором сержантом поліції Уваровою Анною Олексіївною винесено постанову серія ЕАР № 6231993 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб - MERCEDES-BENZ С 180, д.н.з. НОМЕР_1 (далі по тексту ТЗ).

Так згідно постанови, 30.11.2022 о 23:38:42, м. Київ, вул. Щусєва Академіка, 44, водій ОСОБА_1 , керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9.в. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190, 00 грн.

Графа «До постанови додаються» не заповнена, працівником поліції не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких водія притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 роз`яснив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення водієм ПДР, яке пред`являлось водію перед прийняттям оскаржуваної постанови.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження постанови серії ЕАР №56231993 від 27.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.

Позивач вказує, що правила дорожнього руху не порушував, зазначив, що номерні знаки на транспортному засобі, яким він керував були чистими і за 20 метрів чітко можливо визначити символи вищезазначених номерних знаків. У свою чергу поліцейський виніс оскаржувану постанову, не з`ясувавши до кінця всі обставини справи та не надавши позивачу відповідних доказів на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Судом, під час перевірки обставин справи та дослідження доказів встановлено, що графа оскаржуваної постанови «До постанови надається» не заповнена.

У зв`язку з цим неможливо встановити на підставі яких саме доказів поліцейським було прийнято оскаржувану постанову.

Крім того, не вбачається, що інспектором патрульної поліції було зафіксоване правопорушення за допомогою технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відбирались пояснення свідків вказаного правопорушення, чи вживались інші заходи щодо з`ясування обставин вчинення позивачем дій, вказаних в оскаржуваній постанові.

Жодних інших доказів, які б підтвердили чи спростували викладені в постанові обставини, до постанови, як і до матеріалів справи відповідачами не надано.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що, оскільки наданими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення доказами не підтверджується та обставина, що позивач порушилв вимоги п. 2.9.в. ПДР України та вчинилв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, в його діях не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений положеннями вказаної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги задоволено, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ПДР України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора сержанта поліції Уварової Анни Олексіївни, 3 батальйон, 7 рота про скасування постанови про накладення адмінстративного стягнення, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6231993 від 30.11.2022, складену відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП., - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: