Вирок № 121452132, 06.09.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

521/16567/23

1-кп/521/1000/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

06 вересня 2024 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023162470000759 від 27.05.2023 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кагарлик, Біляївського району, Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий контролером-ревізором в ПП «Таврія Плюс», з середньою освітою, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 263 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , у невстановленому місці, діючи з прямим умислом, з мотивів незаконного носіння кастету, шляхом знахідки, придбав без передбаченого законом дозволу холодну зброю - кастет, який став носити з собою.

Після чого, 27.05.2023 року, о 00 годин 20 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з мотивів незаконного носіння холодної зброї - кастету, носив з собою холодну зброю кастет, який був вилучений працівниками відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина ч.2ст.263КК України носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх шляхом допиту осіб та дослідження документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні (25.10.2023) спочатку не визнавав себе винним та вказував на те, що кастет йому підклали співробітники поліції та сфабрикували справу. З часом (06.09.2024) після дослідження документів за провадженням, обвинувачений змінив свою правову позицію та пояснив, що знайшовши кастет в ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_3 ) почав носити його для самозахисту. Коли він йшов вулицею під час дії комендантської години, то його зупинили чоловіки. Він злякався та почав убігати, проте його наздогнали та не представившись працівники поліції затримали його доставивши до райвідділку. В райвідділку він видав працівникам поліції кастет. Просив вибачення за введення суду в оману;

- до ЄРДР внесені відомості щодо носіння 27.05.2023 року кастета ОСОБА_3 (витяг з ЄРДР за №12023162470000759);

- 27.05.2023 року було проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2 в, де у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено металевий кастет, який визнаний речовим доказом (протокол огляду місця події від 27.05.2023 року; постанова про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження від 05.06.2023 року; квитанція №010616);

- відтворений у судовому засіданні відеозапис огляду місця події, відповідно до якого у ОСОБА_3 було виявлено кастет (відеозапис на DVD-R диску);

- 27.05.2023 року ОСОБА_3 знаходився у стані наркотичного сп`яніння (протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння №000828 від 27.05.2023 року);

- наданий на дослідження кастет є контактною холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом або саморобним способом з використанням промислового обладнання (висновок експерта №СЕ-19/116-23/8918-ХЗ);

- процесуальні витрати за кримінальним провадження склали 956 гривень (довідка);

- обвинувачений раніше не судимий (вимога від 31.05.2023 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває (запит, довідка).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

В обвинувальному акті зазначено, як обставина, що пом`якшує покарання щире каяття. Обвинувачений з часом визнав себе винним. Проте, суд вважає, що не може визнати вказану обставину, як таку що пом`якшує покарання з огляду на те, що під час виконання судом вимог ст. 348 КПК обвинувачений заявив, що не визнає себе винним. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 не щиро каявся у скоєні злочину, а визнав себе винним під тяжкістю доказів, які дослідив суд.

Відповідно до ст. 67 КК України суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. Сам факт перебуває особи у стані викликаному вживанням наркотичних засобів не завжди може свідчити про наявність обставини, що обтяжує покарання, але суд вважає, що носіння холодної зброї під час вживання наркотичних засобів створює додаткові ризики для оточуючих та вказана обставина певною мірою обумовила скоєння злочину.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий; його вік 22 роки та соціальне положення не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 263 КК України у вигляді обмеження волі.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 провину у скоєнні правопорушення не визнавав. Обвинувачений не може окремо нести будь-яку кримінальну відповідальність за неправдиві показання в суді. Проте, обвинувачений був згодний на те, щоб оговорити працівників поліції у скоєні злочину проти нього, піддати їх ризику бути притягнутими до кримінальної відповідальності намагаючись уникнути відповідальності за скоєння правопорушення. Вказані дії безумовно характеризують особу ОСОБА_6 , як таку до якої не може бути застосовано звільнення від відбуття покарання.

Крім того, суд вирішуючи питання призначення покарання вважає, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі не буде сприяти виправленню обвинуваченого. Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Суд вважає за необхідне, з урахуванням поведінки обвинуваченого (явка в судові засідання), та відсутності клопотань з боку сторін, запобіжний захід не обирати.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, а саме кастет знищити.

Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.2 ст. 263 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання особи, після вступу вироку у законну силу.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові доказикастет знищити.

Рішення щодо процесуальних витрат:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 956 гривень.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід не обирати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1