Рішення № 121438966, 07.08.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1043/24

Провадження № 2/366/442/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року смт Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі судді: Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення несплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Короткий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач), через свого представника адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича (далі Представник позивача), звернувся досуду зпозовом доДержавного спеціалізованого підприємства «ПівнічнаПуща» (далі Відповідач),у якомупросить стягнути зВідповідача насвою користьзаборгованість із заробітної плати в розмірі59 928,16грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду, у розмірі 10000 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн, та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДСП «Північна Пуща».

05.02.2024 його було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (наказ №64-ос від 18.01.2024). Ці дані підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці останнього.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата, у розмірі 59 928 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 16 коп. Підтвердженням факту існування заборгованості є розрахунковий листок за грудень 2023, виданий ДСП «Північна Пуща».

У день звільнення, 05.02.2024 Відповідач не здійснив належних виплат Позивачу при звільненні.

Враховуючи викладене, Позивач вважає, що з Відповідача на його користь слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі59 928,16грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн, та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рух справи

10.04.2024 року позовна заява надійшла до суду.

12.04.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, за наявними у справі матеріалами та призначено перше судове засідання на 14.05.2024.

30.04.2024 представником позивача, через канцелярію суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про доплату судового збору.

16.05.2024 Відповідачем, через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки сума середнього заробітку є неспівмірною із окладом працівника та загальною сумою боргу, а така неспівмірність може суттєво погіршити економічну активність ДСП «Північна Пуща» та унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, виплати заробітної плати іншим працівникам. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, то вважають, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому такої шкоди. Витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, а тому також не підлягають до задоволення.

25 липня 2024 року до суду Відповідачем було подано клопотання про долучення письмових доказів, зокрема: довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2023 року - січень 2024 року; довідку № 284 від 23.07.2024 року про розмір заборгованості ОСОБА_1 ; копію довідки № 207 від 14.05.2024 року про нарахування ОСОБА_1 виплат за грудень 2023 року та січень 2024 року; розрахункові листи за грудень 2023 року та січень 2024 року; належним чином завірений табель обліку робочого часу ОСОБА_1 за грудень 2023 - січень 2024 року.

Позиції сторін

Представник позивача, адвокат Шурубор В.І., в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити повністю, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, ДСП «Північна Пуща» у судове засідання не з`явилися, надіслали до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Крім того, відповідачем у строк визначений судом було подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та витрат на правову допомогу. В обґрунтування відзиву Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості і розумної необхідності, а враховуючи, що внаслідок військової агресії рф проти України, враховуючи, що ДПС «Північна Пуща» зазнало чималих втрат, оскільки за період перебування під окупацією підприємству були завдані збитки у великих розмірах, враховуючи фінансове становище підприємства, воно звільняється від відповідальності за порушення щодо строків оплати праці, оскільки це було обумовлено саме бойовими діями. Крім того, відповідач зазначає, що станом на день подання відзиву на позовну заяву заборгованість ДСП «Північна Пуща» перед ОСОБА_1 становить 59684,91грн.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який є Позивачем, з 16.02.2016 року перебував у трудових відносинах з Відповідачем ДСП «Північна Пуща».

Відповідно до Наказу №64-ОС-501989 від 05.02.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія пожежного автомобіля вантажопідйомністю від 5 до 8т. 1 класу, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з довідки №284 від 23.07.2024, яка видана ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 , заборгованість за підприємством станом на 23.07.2024 становить 59 684, 91 грн.

Так, у статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 166 КЗпП).

Щодо заборгованості по заробітній платі.

Судом встановлено, що відповідно до розрахункового листа виданого ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 , який долучено його представником до позовної заяви, заборгованість за підприємством ДСП «Північна Пуща» станом на грудень 2023 року становить 59 928,16 грн.

Однак, як вбачається з довідки №284 від 23.07.2024, яка видана ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 заборгованість за підприємством станом на 23.07.2024 становить 59 684, 91 грн.

Відтак, сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в розмірі 59 684, 91 грн.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц (провадження №61-23170сво18).

Судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платі Відповідача перед Позивачем не була сплачена.

Відповідно до пункту 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені устатті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Згідно з наданої ДСП «Північна Пуща» довідки про розмір середньоденної заробітної плати, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 251,41 грн.

З наступного дня за днем звільнення (06.02.2024) до ухвалення рішення у справі (07.08.2024) пройшло 184 календарних днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення, тобто з 06.02.2024 по день ухвалення рішення судом, 07.08.2024 складає 230209,76 грн. (1251, 14 грн *184 дня).

Однак, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26 червня 2019 року суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Позивач не обґрунтовував обставин ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат і на них не посилався.

Постановлений до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку обрахований судом у розмірі 230 209,76 грн. є неспівмірним із окладом працівника та загальною сумою боргу 59 684, 91 грн. Така неспівмірність, може суттєво погіршити економічну активність Відповідача. Крім того, з врахуванням доводів викладених Відповідачем у відзиві щодо значних втрат підприємства у зв`язку з початком збройної агресії рф проти України та його перебування в окупації стягнення такої суми коштів може унеможливити виконання Відповідачем, як роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Таким чином, з огляду на фінансове становище Відповідача, суд із врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця приходить висновку визначити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі 10 % від загальної заборгованості суми стягнення середнього заробітку, а саме 23 020,98 грн. (230 209, 76 грн.*10%).

За таких обставин, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди

Ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно дост. 237-1 КЗпП Українивідшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, що містяться вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

В цій частині судом не можуть бути взяті до уваги доводи Відповідача, викладені у Відзиві до позовної заяви про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, оскільки особа має право на відшкодування моральної шкоди у випадку порушення його трудових прав, без обґрунтування та конкретного наведення причино-наслідкового зв`язку між порушенням його трудових прав та наявною шкодою, а також без надання оцінки моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок невиплати йому заробітної плати.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено наявність порушень з боку Відповідача прав Позивача щодо виплати йому заробітної плати, а також, враховуючи довготривалість несплати Позивачу заборгованості по заробітній платі при звільненні, право на отримання якої він мав на момент звільнення, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, зокрема, в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Судові витрати

Витрати пов`язані з правничою допомогою

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування витрат пов`язаних з правовою допомогою, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Судом встановлено, що Позивачем 21.03.2024 з адвокатом Шурубором В.І. було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до акту №1 прийому передачі юридичних послуг до Договору про надання правової допомоги від 21.03.2024 року витрати за надання правової допомоги становлять 7000 грн., за виконані адвокатом процесуальні дії перелік яких визначений у акті. Перелік таких дій повністю відповідають критеріям реальності та свідчать про їх дійсне виконання представником позивача, при цьому, характер та обсяг правничої допомоги, наданої представником позивача, адвокатом Шурубором В.І. Позивачу, вказаної у акті, повністю відповідають, документам, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №03/04-24 від 04.04.2024 позивачем було сплачено його представнику, адвокату Шурубору В.І. 7000 грн. за надані ним юридичні послуги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 000 грн.

Судовий збір

За змістомст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістомст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, сума судового збору, яка підлягає до сплати відповідачем на користь держави, становить 1 211,20 грн.

Також, позивачем за подання позову в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди сплачено по 1 211,20 грн. судового збору за кожну вимогу, тому суд стягує їх з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення несплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 59 684, 91 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні дев`яносто одна копійка).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23 020,98 грн. (двадцять три тисячі двадцять гривень дев`яносто вісім копійок).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, але не більш, ніж за один місяць.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000грн.(сімтисяч гривень) та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути зДержавного спеціалізованогопідприємства «ПівнічнаПуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.08.2024 року

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2

Представник позивача: адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: 07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Мотрича, буд.23

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, адреса: 07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148

Суддя Юрій ТКАЧЕНКО