Ухвала суду № 121437199, 02.09.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9687/20

Провадження №1-кп/522/1443/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02.09.2024 Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12018160500006685від 27.09.2018 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, освіта вища, не заміжньої, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст.362 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник - ОСОБА_5

обвинувачена - ОСОБА_3

інші учасники кримінального провадження:

представник потерпілого - ОСОБА_6

УСТАНОВИВ:

У провадженніПриморського районногосуду м.Одесиперебуває обвинувальнийакт стосовно ОСОБА_3 ,яка обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого, тобто з підстав не передбачених ч.4. ст.26, п.1 ч.1 ст.477 КПК України.

Крім того адвокат ОСОБА_5 зазначив, що в складі ст.362 КК України не має матеріального складу злочину, тому банк не може бути потерпілим у вказаному провадженні, а також зазначив, що про вручення підозри за ст.191 КК України стороні захисту взагалі не було відомо.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, посилаючись на те, що зазначене кримінальне провадження першочергово розглядалось за ст.191 КК України та у подальшому було перекваліфіковано на ст.362 КК України, жодних підстав для закриття кримінального провадження на теперішній час немає.

Представник потерпілого - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

За змістом ч. 4 ст. 26 КПК України, відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

Сторона захисту мотивує своє клопотання тим, що у даному кримінальному провадженні потерпілому не завдано майнової шкоди та відсутня заява потерпілого про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 362 КК України, що є злочином у формі приватного обвинувачення. Щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 362 КК України, то їй інкримінується лише кваліфікуюча ознака - повторність.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

На думку сторони захисту, із врахуванням того, що кримінальне провадження за ч.1 ст. 362 КК України не могло розпочатись стосовно ОСОБА_3 та як наслідок, притягнення її до кримінальної відповідальності за вказаним складом злочину є незаконним, тому у її діях відсутній склад інкримінованого їй злочину, передбачений ч.3 ст. 362 КК України, оскільки відсутня кваліфікуюча ознака - повторність.

Втімсудом встановлено,що кримінальне провадження№12018160500006685від27.09.2018 розпочато на підставі заяви представника АТ « Укрсоцбанк» ОСОБА_7 від 25.09.2018 року про вчинення злочину.

З доводів потерпілої сторони вбачається, що протоколом зборів №196 від 05.11.2018 засідання правління АТ «Укрсоцбанк», наступником якого є Альфа-Банк та Сенс банк було прийнято рішення про формування резерву на суму валютних цінностей на суму 60 544,70 доларів США та 44 286,98 евро (включно з компенсацією податку з доходів фізичних осіб та сумою військового збору) для відшкодування можливих витрат Банку з огляду на високу вірогідність компенсації у майбутньому клієнтам Банку грошових коштів, які були несанкціоновано зняті з їх поточних рахунків колишніми співробітниками відділення «Рішельєвське»№694. АТ «Альфа-Банк», який на даний час змінив назву на АТ «СЕНС БАНК», є потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Вказані кошти банк не може використовувати у своїй фінансовій діяльності, що у відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України може бути збитками Банку.

Стороною обвинувачення, з огляду на обставини справи, Банк у відповідності до ст.55 КПК України, залучено в якості потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Оскільки представник банку звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то це є проявом волі на притягнення її до кримінальної відповідальності. Правова кваліфікація вчиненого злочину, повідомлення про підозру та підтримання державного обвинувачення є повноваженнями прокурора.

Згідно постанови ВП ВС від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених ч.3 ст. 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки. Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину. У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою п.7 ч. 1 ст. 284 КПК. Крім того у постанові зазначено, що припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі п. 7 ч. 1 та ч. 7 ст. 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення можливе лише у тому випадку, якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку що доводи сторони захисту щодо порушення вимог КПКУ під час кримінального провадження у справі приватного обвинувачення є необґрунтованими, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст.1-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_8

02.09.2024