Рішення № 121435552, 05.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2683/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» Чекан Вікторії Василівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 308/2683/24,

встановив:

15.08.2024 від представника відповідача ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Чекан В.В. надійшла вищевказана заява, в якій вона просить поновити строк на надання доказів щодо розміру понесених ПрАТ «Закарпаттяобленерго» витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної цивільної справи № 308/2683/24 у суді першої інстанції; хвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму в розмірі 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи № 308/2683/24 у суді першої інстанції Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області.

Заява обґрунтована тим, що зі змісту короткого тексту рішення не було зрозуміло, чи було предметом судового розгляду питання про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача, а враховуючи, що фактично це питання не вирішено, слід ухвалити додаткове рішення.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куруца А.А. надійшла заява, в якій він заперечує щодо стягнення судових витрат з позивача, так як докази понесення таких відповідачем направлено з порушенням строківі, регламентованих с. 8 ст. 141 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися, подали заяви про розгляд заяви без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за відсутності учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилося.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2024 у цивільній справі №308/2683/24 ухвалено: Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»: про визнання дійсним правочину підняття потужності сонячної електростанції в домогосподарстві ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 датою 23 квітня 2019 року до 30 кВт у 2019 році, тобто на час підписання договору про електропостачання між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» (ЄДРПОУ 00131529, 89412, Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57; про стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідачем понесені судові витрати, які складаються із витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката, орієнтовний (попередній) розмір яких становить 30000 грн. без ПДВ, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Окрім цього в заяві про розподіл судових витрат від 10.04.2024 сторона відповідача просить стягнути з позивача суму в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи № 308/2683/24 у суді першої інстанції. Рішення про розподіл судових витрат в частині понесених ПрАТ «Закарпаттяобленерго» витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити після постановлення рішення судом першої інстанції за результатом розгляду цивільної справи № 308/2683/24 для чого призначити судове засідання, яке провести не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті.

До вищевказаного відзиву та заяви представником відповідача додано ряд документів, з яких встановлено, що:

між відповідачем та Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» укладено договір №1 від 04.01.2021 про надання правової допомоги Відповідачу (копія витягу з договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 за №1, укладеного між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та «Професійним адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» від 07.03.2024, копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1118650 від 07.03.2024);

згідно з п. 3 додатку № 104 від 07.03.2024 до вказаного договору вартість надання ОБ`ЄДНАННЯМ правової допомоги КЛІЄНТУ за здійснення всіх необхідних дій в інтересах КЛІЄНТА з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів КЛІЄНТА у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання правочину дійсним, та супровід справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції згідно договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 №1 та цього Додатку № 104 складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції, 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ в суді апеляційної інстанції та 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ в суді касаційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції;

копією рахунку №120 від 08.03.2024 та копією платіжної інструкції № 2115 від 11.03.2024 підтверджується сплата відповідачем на рахунок Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» суми у 30000 грн.

15.08.2024 до заяви про ухвалення додаткового рішення надано акт №10/24 від 26.07.2024 про надання правової допомоги, в якому міститься детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Тож суд вважає поважними підстави для поновлення строку на надання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, й поновлює такий.

З огляду на вказане, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви й стягнення судових витрат, понесених відповідачем, з позивача.

При цьому стороною позивача не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 127, 133, 137, 141, 259, 270, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 308/2683/24.

Поновити представнику відповідачу Приватномуакціонерному товариству«Закарпаттяобленерго» ЧеканВікторії Василівни строк на подання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (код в ЄДРПОУ: 00131529, місцезнаходження: 89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57) суму в 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (додаткового).

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов