Ухвала суду № 121430744, 05.09.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1494/24

ун. № 759/14368/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві питання щодо направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000425 від 05.04.2022 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ Запорізької області, громадянина України, народного депутата України ІХскликання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисникаОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2024 з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000425 від 05.04.2022 стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою суду від 16.07.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке неодноразово було відкладено за клопотанням сторони захисту.

В підготовчому судовому засіданні судом на обговорення сторін було поставлено питання направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності, з огляду на те, що сторона захисту неодноразово зверталась до Верховного Суду з клопотаннями про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, які в подальшому відкликала.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора ОСОБА_8 , викладену в письмовому клопотанні щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, згідно якої місцем вчинення останнього за часом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке інкриміновано ОСОБА_3 , вчинено на території селища Молодіжне Сімферопольського району АР Крим, за адресою: АДРЕСА_3 , тобто територіальної підсудності Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», враховуючи неможливість здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розташованими на тимчасово окупованих територіях, Розпорядженням Верховного Суду від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)» територіальну підсудність кримінальних проваджень Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим визначено за Святошинським районним судом м. Києва.

Захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримали захисник ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_3 , пояснив, що стороною захисту було відкликано на доопрацювання клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, подані до Верховного Суду, у зв`язку з тим, що захист не визначився з позицією щодо того, який суд має розглядати вказане кримінальне провадження (за місцем завершення досудового розслідування чи Жовтневий районний суд м. Запоріжжя), водночас зауважив, що вважає, що справа не підсудна Святошинському районному суду м. Києва.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Положеннями ч. 9 ст. 615 КПК України, яка регулює особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану, передбачено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Так, згідно обвинувального акту, надісланого до суду, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до положень ст.12 КК України, найбільш тяжким кримінальним правопорушенням з інкримінованих, є державна зрада, передбачене ч.1 ст.111 КК України.

Суд бере до уваги, що об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, полягає у переході на бік ворога в умовах воєнного стану.

З обвинувального акту вбачається, що народний депутат України ОСОБА_3 25.02.2022, діючи умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, для усунення перешкод у веденні власної господарської діяльності, збереження власних статків та допомоги державі-агресору вирушив з АДРЕСА_4 , яке з 27.02.2022 і по теперішній час, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, куди прибув 25.02.2022 близько 12 години дня.

У подальшому народний депутат України ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що територія Запорізької області є невід`ємною частиною України, а утворення та діяльність не передбачених законами України органів влади, а також прийнятих ними актів є незаконними, маючи на меті продемонструвати лояльність іноземній державі, а саме російській федерації, керуючись корисливим мотивом, з метою усунення перешкод у веденні власної господарської діяльності та збереження власних статків на території тимчасово окупованого російською федерацією м. Бердянська Запорізької області в умовах воєнного стану перейшов на бік ворога. Реалізуючи свій злочинний умисел, народний депутат України ОСОБА_3 , перебуваючи з 25.02.2022 на території тимчасово окупованої російською федерацією території Запорізької області, зокрема у м. Бердянську, діючи умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, нехтуючи присягою народного депутата України на вірність України та не маючи службової необхідності, поставивши власні корисливі інтереси вище інтересів Українського народу, зустрівся та почав співпрацювати з представниками держави-агресора, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, що сприяло утвердженню тимчасової окупації частини території України.

У подальшому ОСОБА_3 , будучи громадянином України, перебуваючи з 25.02.2022 по листопад 2022 року на тимчасово окупованій російською федерацією території Запорізької області, зокрема у м. Бердянську, а також відвідуючи інші тимчасово окуповані території, серед яких Автономна Республіка Крим, усупереч присязі народного депутата України, не маючи на те службової необхідності, з корисливих мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан та відбувається повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, перейшов на бік ворога, продовжував співпрацювати з представниками держави-агресора, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, діючи в інтересах іноземної держави, сприяв тимчасовій окупації м. Бердянська Запорізької області шляхом організації діяльності підконтрольних підприємств, у тому числі налагодження виробництва та реалізації моторних олив та змазок, що завдало шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України.

Отже, зі змісту обвинувального акту вбачається, що місце вчинення кримінального правопорушення в частині висунутого ОСОБА_3 обвинувачення за ч.1 ст. 111 КК України, органом досудового розслідування не встановлено.

Наведене, із урахуванням правил, передбачених ч.1 ст.32, ч.9 ст.615 КПК України, свідчить про те, що даний обвинувальний акт має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 03.06.2024 року у справі № 712/5664/24.

Суд зважає на те, що органом досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, є Державне бюро розслідувань, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.28, що перебуває в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 22.05.2020 року у справі №643/7609/20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст.24 Конституції України та ст.10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

З огляду на ч.2 ст.34 цього Кодексу, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи вищенаведене, та те, що порушення правил підсудності згідно вимог п.6 ч.2 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 34 КПК України, є достатні підстави для направлення обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його направлення з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.

З урахуванням прийнятого судом рішення, не підлягають розгляду на даній стадії заперечення на ухвали слідчих суддів, клопотання про зміну порядку зберігання речових доказів та клопотання про скасування арешту майна, подані захисником ОСОБА_7 .. Вказані заперечення та клопотання необхідно приєднати до матеріалів судового провадження для розгляду, відповідно до вимог ст.314 КПК України, після вирішення питання територіальної підсудності.

Керуючись ст.ст.10, 32, 34, 314, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000425 від 05.04.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1