Рішення № 121414181, 05.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року місто Київ № 640/34273/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.04.2021 №155803-2409-2615.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX справу №640/12406/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/34273/21 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 28.04.2021 №155803-2409-2615 не відповідає встановленій формі, оскільки не містить підстав його прийняття. Також позивач зауважив, що при винесенні вказаного рішення відповідач керувався витягом із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 в якому відсутня інформація про власника земельної ділянки та даними інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС України, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказав, що позивач перебуває на податковому обліку як платник земельного податку як власник земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 10 459 774,96 грн. Відповідно до Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, ставка податку за вказану земельну ділянку складає 1 % її нормативної грошової оцінки. Відтак, відповідач вважає, що податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2021 №155803-2409-2615 правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік у сумі 104 597,75 грн, а тому відсутні підстави для скасування такого рішення.

Дослідивши докази, суд установив.

ОСОБА_1 у 2019 році був власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2021 №155803-2409-2615 ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 104597,75 грн, як власнику земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2021 №155803-2409-2615, а тому звернулася до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов з наступних висновків.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування, згідно приписів пункту 271.1 статті 271 ПК України, є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить, зокрема, підставу для визначення податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, підпункт 1 пункту 3 розділу ІІ якого також передбачає, що податкове повідомлення-рішення повинне містити, зокрема, підставу для визначення податкового зобов`язання.

При цьому, ні положення статті 58 ПК України, ні вказаного Порядку не містять вимог щодо формулювання підстави визначення податкового зобов`язання.

Пункт 4 розділу І вказаного Порядку передбачає виключно такий реквізит податкового повідомлення-рішення, що складається за результатом податкової перевірки, як нормативна підстава посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що в якості підстави для нарахування податкового зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні від 28.04.2021 №155803-2409-2615 зазначено підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункт 286.5 статті 286 ПК України.

До вказаного податкового повідомлення-рішення додано розрахунок податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік, за змістом якого ОСОБА_1 , як власнику земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004, нормативно грошова оцінка за даними Державного земельного кадастру 10 459 774,96 грн, визначено податкове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік , у розмірі 104 597,75 грн за, передбаченою рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, ставкою податку 1 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.04.2021 №155803-2409-2615 відповідає встановленій формі в частині зазначення підстав нарахування податкового зобов`язання, а доводи позивача у цій частині безпідставні.

Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 15 зазначеного Закону).

За приписами статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Отже, на контролюючий орган покладено обов`язок по нарахуванню сум земельного податку на підставі відомостей з державного земельного кадастру.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №826/10853/16 зауважив, що належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. Використання контролюючим органом актуальних даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки є обов`язковими при нарахуванні земельного податку.

У постанові від 13.07.2022 у справі №160/10944/20 Верховний Суд зауважив, що уповноваженим законодавцем органом на надання ГУ ДПС відомостей про земельні ділянки, в тому числі, про дату і значення їх нормативної грошової оцінки, є саме Держгеокадастр. Разом з тим, використання податковим органом для розрахунку податкового зобов`язання інших джерел інформації про нормативну грошову оцінку землі само по собі не створює передумови для протиправності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов`язання з плати за землю, якщо вони є достовірними та відповідають реальним показникам, які містяться у Державному земельному кадастрі.

Встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2021 №155803-2409-2615 податкове зобов`язання позивача з земельного податку за 2019 рік визначено відповідачем виходячи з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004, становить 10 459 774,96 грн.

Суд враховує, що податкове зобов`язання позивача з земельного податку за 2019 рік визначено відповідачем виходячи з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 22.02.2021, та з цього приводу зазначає наступне.

Станом на 2019 рік нормативна грошова оцінка земельних ділянок у м. Києві визначалась згідно із рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 з урахуванням змін внесених рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217.

Рішенням Київської міської ради від 08.07.2021 №1589/1630 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Києва, визнано такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 та від 10.03.2016 №217/217.

Разом з цим, у пункті 4 рішення Київської міської ради від 08.07.2021 №1589/1630 зазначено, що це рішення застосовується з 01.01.2023.

Рішенням Київської міської ради від 07.12.2023 №7522/7563 внесено зміни рішення Київської міської ради від 08.07.2021 №1589/1630 за змістом яких вказане рішення набирає чинності та застосовується з 01 січня року, наступного після припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, суд вважає вказаний витяг від 22.02.2021 відповідним джерелом даних про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки у 2019 році та належною підставою для визначення позивачу податкового зобов`язання з земельного податку за 2019 рік

Належність позивачу вказаної земельної ділянки у 2019 році на праві власності позивач не заперечує.

До того ж, позивач перебуває на податковому обліку як платник земельного податку як власник земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 900 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0004.

Таким чином, суд критично розцінює доводи позивача про те, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач керувався відомостями, які не узгоджуються із вимогам чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно із пунктом 5.1 Положення про плату за землю у місті Києві, яке є додатком до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України (крім державної форми власності), встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пункті 5.3 цього Положення.

Відтак, податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2021 №155803-2409-2615 правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік у сумі 104 597,75 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 286.4 статті 286 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із вказаною заявою.

Проаналізувавши наведене правове регулювання, надавши оцінку обставинам справи з урахуванням усіх доказів в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.