Рішення № 121383751, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/4212/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії (рішення № 046350014770 від 29.12.2023 року) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, юридична адреса: Україна, 69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158 б) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за віком по списку № 1 відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити призначення пенсії за віком по списку № 1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.12.2023 року (з моменту звернення до органу ПФУ), за нормами відповідно пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, з урахуванням періоду роботи за Списком № 1 на підставі записів трудової книжки з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року та періоду навчання, згідно диплома від 03.07.1997 року серія ІГ НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350014770 від 29.12.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у зв`язку з тим, що на час звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилося 45 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки пенсійний вік для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 наступає по досягненню 50 річного віку, а також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 року по 03.07.1997 рік, так як у трудовій книжці відсутня дата видачі диплому та не зараховано період роботи з 12.08.2008 року по 20.10.2008 рік, оскільки відповідно до пільгової довідки №345 від 02.11.2023 року відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. Позивач не погодилась з таким рішенням відповідача-2, тому, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано у відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - 20.02.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

01 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. 26.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350014770 від 29.12.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення за призначенням пенсії 26.12.2023 року, позивачка досягла повних 45 років, та не досягла віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 (50 років.) Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу № 345 від 02.11.2023, виданої КНП "Павлоградська лікарня інтенсивного лікування" Павлоградської міської ради, позивач з 01.07.2004 по 20.10.2014 працювала рентгенолаборантом рентгенівського кабінету. Атестація робочих місць на підприємстві проводилась згідно наказів №173 від 12.08.2003 та від 21.10.2008 № 226, отже до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 12.08.2008 по 20.10.2008 оскільки є перерва між атестаціями робочих місць (не ріже 1 разу на 5 років).

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Період навчання з 01.09.1994 по 03.07.1997 не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_3 відсутня дата видачі диплому.

Також на виконання ухвали суду від 16.02.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

18 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачка не досягла пенсійного віку 50 років, визначеного положеннями п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону № 1058. Також відповідач-2 зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Оскаржуваним рішенням до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 по 03.07.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 19.03.1999, оскільки відсутня дата видачі диплома. Оскаржуваним рішенням до пільгового страхового стажу не зараховано період роботи з 12.08.2008 по 20.10.2008 за пільговою довідкою від 02.11.2023 № 345, оскільки цей період між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць (строк дії попередньої атестації згідно наказу № 173 від 12.08.2003, а чергова атестація проведена згідно наказу № 226 від 21.10.2008). Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.12.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Згідно із розпискою-повідомленням від 26.12.2023 №9289 до заяви долучено копії наступних документів: Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; Паспорт; Трудова книжка серії НОМЕР_5 від 19.03.1999 року; Документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій: від 26.06.1995 року, від 25.03.1999 року, від 21.10.2013 року, від 21.10.2008 року, від 12.08.2003 року; Документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.93 № 637: від 02.11.2023 року та від 02.11.2023 року; Інші документи: від 11.09.2018 року, від 15.10.2008 року, від 26.11.2023 року.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності заяву про призначення пенсії було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та розглянуто ним.

Рішенням №046350014770 від 29.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувати від 09.07.2003 №1058-1V, становить 50 років, вік заявника 45 років 5 місяців 15 днів. Необхідний страховий стаж визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 (Список №1 становить 20 років), страховий стаж заявника становить 34 роки 6 місяців 26 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 (Список № 1) становить 7 років 6 місяців, пільговий стаж особи становить 10 років 1 місяць 11 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 р. по 03.07.1997 р. згідно трудової книжки НОМЕР_6 від 19.03.1999 р., оскільки відсутня дата видачі диплома. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 12.08.2008 р. по 20.10.2008 р. згідно пільгової довідки № 345 від 02.11.2023 року., оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць за умови праці. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 12.07.2028.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (далі Закон №1788).

Закон №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон №1058-IV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року.

Закон № 1058-IV - є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, Закон № 1058-IV, як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року (ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII, а саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Конституційний Суд у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення №1-р/2020) вказав на те, що ідентична викладеній у Законі № 213-VІІІ правова норма щодо збільшення пенсійного віку, яка міститься в Законі № 2148-VIII та якою доповнено Закон №1058-ІV, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

За висновком суду, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 1 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 1 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФУ за призначенням пенсії.

Так, зокрема, у Рішенні № 1-р/2020 зазначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (26.12.2023 року) ОСОБА_1 виповнилось 45 років 5 місяців 15 днів, її страховий стаж становив 34 роки 06 місяців 26 днів, в тому числі 10 років 1 місяць 11 днів пільгового стажу за Списком №1.

Тобто, у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачка досягла пенсійного віку для призначення пенсії на пільгових умовах та має необхідний стаж роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що є умовою для призначення пенсії у відповідності до положень п. «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону.

При цьому суд зазначає, що до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів

України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

За таких обставин, рішення №046350014770 від 29.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки до спірних відносин повинні застосовуватись норми п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, пенсійний вік для жінок у яких встановлено 45 років.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоду роботи з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_5 позивач у період з 01.07.2004 року по 20.10.2014 року (де спірний період з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року входить в зазначений загальний період роботи) працювала на посаді рентгенолаборант рентгенівського кабінету у Міській лікарні №4 м. Павлоград (записи №№ 5,6,7,8,9).

Згідно з Довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.11.2023 року №345, ОСОБА_1 працювала повний робочий день і повний робочий тиждень в Міській лікарні №4 м. Павлоград, в період з 01.07.2004 року (наказ від 25.06.2004 року №137-к) по 20.10.2014 року (наказ від 20.10.2014 року №477-к) за посадою «рентенолаборант рентгенівського кабінету», що передбачена Списком 1, розділ ХІХ «Охорона здоров`я», позиція 19 молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), затвердженого Постановою КМУ від 16.01.2003 року №36.

Тобто, вказана професія, за якою позивач працювала, віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка у різні періоди була затверджена постановами Уряду.

Отже, позивач у спірний період виконувала роботи, які дають право на призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №442 та п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1,2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Судом також встановлено, що відповідно до Наказу №226 від 21.10.2008 року виданого Головним лікарем Міської лікарні №4 м. Павлоград «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення» проведено чергову атестацію робочих місць та в подальшому наступну чергову атестацію проведено у 2013 році, що підтверджено Наказом №272 від 21.10.2013 року.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було завчасно проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. по справі №520/15025/16-а.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем до заяви про призначення пенсії (від 26.12.2023 року) було надано всі необхідні документи, у зв`язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області неправомірно не зарахувало спірний період роботи позивача з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року до пільгового стажу роботи за Списком №1.

Щодо не зарахування страхового стажу роботи позивача, періоду навчання з 01.09.1994 року по 03.07.1997 рік, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про професійну-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.09.1994 року по 03.07.1997 рік, проходила навчання в Павлоградському медичному училищі за спеціальністю «Сестринська справа», що підтверджується копією диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 та копією трудової книжки серії НОМЕР_5 .

Як визначено в оскаржуваному рішенні відповідача-2, причиною для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання були недоліки заповнення трудової книжки, а саме: відсутні дата видачі диплома. Суд не погоджується із зазначеною підставою для незарахування вказаного періоду навчання, оскільки відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладена саме на роботодавця, а також особу відповідальну за їх заповнення, а не на працівника.

Однак суд не вбачає підстав для зарахування спірного періоду навчання до страхового стажу роботи позивача з підстав відсутності права на таке зарахування, оскільки згідно з записом №3 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 остання почала працювати за набутою спеціальністю 01.03.1999 р., тобто більше ніж через три місяця після закінчення навчання, отже, останньою не дотримано вимоги ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», тому період навчання ОСОБА_1 в Павлоградському медичному училищі з 01.09.1994 року по 03.07.1997 рік не підлягає зарахуванню до страхового стажу останньої.

Крім того, з матеріалів пенсійної справи не вбачається, що позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії було надано копію диплома, яким підтверджується спірний період навчання, зазначене встановлено з розписки-повідомлення від 26.12.2023 №9289, що надана разом із заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не має права на зарахування до страхового стажу періоду навчання в Павлоградському медичному училищі з 01.09.1994 року по 03.07.1997 рік, а, отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350014770 від 29.12.2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV - підлягають задоволенню, та як наслідок вказане рішення підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача-2 включити до пільгового трудового стажу позивача періоду її роботи в Міській лікарні №4 м. Павлоград з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до пільгового трудового стажу позивача, період її роботи в Міській лікарні №4 м. Павлоград з 12.08.2008 року по 20.10.2008 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання здійснити їй призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення, тобто з 26.12.2023 року, за нормами відповідно пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-2 було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку (50 років), також судом встановлено, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досягла (45 років 05 місяців 15 днів), суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є- саме призначення пенсії ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну справу ОСОБА_1 , належним відповідачем в частині зобов`язання призначення пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд також зазначає, що частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Фактично відповідачем 2 у призначенні пенсії на пільгових умовах було відмовлено з підстави недосягнення позивачкою встановленого ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку 50 років.

Між тим, суд у рішенні прийшов до висновку, що позивачка має право на призначення пільгової пенсії після досягнення 45 річного віку.

Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже 45 років їй виповнилось 11.07.2023 року, однак за призначенням пенсії позивач звернулась із заявою 26.12.2023 року, отже пенсія їй має бути призначена з моменту звернення із заявою, а саме - з 26.12.2023 року, тому суд погоджується з даною позовною вимогою.

З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача-1 виник обов`язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 26.12.2023 року за нормами відповідно пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 77-78, 90, 139, 243-246, 250, 255, 294, 295-297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний,158б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350014770 від 29.12.2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 відповідно до пункту 1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в Міській лікарні №4 м.Павлоград з 12.08.2008 по 20.10.2008 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 26.12.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева