Рішення № 121374729, 03.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5790/24

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., з участі секретаря судового засідання Цмур В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Матіко Станіслава Романовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою З ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Матіко Станіслав Романович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, відділ державної виконавчої служби у місту Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 03.09.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.09.2024 року.

Представника позивача ОСОБА_1 ,адвоката МатікоСтаніслава Романовича,про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою З ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Матіко Станіслав Романович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, відділ державної виконавчої служби у місту Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що 24 липня 2024 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі за позовною заявою З ОСОБА_2 ,в інтересахякого дієадвокат МатікоСтаніслав Романович,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯАКТИВАМИ»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуГуревічов ОлегМиколайович,відділ державноївиконавчої службиу містуУжгороді Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції,Товариство зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯЗ ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ»,Публічне акціонернетовариство «ДЕЛЬТАБАНК» провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню,- відповідно до якого вирішено позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити. Дане рішення суду було отримано представником ОСОБА_1 30.07.2024 року до електронного кабінету системи «Електронний суд».

23.07.2024 року ОСОБА_1 по справі № 308/5790/24 подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якої Позивачем вказувалось, що з огляду на складність даного судового спору, попередньою (орієнтовною) сумою судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи яку ОСОБА_1 очікує понести є 19 000 гривень 00 коп., з розрахунку 1 000 гривень 00 коп. за 1 годину роботи. За наслідками реально/фактично понесених витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи, Позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі надасть суду відповідні докази (договори, рахунки, оплату, детальний опис тощо).

Заявник вважає, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області повинен ухвалити додаткове рішення, оскільки в ході прийняття рішення від 24.07.2024 року по справі №308/5790/24 питання про судові витрати не вирішувалось.

Позивач зазначає, що фактичний розмір судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом даної справи складає 15 500 гривень 00 коп., що підтверджується рахунком №31/07/24 від 31.07.2024 року.

Адвокатом додається до даної заяви детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що зазначений в розрахунку розміру винагороди від 31.07.2024 року.

У заяві вказано на те,що підтвердження того, що винагорода за Договором про надання правової допомоги від 11.03.2024 року отримана саме адвокатом є документи, на підставі яких він діє, а саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/3166 від 18 липня 2023 року.

Заявник звертає увагу суду на те, що про винесення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області рішення від 24.07.2024 року по справі № 308/5790/24 ОСОБА_1 стало відомо лише 30.07.2024 року, як тільки текст відповідного рішення був надісланий до електронного кабінету системи «Електронний суд», а відтак визначений статтею 141 ЦПК України 5-ти денний строк на подання доказів понесених витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи, повинен бути поновленим.

У заяві містяться покликання на ч.8 ст. 141, п.3 ч.1 ст. 270, ч.ч.1,3 ст. 133, ч.ч. 1.2 ст. 137, п.2 ч.2 ст. 141, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013, постанову Верховного Суду від 28.09.2021 року по справі № 160/12268/19.

На адресу суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» Кожем`яченко Ю.М. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Мотивуючи таке клопотання тим, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковим цінам на адвокатські послуг в аналогічних справах, середня вартість адвокатських послуг в аналогічних справах складає 3 000,00 грн. (посилаючись на судові рішення у справах №359/9914/21, №446/1105/22, №157/1059/22, №332/1228/22, №367/1735/22, №472/124/22). Представник відповідача звертає увагу суду на поведінку відповідача у даній конкретній справі, яка була направлена на врегулювання спору в мировому порядку, зокрема надання позивачу можливості закрити заборгованість за кредитним договором частково та у визнанні позовних вимог позивача. Отже, враховуючи вище викладене, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами на думку представника відповідача підлягають зменшенню з 15 500 грн. до 3 000,00 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява в якій просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, на адресу суду надійшло клопотання в якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, відділ державної виконавчої служби у місту Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомляли, письмових пояснень та клопотань на адресу суду від них не надходило.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України закріплено що, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення із доданими до неї доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що рішеннямУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від 24липня 2024року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матіко Станіслав Романович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, відділ державної виконавчої служби у місту Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олега Миколайовича від 29.01.2020, зареєстрованого в реєстрі за №9675 щодо стягнення із ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А суми заборгованості у розмірі 38 972 грн. 44 коп.

Питання щодо судових витрати не вирішувалось.

23.07.2024 року ОСОБА_1 по справі № 308/5790/24 подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якої Позивачем вказувалось, що з огляду на складність даного судового спору, попередньою (орієнтовною) сумою судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи яку ОСОБА_1 очікує понести є 19 000 гривень 00 коп., з розрахунку 1 000 гривень 00 коп. за 1 годину роботи. За наслідками реально/фактично понесених витрати на професійну правничу допомоіу у зв`язку із розглядом даної справи, Позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі надасть суду відповідні докази (договори, рахунки, оплату, детальний опис тощо).

У заяві про ухвалення додаткового рішення вказано на те, що фактичний розмір судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом даної справи складає 15 500 гривень 00 коп., що підтверджується рахунком №31/07/24 від 31.07.2024 року

До заяви про ухвалення додаткового рішення заявником додано договір про надання правової допомоги укладений між позивачем ОСОБА_1 та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» в особі керівника Майор Івана Васильовича від 11.03.2024. Також додаткову угоду від 11.03.2024, де сторонами обумовлено оплату клієнтом адвокатському об`єднанню гонорару в розмірі 19000 грн., з розрахунку 1000 грн. за 1 годину роботи.

Згідно доданого до заяви розрахунку винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором про надання правової допомоги від 11.03.2024 , в якому наведено детальний опис виконаних робіт, Клієнт та Адвокатське бюро визначили розмір гонорару Адвокатського бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» за надання правової допомоги є фіксованим та складає 15500 грн. 00 коп. за одну годину роботи, при цьому до розрахунку додано рахунок №31/07/24 від 31 липня 2024 року.

Суд констатує,що матеріалисправи містять клопотанняпредставника позивачавід 23.07.2024 року ОСОБА_1 по справі № 308/5790/24 подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якої Позивачем вказувалось, що з огляду на складність даного судового спору, попередньою (орієнтовною) сумою судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи яку ОСОБА_1 очікує понести є 19 000 гривень 00 коп., з розрахунку 1 000 гривень 00 коп. за 1 годину роботи. За наслідками реально/фактично понесених витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи, Позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі надасть суду відповідні докази (договори, рахунки, оплату, детальний опис тощо).

Згідно розрахунку розміру винагороди, вбачається, що в ньому вказано вартість послуг із зазначенням їх вартості. Крім іншого зазначено вартість формування та подання позовної заяви 6 год..; участь в судових засіданнях 1 год.; формування та подання адвокатських запитів по справі по 1 год. кожен.

Так, у подальшому 01.08.2024 року представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

На адресу суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» Кожем`яченко Ю.М. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Мотивуючи таке клопотання тим, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковим цінам на адвокатські послуг в аналогічних справах, середня вартість адвокатських послуг в аналогічних справах складає 3 000,00 грн. (посилаючись на судові рішення у справах №359/9914/21, №446/1105/22, №157/1059/22, №332/1228/22, №367/1735/22, №472/124/22). Представник відповідача звертає увагу суду на поведінку відповідача у даній конкретній справі, яка була направлена на врегулювання спору в мировому порядку, зокрема надання позивачу можливості закрити заборгованість за кредитним договором частково та у визнанні позовних вимог позивача. Отже, враховуючи вище викладене, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами на думку представника відповідача підлягають зменшенню з 15 500 грн. до 3 000,00 грн.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно дочастини першоїта другоїстатті 137ЦПК Українивитрати,пов`язаніз правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати впливає також із практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження в Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»( див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», п. 97 ).

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

«96. Суд зазначає, що хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» ( див. рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветіта та Ісрафілов проти Азербайджану», заява № 37083/03, п.106 ).

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Судові витрати є інститутом галузі цивільного процесуального права України, відшкодування судових витрат є однією із засад ( принципів ) цивільного судочинства, а тому розповсюджується на всіх учасників цивільного судочинства.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закону N 5076-VI) врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.

Так, суд не може в повній мірі погодитися з сумою витрат на правову допомогу, яку просить стягнути заявник така сума є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи, оскільки вказана категорія справи є досить поширеною та не потребує додаткової трати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції по справі.

Крім того, у цьому випадку відповідачем було визнано позов, а рішення суду ухвалено без участі сторін по справі на підставі поданих до суду заяв.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, вказано на те, що доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідностатті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої, третьої статті 134ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно частин першої-п`ятої статті 137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При вирішенні питання про стягнення із позивача витрат на правову допомогу, суд враховує те, що між відповідачем та адвокатом укладено Договір про надання правової допомоги та додаткової угоди, де сторони дійшли згоди про обсяг надання послуг та їх вартість.

З матеріалів справи встановлено, що в ході розгляду справи адвокат відповідача брав участь у судових засіданнях.

При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником відповідача в межах розгляду цивільної справи № 308/11637/21, є правничою допомогою в розумінні вимог закону, в межах саме даної цивільної справи.

Разом з тим, 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, судом враховано правовий висновок ВП ВС що міститься у постанові від 16 листопада 2022 року Справа №922/1964/21, згідно якого:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.»

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стороною відповідача та позивача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу сторони відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, зазначених представником відповідача - адвокатом у заяві про відшкодування витрат на правову допомогу, взявши до уваги умови договорів про надання правової допомоги, дійшов висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Зокрема, суд враховує категорію та складність справи, зокрема те, що справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, жодного судового засідання під час судового розгляду у даній справі не відбулося, відповідач по справі визнав позов.

Таким чином, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмір 15 500 грн. не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: у постанові від 24 грудня 2021 року справа № 755/4466/20-ц, зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд з урахуванням вище наведено, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, складності справи доходить висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості здійснених адвокатом дій, суд приходить до висновку, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., які слід стягнути з відповідача.

Щодо поновлення строків:

Вирішуючи клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.126ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.127ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 3 ст. 127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбаченихЦПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового аналізу норм ст. ст.126,127 ЦПК Українивбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування ч. 8ст. 141 ЦПК України(див. пункт 53, 57 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що копію судового рішення отримано представником позивача засобами електронного поштового зв`язку 30.08.2024, що підтверджується поданої до заяви скріном з електронного кабінету.

Суд вважає, що строк подання заяви представник позивача пропустив з поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку за можливе поновити представнику ОСОБА_1 ,адвокату Матіко С.Р., строк для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями263-265,268,270,354 ЦПК України, суд:

УХВАЛИВ:

Поновити представнику позивача ОСОБА_1 , адвокату Матіко Станіславу Романовичу строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №308/5790/24.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Матіко Станіслава Романовича, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути звідповідача ізТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (місце знаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А, кабінет 70, код ЄДРПОУ - 35017877) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 3000 гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ "Фінансова компанія управління активами", вул. Соборна, 105-Б, м. Ірпінь, Київська обл., 08200.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, 01001, м.Київ, вул. Михайлівська, буд. 5/6, нежилі приміщення 2 в літері «В», II поверх.

Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул. Заньковецької Марії, буд. 10 код ЄДРПОУ-35045459 засоби зв`язку: (0312) 67 15 45, 67 22 70 офіційна електронна адреса: невідома адреси електронної пошти: info@ugm.zk.dvs.gov.ua електронний кабінет: наявний.

ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ 3 ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», засоби зв`язку: місцезнаходження: 01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕЛЬТА БАНК», 01133, м. Київ, вул. Щорса , буд. 36-Б код ЄДРПОУ 3404702.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош