Рішення № 121368700, 20.08.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7180/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доАкціонерного товариства"РайффайзенБанк"про захистправ споживача,зобов`язаннявідновити залишоккоштів нарахунках,стягнення пеніта зобов`язаннявчинити певнідії,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2023 р., позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона є клієнтом АТ "Райффайзен Банк", має відкритий картковий рахунок для зарахування пенсії № рахунку НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 та картковий кредитний рахунок № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 з встановленим кредитним лімітом 5000,00 грн. 21.07.2023 р. позивачці стало відомо, що 19.07.2023 р. з її кредитної картки НОМЕР_5 рахунок № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 було зроблено переказ коштів "безготівковий платіж RONLINE C2C RYIV" на суму 4959,00 грн. 19.07.2023 р. було зроблено переказ коштів з картки позивача № НОМЕР_6 для зарахування пенсії № рахунку НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 на загальну суму 1532,50 грн.

Позивач вказує, що вищевказана інформація підтверджується виписками-історіями з її карткових рахунків: - історія по картковому рахунку № НОМЕР_3 з 01.07.2023 по 15.08.2023 р., сформована 15.08.2023 р.; - історія по картковому рахунку № НОМЕР_7 з 01.07.2023 по 21.07.2023, сформована 21.07.2023 р.

Позивачка зазначає, що жодних операцій з перерахунку грошових коштів не здійснювала, їй телефонували з прихованого номеру, але жодних кодів вона нікому не повідомляла, в подальшому виявилось, що її сім-картка заблокована, позивачка намагалась відновити номер телефону, але так і не змогла. 20.07.2023 р. позивачка дізналась про несанкціоновані списання коштів, того ж дня звернулася до АТ "Райффайзен Банк", оператор заблокувала кредитну картку, 21.07.2023 р. позивачка звернулася до відділення банку та отримала виписки по картковим рахункам. 21.07.2023 р. позивачка звернулася до ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернення зареєстровано в ЄРДР, кримінальне провадження №12023162380000357, 22.07.2023 р. позивачку визнано потерпілою. 02.08.2023 р. позивачка подала письмове звернення до банку, 31.08.2023 р. ОСОБА_1 подала банку вимогу про повернення грошових коштів. 06.10.2023 р. позивачка отримала лист банку, в якому зазначено, що банк відмовив у поверненні грошових коштів позивачці.

Таким чином, внаслідок незабезпечення відповідачем безпеки банківських рахунків позивачки, її права як споживача банківських послуг було порушено, в результаті чого їй було заподіяно значну майнову шкоду у вигляді виникнення заборгованості.

В судовому засіданні позивач та її представник обґрунтовували підстави позовної заяви, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, 11.01.2024 р. на адресу суду надійшов відзив, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ "Райффайзен Банк", має відкритий картковий рахунок для зарахування пенсії № рахунку НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 та картковий кредитний рахунок № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 з встановленим кредитним лімітом 5000,00 грн.

У зв`язку з обслуговуванням вищезазначеної картки позивач була користувачем системи дистанційного обслуговування - "Райффайзен онлайн" з 17.11.2019 р.

21.07.2023 р. позивачці стало відомо, що 19.07.2023 р. з її кредитної картки НОМЕР_5 рахунок № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 було зроблено переказ коштів "безготівковий платіж RONLINE C2C RYIV" на суму 4959,00 грн. 19.07.2023 р. було зроблено переказ коштів з картки позивача № НОМЕР_6 для зарахування пенсії № рахунку НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 на загальну суму 1532,50 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення N 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі - Положення N 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення N 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення N 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення N 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення N 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення N 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі N 127/23496/15-ц (касаційне провадження N 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" (пункт 10 розділу VI Положення N 705).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року N 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Посилання в позові на те, що позивачці було невідомо про проведення спірних транзакцій і дізналася вона про таке лише 20.07.2023р. не узгоджується з фактичними обставинами справи, а саме з обізнаністю про телефонні дзвінки шахраїв 19.07.2024 р.

Повідомлення необхідної інформації шахраям позивачкою заперечується, проте, судом критично оцінюється такі твердження з огляду на те, що дії з проведення платежів неможливо технічно вчинити без авторизації картки в сервісі.

Доказів про відсутність надходження позивачу смс з паролем для авторизації картки, як то витяг про отримані/не отриманні смс від оператора мобільного зв`язку за конкретну дату 19.07.2023 р. до позову також не надано.

Доказів на підтвердження доводів позивачки про те, що нею не вчинено розголошення реквізитів картки не надано.

20.07.2023 р. позивачка дізналась про несанкціоновані списання коштів та звернулася до АТ "Райффайзен Банк", оператор заблокувала кредитну картку, 21.07.2023 р. позивачка звернулася до відділення банку та отримала виписки по картковим рахункам.

21.07.2023 р. позивачка звернулася до ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернення зареєстровано в ЄРДР, кримінальне провадження №12023162380000357, 22.07.2023 р. позивачку визнано потерпілою, але інформація, яка зазначається у витягу ЄРДР не містить суми зі списаних рахунків в АТ "Райффайзен Банк", рахунків в АТ "Райффайзен Банк", з яких списані кошти.

02.08.2023 р. позивачка подала письмове звернення до банку, 31.08.2023 р. ОСОБА_1 подала банку вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 6491,50 грн., 06.10.2023 р. позивачка отримала лист банку, в якому зазначено, що банк відмовив у поверненні грошових коштів позивачці.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки автенфікація за вірними значеннями логіну та паролю, відновлення логіну чи паролю не було зафіксовано, покладення на банк відповідальності за дані операції є безпідставним.

Відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»).

Подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі №585/1320/16-ц від 6 березня 2018 року, де зазначено, що «Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк».

Так, згідно з постановою Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі №522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18) з наступним висновком: «...суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу коштів у сумі 9 600, 00 грн була здійснена 09 січня 2015 року в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за дану операцію.»

В справі, що є предметом розгляду, позивачка звернулась до банку лише 20.07.2023 р., доказів про інші звернення позивачки матеріали справи не містять.

Оскільки позивачка повідомила на «гарячу лінію» Банку про факт транзакцій вже після їх проведення, а саме через 20.07.2023 р., покладення на банк відповідальності за вчинення спірних транзакцій шахраями, яким позивач надала доступ до рахунку і повідомила дані, є безпідставним.

Факт незвернення до банку узгоджується також з тим, що до Банку лише 20.07.2023 р., хоча гаряча лінія Банку працює цілодобово та без вихідних. Доказів про звернення на гарячу лінію раніше позивачем не надано.

Банком всі платіжні операції виконані належним чином, отже відсутні підстави щодо стягнення з банку пені.

Відтак, зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства "РайффайзенБанк"про захистправ споживача,зобов`язаннявідновити залишоккоштів нарахунках,стягнення пеніта зобов`язаннявчинити певнідії, є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про захист прав споживача, зобов`язання відновити залишок коштів на рахунках, стягнення пені та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко