Ухвала суду № 121367919, 02.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38725/24-ц

пр. № 2-з-97/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами до ОСОБА_2 , Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України» про визнання недійсним рішення Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України» в особі Дисциплінарного комітету Всеукраїнської громадської організації «Федерації хокею України» № 23/24-28 від 18 липня 2024 року та зобов`язання припинити дії, спрямовані на втручання у діяльність Ради Федерації та/або будь-якого її члена в тому числі шляхом подання заяв, повідомлень, звернень, скарг, укладення правочинів від імені Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України»,

УСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява про забезпечення позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову та заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким третім особам в тому числі але не виключно, які діють за його згодою, дорученням, від його імені або в його інтересах на підставі будь-якого дозволу, договору, іншого правовстановлюючого документу наданого ОСОБА_2 і т.ч. від імені Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України», а також іншим посадовим особам державних органів, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування в т.ч. посадовим або виборним особам Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України», іншим членам Ради Федерації втручатись табло перешкоджати проведенню Генерального конгресу Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України» будь-яким чином або засобом в т.ч., але не виключно, шляхом внесення повідомлення про скасування проведення Генерального конгресу або зміну дати його проведення, повідомлення про внесення змін в порядок денний Генерального конгресу, подання заяв, скарг, повідомлень, звернень до будь-яких органів, установи чи організацій із вимогою заборонити проведення Генерального конгресу Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України», встановлення заборони посадовим або виборним особам підписувати та/або посвідчувати документи, якими затверджується прийняті рішення Генеральним конгресом (протокол, реєстр присутніх осіб тощо), чи заборонити /зупинити реєстраційні дії відповідного державного реєстратора про внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за результатами прийнятих рішень Генеральних конгресом тощо.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 звернувся до Дисциплінарного комітету ФХУ із заявою № 190/1/2024 від 16 липня 2024 року, в якій зазначив, що начебто надійшло звернення від «військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 » щодо «антиукраїнської» діяльності членів Ради Федерації, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , члена Федерації ОСОБА_11 та почесного президента ФХУ - ОСОБА_12 , у якому попросив про тимчасове відсторонення від посад членів Ради Федерації. 18 липня 2024 року, напередодні засідання Ради Федерації, начебто відбулось засідання Дисциплінарного комітету, за результатами якого було ухвалено рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 23/24-28, яке містить факсиміле Голови Дисциплінарного комітету - ОСОБА_23 Згідно з цим рішенням відсторонено від виконання посадових обов`язків (позбавлено права виконувати свої функції) членів Ради Федерації у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 . При цьому, як вбачається із наданих членам Ради Федерації усних пояснень ОСОБА_23 - ніякого засідання Дисциплінарного комітету 18 липня 2024 року не було, питання винесені на порядок денний не обговорювались, свій підпис під вказаним документом він не ставив, а в робочій групі погодив цей документ помилково, поставивши «плюс». Також ОСОБА_14 19 липня 2024 року подав заяву на ім`я ОСОБА_15 про відкликання свого підпису (погодження) під зазначеним рішенням. Таким чином, члени Ради Федерації були обізнані із нікчемністю рішення Дисциплінарного комітету № 23/24-28 та сприйняли його як спробу самовільного втручання відповідачем ОСОБА_2 в діяльність статутних органів самоуправління Федерацією та, фактично, втручання у діяльність самої Федерації шляхом узурпації влади у руках колишнього президента - ОСОБА_2 .

За результатами прийнятих рішень на засіданні Ради Федерації складено Протокол № 4/24 засідання Ради Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України», який був підписаний секретарем засідання - ОСОБА_9 та ОСОБА_16 як головою засідання. Вказаний протокол містив дві технічні помилки, а саме, в ньому зазначено, що ОСОБА_17 брав участь, в той час як він залишив засідання через деякий час після ОСОБА_18 і зазначено, що за ОСОБА_19 як тво Президента ФХУ проголосували одноголосно, при цьому ОСОБА_20 , голосувала проти, а сама ОСОБА_21 під час голосування по цьому питанню утрималась. За таких обставин складені № 4/24-1 (уточнений) та № 4/24-2, в яких ці технічні помилки було виправлено.

Рішення Ради Федерації, прийняті на засіданні 19 липня 2024 року, затверджені відповідно до положення Статуту, що забезпечує їх законність і відповідність внутрішнім нормативним актам Федерації. Крім цього, рішення Ради Федерації визнало 23 з 25 відокремлених підрозділів Федерації хокею України та 5 з 6 клубів, які виступають в чемпіонаті України.

Водночас, засідання Ради Федерації, яке відбулось 19 липня 2024 року не визнає колишній президент ОСОБА_22 та, перебуваючи вже в статусі колишнього президента Федерації, намагається вчиняти перешкоди у діяльності Федерації шляхом втручання в діяльність статутних органів Федерації, а саме: Ради Федерації та запланованого Генерального конгресу Федерації, посилаючись на нікчемне рішення Дисциплінарного комітету Федерації, яким начебто зупинено дію повноважень членів Ради Федерації і зокрема позивача.

Заявник вважає, що рішення Дисциплінарного комітету ВГО «Федерація хокею України» про відкриття дисциплінарного провадження № 23/24-28 від 18 липня 2024 року та відсторонення деяких членів Ради Федерації від посадових обов`язків суперечить Статуту Федерації й тим більше із врахуванням того, що члени дисциплінарного комітету Федерації не наділені правом розглядати заяви сторонніх осіб, не пов`язаних зі сферою хокею, про вчинення членами Федерації будь-яких правопорушень не у межах регламентних норм Федерації, тим більше таких, що містять ознаки злочинів.

Положення пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачають, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та / або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо) - громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначає Закону України «Про громадські об`єднання».

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

ВГО «Федерація хокею України», відповідно до положень її статуту, нова редакція якого затверджено Щорічним Конгресом ВГО «Федерація хокею України» протоколом від 22 грудня 2021 року, є неприбутковою громадською організацією фізкультурно-спортивної спрямованості із всеукраїнським статутом, створеною для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення спортивних, соціальних, економічних та інших інтересів її членів, сприяння розвитку та популяризації хокею з шайбою в Україні.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Статуту, Федерація є повним членом міжнародної федерації хокею (ІІНF) і будує свої відносини з нею на засадах взаємної поваги, повного визнання її компетенції та юрисдикції.

За пунктом 3 статті 3 Статуту, всі ліги, клуби, команди та особи, які перебувають під юрисдикцією або під контрактом та / або ліцензією Федерації, у яких вказані всі особи, організації або ліги, що уповноваженні організовувати ігри з хокею з шайбою, розглядаються з точки зору міжнародної діяльності як такі, що підпорядковуються Статуту, Статутним нормам, Регламентам / Кодексу, Офіційним правилам гри та рішенням Міжнародної федерації хокею, і що зобов`язуються не залучати будь-яку третю сторону до вирішення будь-які суперечки, яка виникла у зв`язку із цим. Якщо процедур апеляції були вичерпані у рамках Міжнародної федерації хокею, а суперечка не вирішена, сторони можуть звернутися до Спортивного арбітражного суду (CAS) у Лозанні (Швейцарія).

Згідно з пунктом 1 статті 8 Статуту, Федерація самостійно визначає свою організаційну структуру, форми та методи діяльності, керуючись законодавством України та цим Статутом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

Розділ VІІІ «Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів Федерації та розгляду скаргу» Статуту визначає такий порядок.

Стаття 29 Розділу ІХ «Змагання та органи спортивного правосуддя» Статуту передбачає, що органами, що здійснюють спортивне правосуддя та застосовують дисциплінарні заходи відповідно до правил та регламентів Федерації, є 1) орган першої інстанції - Дисциплінарний комітет; 2) орган другої інстанції - Апеляційний комітет (пункт 1).

Комітети ухвалюють рішення у межах своїх повноважень, керуючись діючими на той момент Дисциплінарними правилами Федерації (пункт 4 статті 29 Статуту).

Згідно з пунктом 7 статті 29 Статуту, Апеляційний комітет уповноважений розглядати апеляції на рішення Дисциплінарного комітету відповідно до чинних на той момент Дисциплінарних правил Федерації і його рішення є остаточним. Рішення Апеляційного комітету може бути оскаржене лише в Спортивному арбітражному суді у м. Лозанна (Швейцарія).

Тобто статутом громадської організації визначено спеціальні суб`єкти, яким підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: органи здійснення спортивного правосуддя: Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом. Дисциплінарними правилами та Кодексом Спортивного арбітражного суду.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської організації шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями, суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання», а тому, спір не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц.

Також аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 та Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 757/11487/17-ц.

Верховний суд та Велика палата Верховного Суду у аналогічних справах за участю спортивних громадських об`єднань визначила, що оскарження рішень таких спортивних громадських об`єднань взагалі не знаходиться в юрисдикції будь-яких судів України. Статут ВГО «Федерація хокею України», як це передбачено статтею 11 Закону України «Про громадські об`єднання», передбачає спеціальний порядок оскарження рішень керівних органів.

Статутом ВГО «Федерація хокею України» визначено спеціальні суб`єкти, яких наділено повноваженнями на спортивне правосуддя та застосування дисциплінарних заходів, а саме: органи здійснення спортивного правосуддя - орган першої інстанції - Дисциплінарний комітет; орган другої інстанції - Апеляційний комітет, згідно з статтею 29 Статуту.

Таким чином, спір сторін не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що цю заяву не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, тому суд доходить висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1-33, 153, 186, 259-261, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами до ОСОБА_2 , Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України» про визнання недійсним рішення Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України» в особі Дисциплінарного комітету Всеукраїнської громадської організації «Федерації хокею України» № 23/24-28 від 18 липня 2024 року та зобов`язання припинити дії, спрямовані на втручання у діяльність Ради Федерації та/або будь-якого її члена в тому числі шляхом подання заяв, повідомлень, звернень, скарг, укладення правочинів від імені Всеукраїнської громадської організації «Федерація хокею України».

Зобов`язати ГУК у м. Києві повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605, 60 грн (квитанція про сплату № 5735-8280-9529-6510 від 26 серпня 2024 року), що було перераховано: одержувач ГУК у м. Києві /Печерськ. р-н/ 22030101, код отримувача 37993783, рахунок IBAN НОМЕР_1 , призначення платежу: суд. збір за позовом до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Литвинова