Рішення № 121323393, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/18588/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі відповідач 2), в якій позивач просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024 року №914280164350;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 періоди роботи з 01.01.2021 по 29.05.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 періоди роботи з 01.03.2017 по 29.05.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.05.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1. Після призначення пенсії на пільгових умовах позивач продовжував працювати та за нього сплачувалися внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області та прийняло рішення №914280164350 від 06.06.2024 року про відмову у переведенні на пенсію за віком, посилаючись на те, що позивачу вже була призначена з 15.04.2012 пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону №1058-IV.

Також позивач вважає, що відповідач-1 при розгляді заяви про призначення пенсії протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2021 року по 29.05.2024 року, а до пільгового - періоди роботи з 01.03.2017 по 29.05.2024 року.

Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

18.07.2024 ухвалою суду позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду, серед іншого,обґрунтування залучення у якості третьої особи Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.

19.07.2024 на виконання ухвали суду представником позивача надана заява про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою, в якій позивач просив виключити з переліку третіх осіб Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетпровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.08.2024 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом з матеріалами пенсійної справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви, з огляду на таке. Позивач вже є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 і за документами пенсійної справи не має права на інший вид пенсії. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки (2023-2021). Також, відповідач зазначає, що ним при розгляді заяви про призначення пенсії не було зараховано до страхового стажу позивача періоди з 01.01.2021 по 31.07.2022 року, оскільки підприємство ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» не сплачувало внески до ДПС України. Крім того, періоди роботи з 01.08.2022 по 29.05.2024 року не зараховано до страхового стажу, оскільки за цей час в системі персоніфікованого обліку відомостей відсутні дані про суми нарахованої заробітної плати.

01.08.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримує позовні вимоги та не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що позивачу у 2012 році було призначено пільгову пенсію відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (надалі Закон №1788) в той час, як призначення пенсії за віком відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (надалі Закон №1058) було можливим лише з 11.10.2017 року.

23.08.2024 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшли пояснення з приводу підстав відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки. Зокрема, відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії при переведенні з пенсії за віком по Списку №1 на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 15.04.2012 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Закон №1788-XII Надалі Закон №1788).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, страховий стаж ОСОБА_1 при призначенні йому пільгової пенсії за віком обчислено за доданими до заяви від 09.04.2012 документами та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж заявника обчислено з урахуванням періоду навчання з 01.09.1979 по 19.02.1982, періоду проходження строкової військової служби з 10.05.1982 по 26.04.1984.

Також, на виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 02.07.2014 у справі №242/2001/14-а територіальним органом Пенсійного фонду зараховано до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 01.12.2013 по 31.03.2014.

На виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 08.06.2017 у справі №242/1952/17 до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди роботи позивача з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.02.2012 по 31.03.2012, з 01.11.2015 по 28.02.2017 (за винятком відпустки без збереження заробітної плати з 01.11.2016 по 02.11.2016 відповідно до пільгової довідки від 04.04.2017 за вих.№5-570, яка видана ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» за період роботи з 30.11.1992 по 04.04.2017).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, для обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах враховувся показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який із урахуванням індексацій складає з 01.03.2024 - 7994, 47 грн.

Відповідно до даних пенсійної справи позивачу з 01.04.2024 проведено автоматичний перерахунок пенсії. Зокрема, до страхового стажу зараховано періоди роботи з 01.04.2019 по 30.04.2019 та з 01.05.2019 по 31.12.2020. Також, матеріалами справи підтверджено, що період роботи з 01.03.2017 по 31.12.2020 зараховано до страхового стажу.

Період роботи з 01.01.2021 по 29.05.2024 не зараховано до страхового стажу, а період з 01.03.2017 по 29.05.2024 не зараховано до пільгового стажу.

Розмір пенсії станом на 30.05.2024 становить 12441,66 грн.

31.05.2024 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення №914280164350 від 06.06.2024 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року по справі №520/6808/17 та від 09.06.2021 року по справі №367/1276/17.

При цьому суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Відповідно до п.2 ч.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1), до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12 ) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В свою чергу позивач звернувся до відповідача у травні 2024 року із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, позивач, звернувшись в травні 2024 року до пенсійного органу, просив призначити йому той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.

Оскільки позивачу фактично призначено пенсію за віком, суд доходить висновку про відсутність підстав в даному випадку повторно призначати позивачу пенсію за віком, проте за нормами іншого закону. При цьому суд звертає увагу, що показник середньої заробітної плати в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки відсутній факт призначення позивачу іншого виду пенсії за іншим законом.

Натомість у даній справі, установлено, що позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, враховуючи, що з 2012 року і по теперішній час позивач отримує пенсію за віком, іншого виду пенсії не призначалось, підстави для застосування іншого показника середньої заробітної плати ніж той, що був застосований під час її призначення, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 року по справі №500/4392/22.

При цьому Суд критично оцінює посилання позивача в позовній заяві на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Так, у наведеній позивачем справі встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зазначеній справі суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.

Натомість у справі, яка розглядається, установлено, що позивач отримує пільгову пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», та просить призначити пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто зміни виду пенсії не відбувається.

Зазначене є свідченням того, що посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17, не є релевантним до обставин цієї справи.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024 року №914280164350 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення позивачу пенсії за віком з 31.05.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2021 по 29.05.2024 року суд зазначає наступне.

Закон №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону №1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 05.06.1989 року (запис № 18) прийнятий підземним електрослюсарем 5 розряду і направлений на дільницю вентиляції та техніки безпеки за переведенням на шахту «Україна». В подальшому до трудової книжки вносилися записи про реорганізацію та перейменування підприємства (записи №19-№27). Згідно з записом в трудовій книжці під №28 від 29.05.2024 ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Записи про періоди роботи позивача виконані у відповідності до правил ведення трудових книжок, містять дати та номери наказів.

Записи про прийняття позивача на роботу та звільнення засвідчені печаткою.

Відтак, суд дійшов висновку, що трудовою книжкою НОМЕР_2 підтверджується період роботи позивача з 01.01.2021 по 29.05.2024 року.

Разом з тим, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2021 по 31.07.2022, оскільки підприємство ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» не сплачувало внески до ДПС України. Крім того, періоди роботи з 01.08.2022 по 29.05.2024 року не зараховано до страхового стажу, оскільки за цей час в системі персоніфікованого обліку відомостей відсутні дані щодо сум нарахованої позивачу заробітної плати.

З цього приводу суд звертає увагу, що попри наявність відповідних записів в трудовій книжці, страховий стаж після впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За визначенням ст. 1 Закону №1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що несвоєчасна сплата страхових (єдиного) внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця. Відтак, несплата страхових внесків не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права на пенсію в належному розмірі.

Відтак, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2021 по 31.07.2022 підлягають задоволенню.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2022 по 29.05.2024, за який, як вбачається з відомостей форми ОК-5, позивачу не нараховувалась заробітна плата, суд зазначає таке.

Нарахування пенсій, обчислення розміру пенсії та перерахунок відбувається згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, розмір пенсії визначається індивідуально залежно від набутого страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. При обчисленні пенсії розраховується коефіцієнт страхового стажу (залежно від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітної плати, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за відповідний період в розрізі кожного місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Позивачем не надано до суду даних щодо нарахованої йому заробітної плати в період з 01.08.2022 по 29.05.2024, а так само доказів на підтвердження наявної заборгованості роботодавця зі сплати заробітної плати. Матеріали пенсійної справи також не містять зазначених доказів.

Відтак, відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.08.2022 по 29.05.2024 до страхового стажу.

Крім того, суд звертає увагу, що відсутність даних щодо заробітної плати виключає будь-яку можливість для здійснення пенсійним фондом обчислення розміру пенсії.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.2022 по 29.05.2024 не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.03.2017 по 29.05.2024 року.

Згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналізуючи вказані положення суд приходить до висновку, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Як вже було зазначено судом, основним документом, що визначає, де, ким і впродовж якого часу працювала особа, є трудова книжка.

Водночас, якщо трудова книжка не містить відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, надаються уточнюючі довідки підприємств або їхніх правонаступників. Якщо йдеться про підтвердження роботи у шкідливих умовах праці за Списком №1, такі довідки потрібні, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи та чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах упродовж повного робочого дня, а також характер виконуваних робіт.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 01.03.2017 по 29.05.2024.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 05.06.1989 року (запис № 18) по 29.05.2024 року (запис № 28) працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» на посаді підземного електрослюсара.

При цьому, записи в трудовій книжці в період з 01.03.2017 по 29.05.2024 не дають змоги встановити, чи був позивач зайнятий певними роботами упродовж повного робочого дня. Інформація щодо проведення атестації робочого місця позивача в спірний період в матеріалах пенсійної справи також відсутня.

Натомість, надані позивачем до заяви про призначення пенсії за віком від 31.05.2024 документи містять виключно копії документів на підтвердження страхового та пільгового стажу за період роботи, який не є предметом розгляду в даній справі.

Також, як вже було з`ясовано судом, в період з 01.08.2022 року по травень 2024 року фактичне виконання робіт позивачем за Списком №1 не підтверджено, адже позивачу не нараховувалася заробітна плата.

Отже, вимога в частині вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2017 по 29.05.2024 не підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно дост.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Зокрема, підлягає задоволенню позовна вимога в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2021 по 31.07.2022.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010 місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, Площа Соборна, буд. 3).

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010 місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, Площа Соборна, буд. 3) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.01.2021 по 31.07.2022 включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисячі двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010 місцезнаходження: 8422, Донецька область, м. Слов`янськ, Площа Соборна, буд. 3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон